Ракети, вагнерівці та напруження біля кордонів: що стоїть за ескалацією з боку Білорусі - Ігар Тишкевіч

Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігар Тишкевич пояснив "Телеграфу", як Москва грає на випередження, показуючи Мінську, що нікуди він від кремля не подінеться.

Останнім часом з’явилося багато інформації щодо ескалації з боку Білорусі. Причому, як у бік України, куди нібито знову полетіли ракети з білоруської території, так і у бік Заходу – біля кордонів Польщі, а також Литви.

Розберемо обидва ці напрямки.

Перший – український, де ситуація загострилася на тлі перебазування до Республіки Білорусь вагнерівців і можливих провокацій за їхньої участі.

Їхня поява в Білорусі, справді, створює додаткові точки напруженості вздовж українського кордону. І тут питання не лише у втягуванні Республіки у війну ще глибше (вступ до неї збройних сил), а в спробі зміни громадської думки. А у білорусів вона – антивоєнна.

Плюс – прив’язування досить великих українських сил і засобів до білоруського кордону. Замість їхнього залучення на фронті, де вони були б дуже потрібні.

Другий напрямок – західний. І ядерна зброя в Білорусі, і педалювання теми вагнерівців, і додаткова напруженість на кордонах РБ з країнами НАТО (Польща, Литва) грають на руку москві, знижуючи можливості офіційного Мінська дистанціюватися від рф. Тим самим росія не просто замазує кров’ю Білорусь, а й показує, що робить на її території, що хоче. Незалежно від позиції офіційного Мінська. Мета – створити тверде переконання у потенційних партнерів білоруського керівництва з переговорів, що розмовляти з офіційним Мінськом нема сенсу.

Вся ескалація з боку Білорусі останнім часом ініціюється саме москвою. Включаючи недавній пуск ракет (або, що реальніше, проліт випущених з росії ракет через Республіку, що вже підтвердив спікер Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат).

Невипадково все відбувається саме зараз – на тлі можливої серії зовнішньополітичних зустрічей. У вересні білоруська делегація з міністром закордонних справ на чолі збирається на саміт Генасамблеї ООН у Нью-Йорку. А це майданчик, на якому можна провести багато кулуарних переговорів. Обговорюючи питання білоруського позиціонування у ракурсі війни, зернової угоди тощо. Чого, звісно, не хоче москва. І чому намагається всіляко перешкоджати.

Нагадаю, що дві попередні такі ескалації з боку Білорусі відбулися у серпні та жовтні 2022 року, коли офіційний Мінськ намагався зробити подібні кроки на зближення із Заходом. У серпні білоруське керівництво говорило про готовність увійти до зернової угоди та забезпечити провезення українського зерна через свою територію до литовських портів. Станься-но таке, позиція РБ змінилася б у кращий для неї бік. Але відбувається от що — лукашенко летить на чергові переговори в рф. І щойно його літак приземляється в Санкт-Петербурзі, на територію Білорусі з боку росії залітають стратегічні бомбардувальники-ракетоносці і показово роблять пуски по Україні. І питання тут не в кількості випущених ракет, а в тому, що вони летять із білоруської території.

У жовтні офіційний Мінськ намагається вкотре намацати точки дотику із Заходом. У європейській пресі з’являються статті про консультації частини білоруського МЗС із політиками ЄС. Для росії це було і є вкрай небажаним. І (так співпало) знову лукашенко летить до росії. Але щойно його літак сідає в аеропорту – в білоруський повітряний простір знову входять російські літаки, виконують пуски по Україні – і відлітають.

Нині лукашенко країну не залишав. Але в Україну щось із боку Білорусі летіло. Швидше за все, "Кинджали" або "Калібри" були випущені з території рф, просто пролетіли над територією РБ. А проте, шум пішов. І все це, як і минулого разу, напередодні активізації зовнішньополітичного вектора Мінська. У чому москва бачить собі ризик. Їй не потрібні консультації білоруського керівництва з країнами ЄС, із США. І рф грає на випередження, показуючи владі РБ, що нікуди вона від кремля не подінеться.