Перевірки бізнесу будуть здійснюватися лише за рішенням суду, — голова Антимонопольного комітету

На найближчому засіданні Верховна Рада запустить антимонопольну реформу. "Телеграф" публікує першу частину великого інтервʼю голови АМКУ Ольги Піщанської

Повітряна тривога в п’ятницю, 28 липня, завадила парламенту затвердити закон, який значно посилює повноваження Антимонопольного комітету. Реформа розроблялась більше двох років на вимогу та під контролем міжнародних донорів України, які дуже на ній наполягали. За їхнім задумом, посилення повноважень АМКУ покликане ліквідувати незаконні картелі та олігархічні змови. Втім, у цієї реформи є й інший бік — спокуса зловживань і тиску на бізнес з корупційною метою. Про деталі антимонопольної реформи "Бізнес Телеграф" розпитав у голови АМКУ Ольги Піщанської.

Про перевірки підприємств

— Кілька років тривають спроби реформувати діяльність Антимонопольного комітету (АМКУ) відповідно до вимог ЄС. Бізнес негативно сприйняв цю реформу. Як думаєте, чому? Які пункти викликали найбільшу дискусію?

— Ми були здивовані реакцією бізнесу на цю ініціативу, і тим, скільки поправок було подано до цього закону. Адже для відповідального і чесного підприємця ця реформа насправді — благо. Основні дискусії точилися навколо перевірок. Депутати відстоювали максимальне забезпечення прав підприємців, зокрема, щоб перевірки Антимонопольним комітетом здійснювалися лише з дозволу суду. Ця поправка була внесена.

— Розкажіть, які групи впливу були задіяні при цьому і на яких ще правках вони наполягали?

— Надскладною в погодженні законопроєкту на початковому етапі була саме норма про перевірки у володіннях та помешканнях фізосіб: керівників бізнесу, працівників компаній. Ймовірність, що інформація чи документи, що доводять порушення, зберігаються вдома у керівника чи працівника підприємства – це виклик, з яким конкурентні відомства США та ЄС працюють майже з моменту свого заснування.

— На вашу думку, в Україні така практика не призведе до зловживань?

— Позиція АМКУ в цьому питанні завжди була однозначною – має бути судовий дозвіл на перевірку помешкань і володінь фізичних осіб. Це, між іншим, прямо вимагається нормами європейського права. Вище ми говорили про перевірки безпосередньо підприємств — і ця норма залишилася у законопроєкті. Що ж до фізосіб, то більшість стейкхолдерів — бізнес-спільнота, профільні асоціації і юридичні кола — виступили категорично проти цієї норми, висловлюючи побоювання щодо можливих зловживань. Їхні зауваження було взято до уваги, й перевірки фізосіб було вирішено перенести на дальшу перспективу. Тобто зараз у законопроєкті ця норма відсутня. Але знову зауважу, більшість конкурентних відомств світу мають право перевіряти приватні володіння осіб, якщо є обґрунтовані підозри, що ті можуть приховувати докази.

— Але перевірки у ФОПів залишились в законопроєкті?

— Так, адже ФОПи — це теж суб’єкти господарювання, як і інші компанії.

— Якщо вже заговорили про перевірки, як виглядатиме ця процедура за новим законодавством?

— Як я уже говорила, комітет і зараз має повноваження виходити на перевірки, причому без рішення суду. Головна новація, це – власне необхідність отримання рішення суду для здійснення перевірки. Також буде чітко виписана її процедура: хто, як, в якому складі і коли може перевіряти підприємства. Зараз ці аспекти детально не врегульовані, і комітет, до речі, підтримує необхідність закріплення процесуальних прав і обов’язків усіх сторін на законодавчому рівні.

Про повноваження АМКУ

— Як загалом законопроєкт розширює повноваження комітету?

— Він вдосконалює робочі інструменти комітету і розширює наші можливості проводити збір інформації та аналітичну роботу в рамках розгляду справ чи досліджень. Загалом, всі ці процеси значно прискоряться, підвищиться якість зібраної нами доказової бази, а отже у порушників буде менше шансів уникнути відповідальності.

— Чи передбачений в законопроєкті контроль АМКУ над фальсифікатом?

— Це прерогатива певних правоохоронних органів — боротися саме з такими недоброчесними бізнес-практиками. Ми не дублюємо функції правоохоронців. До наших повноважень відносяться, наприклад, випадки, коли компанії видають себе за іншого виробника, вводячи в оману споживачів. Або повідомляють неправдивий склад свого продукту чи копіюють пакування більш успішного конкурента – це наші питання. Але в цілому законопроєкт № 5431 не торкається цієї сфери.

Про добровільне зізнання

— Чи залишилась у законопроєкті норма, яка дозволяє порушнику розраховувати на списання чи помʼякшення штрафу в обмін на співпрацю?

— Так, ця норма є у новому законі, але вона передбачена і чинним законодавством. Водночас чинна процедура Leniency детально не прописана, через це в судах вона не працює належним чином, і, відповідно, таких заяв до нас надходить дуже мало.

— Маєте на увазі заяви на співпрацю?

— Так. В ініціативі № 5431, відповідно до світового досвіду, у тому числі європейських практик, всі ці процедури описані детально і будуть добре працювати. Я маю впевненість, що Leniency стане дійсно ефективно працюючою нормою після ухвалення цього закону. Ми покладаємо великі надії на ці норми, тому що у світі вони дають хороший результат.

— У чому їхня перевага?

