"Росія ось-ось нападе": що стоїть за інформацією Заходу і як не піддатися паніці

Західні медіа та політики протягом зими постійно анонсують дати російського вторгнення в Україну. Особливо "щільно" працювали минулого тижня, чи не кожен день якого — це "готовність №1".

Так, ймовірність атаки американські ЗМІ прогнозували на 15 лютого, коли погода досягне морозного піку. Британська преса взагалі називала конкретний час нападу, але вже16 лютого. А президент США Джо Байден висловив 17 лютого думку, що вторгнення може відбутися протягом найближчих кількох днів.

"Телеграф" обговорив із політичним психологом Валентином Кімом, навіщо так нагнітає Захід і як встояти під шквалом інформаційних атак.

Західні спецслужби та ЗМІ працюють разом

– Нескінченний потік анонсів дат російського вторгнення в Україну з боку західних ЗМІ – що це й навіщо? Дискредитація самих себе чи правильний хід, враховуючи те, що відбувається зараз?

- Складно сказати, який хід був правильний, який ні, поки не закінчено гру. На захист західних ЗМІ варто сказати: вони не є ініціаторами інформації. Чи не вони її створюють. Вони використовують те, що потрапляє до зони їхніх інтересів.

У цьому випадку слід говорити про те, що західні розвідки почали вести спільну зі своїми засобами масової інформації кампанію. Її ініціаторами є саме спецслужби, які роблять ті чи інші "викиди" чи "вкиди". А ЗМІ за своєю природою не можуть не реагувати на це. Їхнє завдання – висвітлити новини. Якщо британська MI5 чи американське ЦРУ розповсюджують ту чи іншу інформацію, роблячи її публічною, то ЗМІ не можуть на це не реагувати. І в цьому випадку вони є заручниками тієї інформаційної гри, яка точиться навколо небезпеки російського вторгнення.

– Подібна співпраця спецслужб та ЗМІ – звичайна справа?

- Якраз навпаки. Західні спецслужби почали поводитися так, як раніше себе не вели. Стандартна процедура раніше полягала в тому, що спецслужби контактували із спецслужбами. Залучати ЗМІ або вважалося неправильним, або взагалі розглядалося як варіант. Нині ж ми бачимо, що спецслужби активно використовують ЗМІ для досягнення якихось своїх власних цілей.

Думаю, що частково до цих цілей можна віднести те, що плани ворога, які потрапляють до публічної площини, перестають бути планами. Вони стають нездійсненними. Враховуючи, що спецслужби західних країн періодично інформують увесь світ, що Путін зібрався напасти саме такого числа, або, що російські спецслужби планують таку провокацію і так далі – це призводить до того, що план зривається, оскільки перестає бути секретним. Якщо, звичайно, цей план, дійсно, був. Якщо вже ми не стаємо заручниками гри чиєїсь запаленої свідомості у структурі західних спецслужб. Але ми змушені сприймати як даність те, що ця інформаційна гра ведеться, і що вона ведеться за новими правилами.

Українці адаптувалися, як і ізраїльтяни

– Як медійне нагнітання, що відбувається, впливає на людей з психологічного погляду?

- Впливає по-різному. Природно, перша реакція, коли відбувається таке пересичення інформацією (тим більше – інформацією досить тривожною, яка сама собою здатна викликати панічні настрої), – це певний емоційний відгук. Стан паніки. І тут на рівні соціальних інституцій і на рівні окремих людей бачимо, що якась паніка є. Хтось кидається скуповувати продукти, якісь авіакомпанії припиняють літати над Україною, в Україну. Панічні настрої бізнесу чи людей – наслідок тієї інформаційної хвилі. І це стандартна реакція.

Але якщо подібні тривожні повідомлення насичують інформаційне поле занадто довго, панічна реакція притуплюється. Настає адаптація. Трагізм ситуації йде, стає менш значущим. Починається звикання. Є така держава, як Ізраїль, де люди живуть під загрозою обстрілу десятиліттями. І не можна сказати, що це суспільство панікерів. Хоча тривога, в принципі, є незримою весь час.

– Що можна сказати про реакцію більшості українців на таку масовану інформаційну хвилю у стилі "Путін ось-ось нападе"?

– Потрібно віддати належне, наші люди адаптувалися. Наша реакція переважно – вже відверто не панічна. Можна сказати, що криза 2022 року – не криза 2014 року. Ми трохи звикли. Враховуючи, що тривожна інформація проходить через нас багаторазово, наша реакція все менш активна.

- Що можна протиставити шквалу тривожної, часом фейкової інформації? Чим душу заспокоїти?

– Душу заспокоювати потрібно активною діяльністю. Важливо зрозуміти, що якщо ви знаходитесь у ситуації, в якій неспроможні контролювати глобальні процеси (а ми зараз усі в цій ситуації), то ваші особисті переживання ні до чого не приведуть. Ви можете переживати нескінченно довго, дуже з різних приводів. Але ви самі по собі взагалі нічого не зміните. І від цього у вас може бути почуття невпевненості, тривоги, страху, паніки.

Чим це можна замінювати лише на рівні окремої людини? Діяльністю! Прибирання, турбота про близьких, більш завзятий додаток сил на роботі, професійний розвиток, попри тривожні новини, хобі. Все це дає можливість робити дії, які залежать лише від вас. Ви бачитимете, що демонструєте впевненість та спокій. Що продовжуєте діяти, підпорядковуючи власне життя самому собі. Щось плануєте, щось реалізуєте — і від цього виникає відчуття, що вам підвладне хоча б те, що знаходиться на відстані витягнутої руки. Виходячи з цього, рівень тривожності знижується.

А якщо говорити про державні чи громадські інституції, то нам треба продовжувати йти своїм шляхом. Збиваючих факторів завжди вистачатиме. Постійно будуть знаходитися якісь путіни та якісь катаклізми. Немає жодної країни, в історії якої був би дуже довгий спокійний період. Успіх і процвітання країни та суспільства досягаються якраз усупереч труднощам, а не завдяки їх відсутності.

Раніше "Телеграф" повідомляв, що через постійні повідомлення ймовірності вторгнення російської армії, президент України Володимир Зеленський звернувся до українців. У тому числі закликав чиновників та бізнесменів, які залишили країну, повернутися назад, а також встановив нове свято.

Тим часом Росія направила США свою відповідь на реакцію Штатів на тему "гарантій безпеки". Виходять із документа, конфронтація триватиме.