Як зробити роботу Міноборони ефективнішою - Віталій Бала

Ситуація навколо Міноборони після опублікованого ЗМІ у січні розслідування про закупівлю для військових за завищеними цінами до середини лютого залишається неоднозначною.

Так, наприкінці січня було звільнено заступника міністра Богдана Шаповалова та директора департаменту закупівель Богдана Хмельницького, стосовно чиновників в Офісі генпрокурора України було розпочато розслідування.

Але ми не бачимо кардинальних змін, не бачимо реальної антикорупційної боротьби. Натомість бачимо дивну політичну метушню.

Спершу з’являються чутки, що відставка голови Міноборони Олексія Резнікова не за горами, а на його місце нібито хочуть поставити голову ГУР МО Кирила Буданова.

Потім влада "раптом" згадує, що військовий, згідно з законодавством, не може очолювати МО, – і дає задній хід.

Потім з боку "слуг" бачимо спроби внести зміни до закону, щоб військовий міг бути міністром оборони. Вважаю це абсолютно неправильним. Такий крок лише зашкодив би Україні. У нас є головком – генерал Залужний, є Генштаб, який опікується власне військовою справою. І є Міноборони, відповідальне за менеджмент, за постачання озброєнь та боєприпасів, за переговори з партнерами. Своєрідний відділ забезпечення. Якщо на чолі МО стане військовий, він не зможе ефективно розв'язувати політичні та дипломатичні питання.

Чому влада намагається влаштувати кадрову чехарду? Одне з пояснень – величезний авторитет Залужного в українському суспільстві. Не треба бути великим фахівцем, щоб розуміти, що в Офісі президента хотіли б дещо зсунути головкома у тінь. І це біда, бо політиканством не можна займатись під час війни.

І, нарешті, бачимо новий хід влади – президентський указ, яким дозволяється військовослужбовцю у званні генерал-лейтенанта чи віцеадмірала обіймати посаду заступника міністра оборони України на період воєнного часу.

Це теж, м’яко кажучи, не про реформу МО, не про правильні висновки після тієї низки корупційних скандалів, які спливали там раніше і продовжують спливати навіть під час війни.

За великим рахунком, після чергової розкритої корупційної схеми з держзакупівлями, на якій "погорів" один із тепер уже ексзаступників Резнікова, сам міністр оборони мав піти у відставку.

Підвищити ефективність МО можна лише якіснішим контролем за ним. Щоб усе, що стосується закупівлі тієї ж зброї, було засекречено. Зі зрозумілих причин. Але до закупівлі харчування, одягу повинно мати доступ певне коло осіб, організацій, які користуються довірою українського суспільства. Якщо намічені зміни пов’язані саме з цим, їх можна вітати. Але просто особистостей, зокрема авторитетних, тут буде мало. Треба створити систему, як свого часу Прозорро, але для якіснішої та менш корупційної (в ідеалі – безкорупційної) діяльності Міноборони. Враховуючи, що депутати довірою українського народу не користуються, ставку слід робити на волонтерські та інші структури, що відмінно зарекомендували себе.

І, звичайно, має бути обов’язковим покарання тих, хто попався на корупції. Особливо під час війни. Просто звільнень тут точно мало. Наразі суспільство уважно спостерігає за справами тих, хто влаштував "схематоз" із держзакупівлями. Якщо не буде реальної кари, довіра до судової системи – і так мінімальна – впаде ще більше. Постраждає й імідж МО, який і так постраждав через те, що сталося.