"Східноєвропейське Маямі". Роман Григоришин про нові імпульси для Одеси

Попри війну та її наслідки Україна продовжує активно долучатися до престижних міжнародних заходів. Так, раніше Україна разом з Португалією та Іспанією офіційно подала заявку на проведення ЧС-2030 з футболу. До того серед кандидатів на Олімпіаду-2036 була Одеса.

Нещодавно також стало відомо, що Одеса також претендує на проведення міжнародної виставки Експо 2030. Про заявку України і про шанси "Телеграф" у першій частині інтерв'ю говорив із заступником голови Одеської обласної державної адміністрації Романом Григоришиним.

Пропонуємо вашій увазі другу частину інтерв'ю з Романом Григоришиним.

"В Україні немає стільки ресурсів як в росії, але у нас дуже багато друзів"

— Минулого року росія відкликала заявку щодо проведення Експо 2030, проте рф досі є членом Міжнародного бюро виставок. Як це може вплинути на голосування?

— По-перше, вона не просто відкликала свою заявку. Наша команда здійснила цілу низку дипломатичних акцій і дій всередині міжнародного бюро, і не тільки (за допомогою наших партнерів, друзів України). По-друге, якби росія не відкликала свою заявку, вони ризикували, що їх взагалі могли б викинути з організації.

Тому вони зіграли на випередження. Але в будь-якому випадку для нас це величезна перемога, тому що Експо за 200 років жодного разу не проходило у Східній Європі. І коли ми подали заявку, то функціонери міжнародного бюро казали, дуже було б правильно якби Експо вперше відбулося в Східній Європі, а Одеса і москва фактично були у топлисті.

Але ж ми розуміємо, об’єктивно до повномасштабної війни москва функціонально могла б проводити Експо хоч завтра, а нам ще треба багато робити домашнього завдання. Відповідно, у цьому контексті ми були в слабшій позиції, а вони самі собі створили проблеми.

Росіяни мають вплив на якісь країни, і можуть його використовувати проти нас. Проте зазвичай EXPO не є певною топтемою, це не голосування в ООН. Воно менш політизоване і може пройти повз увагою росіян. На мою думку, є хороший приклад голосування ЮНЕСКО. Навіть коли росіяни пробують щось зробити, то в них не виходить. Так, в Україні немає стільки ресурсів як в росії, немає ресурсів, як у наших конкурентів по проведенню Експо, але в нас дуже багато друзів.

— Чим проведення Експо в Одесі допоможе вітчизняному бізнесу окрім іміджевих зисків?

— Є перспектива збільшення ринку. Якщо брати окремі сфери діяльності, то зокрема для будівельних компаній можна говорити про притік капіталу, який йде на будівництво інфраструктурних проєктів, готелів, перебудову системи безпеки міста, перебудову сервісу. Це все економічні процеси. Ринок і замовлення збільшується, ресурс на оплату робочої праці збільшується, кількість робочих місць збільшується. Логічніше купувати будівельні матеріали тут, дешевше, ніж везти їх з Туреччини, чи ще звідкіля. Тому мова йде про глобальний потік грошей і капіталу в країну.

До того ж є і похідна історія. Наприклад, дуже важко порахувати точний економічний ефект від виставки. Але наведу простий приклад: від кожної країни на виставку приїжджає команда учасників, іноземці тут живуть, платять за готелі, їдять у ресторанах, їздять на таксі, щось купляють тощо. Це один аспект. А після, коли людина приїжджає в місто (тобто турист), то в середньому пораховано, що один такий гість витрачає приблизно сто доларів в день. Коли приїжджає більше тисячі туристів, це класно і для міста, і для бізнесу. Проте цей ефект розмивається, ти його одразу не бачиш.

Коли десятки тисяч чи сотні тисяч туристів, ти вже на рівні міста відчуваєш ефект дуже сильно. А якщо тут мільйони, це дуже неймовірний імпульс, який може дати економічний поштовх як для вітчизняного бізнесу, так і загалом для людей. Оскільки валютних ресурсів, які будуть витрачатися всередині країни, буде дуже багато.

— Що Україні ще треба зробити аби переконати країни в Експо 2030 в Одесі?

— Наступного місяця (з 20-го по 26 березня) буде візит місії міжнародного бюро в Україну. Ми повинні показати на політичному рівні, що вище керівництво держави опікується цим проєктом і підтримує його. Нам треба показати, що місто і громада в Одесі, бізнес і профільна асоціація також на нашій стороні й вони підтримують нас.

Також у нас по регламенту ще буде одна презентація в червні та дипломатичний прийом представників, які будуть голосувати. Решта — це лобістська історія, якісь технічні речі. Але основну масу для перемоги роблять Збройні Сили України та нація. Тому що це не заслуга якоїсь однієї людини, одного чиновника, а заслуга всіх нас. Всі об’єдналися, а росіяни очікували, що ми всі розбіжимося й у нас буде хаос. Але ми працюємо, функціонуємо, думаємо про майбутнє, ведемо бізнес і т.д. Все вищеперераховане в комплексі — основний аргумент нашої перемоги.

— Уточніть, будь ласка, як саме поетапно готуватиметься Україна до Експо 2030 та які локації ми хочемо розвивати?

— Загалом про етапність я вам вже сказав вище: тобто 2023 рік — це перемога, 2024-й — проєктування, 2025-2026 рр. — це вже повноцінне будівництво.

— Все ж таки, який фінансовий ефект можна очікувати від проведення Експо? Грубо кажучи, скільки Україна й Одеса зароблять грошей?

— Ми проаналізували попередні міста, де проводилася виставка. Офіційної інформації від Дубая поки ще немає, але є офіційні дані від уряду Італії. Зокрема, ефект від виставки в Мілані склав тридцять один мільярд євро. Хоча італійці витратили на нього близько чотирьох-п’яти мільярдів. Причому це були кошти не тільки державні. Мова йшла про залучення ресурсів з недержавного сектору. Тому в них був такий ефект. Проте насправді було дуже важко сформулювати цей ефект, і важко переоцінити.

"Навіть в період Російської імперії Одесу проєктували і будували майстри з Європи"

— Одеса завжди славилась своєю комерційною активністю. Які ще є потенційні сфери бізнесу, за рахунок чого місто може стати потужним вітчизняним чи навіть європейським хабом?

— Я б за Одесу сказав трішки по-філософськи. До міста і всі у Києві, і в Україні в цілому ставляться як до столиці туризму після того, як ми тимчасово втратили Крим. А ще Одеса була всесвітньовідомою столицею гумору.

Разом з тим я вам скажу зовсім іншу річ, не дуже хорошу. Коли ми декілька років тому виписували дитину із пологового будинку, в мене було таке бажання взяти на виписку клоунів, але виявилося проблемою знайти їх. Одеса себе втратила як столиця гумору. В Одесі є цирк, але сказати, що він якийсь унікальний в масштабах України, на жаль не можна. Я не хочу ні в якій мірі знецінити цю історію. Просто хочу сказати, що на кожних виборах в Одесі, кожен виборчий період, всі починають дуже швидко хапатися за голову й обговорювати відповідь на одне питання: "Хто ми як місто?".

На сьогодні місто не артикулює, не дає адекватну відповідь на це питання. Так, у міста є неймовірна, унікальна мультикультурна історія. Одесу будували представники різних народів світу, хоч якби там росіяни не намагались говорити, що воно проросійське колись було. Але будь-який період історії не візьми, місто будували європейці. Навіть в період Російської імперії проєктували і будували майстри з Європи. Тому Одеса дуже схожа на європейські міста.

— Як проведення Експо допоможе знайти цю відповідь?

— Наразі, на жаль, Одеса як місто не формулює адекватної, філософської відповіді, "хто ми є". Виключно тільки EXPO не є універсальною відповіддю, що ми стаємо виставковим східноєвропейським хабом. Ні, це не відповідь, але це імпульс, який змусить місто, громаду, бізнес у місті знайти цю відповідь.

Тому що у 2030 році буде унікальний шанс, коли весь світ приїде в Одесу. І на той момент в нас задача міста, якщо ми хочемо транслювати не просто ефект від виставки за принципом "сьогодні й зараз" (умовно витратили 5 мільярдів, а заробили 10 мільярдів — типу класно, мовляв, зафіксували прибуток, поїхали далі, і все в Одесу більше не приїдемо). А треба зробити таким чином, аби люди, які до нас приїхали, щоб вони закохались в Україну, в тому числі через Одесу. Одеса на той момент має сформулювати, що ми східноєвропейський центр розваг в хорошому розумінні. Тут є парки атракціонів, казино, туризм, море, клуби, таке собі східноєвропейське Маямі. Так, це відповідь, яка буде формулюватись для східноєвропейської тусовки — "Я хочу відпочити, я лечу в Одесу". Це створить на десятки років потік туристів і ресурсів в економіку міста й України.

Окрім того, ми хочемо дійсно стати виставковим містом і східноєвропейським центром, щоб на місці цієї експозиційної локації раз на місяць відбувалась якась глобальна спеціалізована виставка. Наприклад, в цьому місяці — проходить виставка сільгосптехніки, і всі виробники з Європи приїжджають сюди, а завтра щось інше. Це теж імпульс і відповідь.

Або ми хочемо стати східноєвропейським IT-хабом. В Східній Європі такого центру немає. До речі, з IT-спільнотою ми зараз це питання дуже глибоко пропрацьовуємо. Тобто ми ж розуміємо, що для IT-середовища не завжди сильно важливе географічне розміщення, але дуже важливе для економіки — де саме ці чувачки з комп’ютерами розміщуються, в якому живуть соціумі, де витрачають гроші і т.д.

Якщо Одеса сформулює формат, що ми є центром розваг, що у місті є "місто айтішників", то це надзвичайно крута історія для економіки. Якщо у нас з мільйона жителів буде хоча б тридцять тисяч айтішників, це неймовірний економічний кейс. До того ж ні для кого не секрет, що зараз в айті-сфері й надалі буде найвищий рівень оплати праці. Це по аналогії, якщо ти мільйонер і спілкуєшся з бідними, то ти стаєш бідним, а якщо спілкуєшся з мільйонерами, то ти стаєш мільйонером.

Так само і в цьому випадку: в соціумі з’являється істотна частка багатих людей, і всі навколо стануть теж багатшими. Відтак даний сенс треба знайти. Звісно, EXPO не є 100%-вою відповіддю, це не панацея, а інструмент та імпульс, який змусить нас усіх придумати сенс. Якщо ми не придумаємо, то втратимо таку можливість.