— Заяви за процедурою Leniency дадуть змогу значно підвищити відсоток викриття змов та сформувати сильну доказову базу у справах, щодо яких вони подаються. Особливо вони будуть ефективними під час розслідування змов, щодо яких дуже складно збирати докази. Бо ці порушення — не з серії "ой, ми помилилися". Тут учасники свідомо йдуть на порушення і від самого початку вибудовують свої дії таким чином, щоб не потрапити у поле зору комітету. Тому, у світі практикується повне і часткове звільнення від відповідальності "викривачів" змови, які надають конкурентному відомству докази порушення та активно за власної ініціативи співпрацюють з розслідуванням (інструмент Leniency). Це допомагатиме комітету швидко розкривати та зупиняти порушення, не витрачаючи при цьому багато ресурсів на проведення розслідування.

— Як виглядатиме процедура "співпраці"?

— В цій ситуації можливі два поворотні моменти: коли ми вже виявили порушника і розпочали справу – відповідач може написати нам заяву, що готовий до співпраці. Другий шлях: коли учасник ринку приходить до нас "каятися" ще до виявлення комітетом порушення.

— І що тоді?

— Тим, хто йде з нами на співпрацю, дається певний відсоток знижки від суми накладеного штрафу. Перший "викривач" повністю звільняється від санкції, кожний наступний, хто зізнається в участі у цій же змові та надає докази, отримує "знижку" від штрафу, але її розмір зменшується залежно від черговості "каяття". Зауважу, Leniency не розповсюджується на суб'єктів, які примушували інших учасників змови до вчинення таких дій або до їх продовження. Так усюди у світі.

— Поясніть цю різницю, будь ласка.

— Наприклад, це можуть бути погрози однієї компанії іншій, що у разі відмови здійснювати антиконкурентні дії, до такого суб’єкта буде вжито певних заходів, які можуть негативно вплинути на його діяльність. Наприклад, обмеження постачання чи закупівель товарів, відмова укладати договори тощо. Мається на увазі здійснення тиску на суб’єктів господарювання з метою примусити їх стати учасниками змови. До тих, хто примушував здійснити порушення, інструмент поблажливості не може застосовуватися.

— Ви вірите в те, що хтось скористається цією можливістю? А які у вас підстави так думати? Були якісь кейси?

— Безумовно. По-перше, світова практика застосування цього інструменту є успішною. Також нещодавно ми отримали заяву з зізнанням від учасника змови. Це вселяє надію на перспективність ініціативи. По-друге, у нас відкрито багато справ щодо змов на публічних закупівлях. І здебільшого там є дві типові ситуації. Перша — свідомі продумані змови, коли учасники ретельно готуються до вчинення порушення та вивчають нашу практику протидії такій поведінці. Зокрема, і для таких випадків у законі № 5431 передбачено оновлений інструмент перевірок. Друга ж типова ситуація – це коли учасники у процесі розслідування говорять нам: "а ми не знали, що так не можна", "до мене прийшли знайомі (кум, брат, сват) і просто попросили так зробити, сам я не мав злого наміру".

— Незнання законодавства не звільняє від відповідальності?

— Жодним чином не звільняє. Але це — реальні історії з нашої практики. Тому ми вважаємо, що саме такі відповідачі першими почнуть приходити до нас із зізнаннями: "так, ми вчинили погано, ми розуміємо, що за це передбачена відповідальність. І ми готові нести її на таких умовах".

— Які відсотки "знижки" від штрафу передбачається надавати в таких випадках?

— Перший, хто прийде до нас з зізнанням та надасть підтверджувальні докази існування змови, матиме повне звільнення від штрафу. Другий — до 50% потім 30%, третій — 20%, всі інші — до 20% від суми штрафу. Але, звичайно, краще взагалі не порушувати правила конкуренції, тому що наслідки таких порушень для відповідачів не обмежуються штрафами.

— Що ви маєте на увазі?

— Поясню. Для суб'єктів, які змовились, щоб отримати державний контракт, закон "Про публічні закупівлі" передбачає додаткову санкцію — заборону замовникам укладати договори з такими суб'єктами протягом наступних трьох років. Такими порушеннями, маленькими, великими, учасники ринку спотворюють конкуренцію, а з нею – і розвиток ринку. Подивіться на будь-яке порушення, де було зафіксовано значне спотворення конкуренції. Ринки, на яких вони здійснювалися, не розвивалися, а входили в стагнацію. Монополізовані ринки менш ефективні ніж висококонкурентні, якість товарів, зазвичай, стабільно низька, а це вже безпосередньо впливає на добробут споживачів.

— Ви можете це проілюструвати конкретними кейсами?

— Яскравий приклад – це ринок добрив і так звана "справа Фірташа", по якій ми винесли рішення щодо примусового поділу компанії Ostchem. Дмитро Фірташ є її бенефіціарним власником. Тоді компанією були створені умови, що призвели до катастрофічних змін. За певний час цим бізнесменом було викуплено більшість заводів, що виробляли добрива в Україні (чотири з шести підприємств: Рівнеазот, "Азот" Сєвєродонецьк, черкаський "Азот", горлівський "Стирол" були придбані бізнесменом протягом 2010—2012 років. — Авт.). На ринку не стало конкуренції, а надалі – не стало й розвитку. Комусь здається, що монополізувавши ринок, за рік-два можна буде царювати на ньому. Ні, не можна. Закони ринку так не працюють.

Про вигоди реформи для бізнесу

— Резюмуймо. Який меседж ми можемо дати бізнесу? До чого йому готуватись після того, як закон підпише президент?

— Бізнесу потрібно готуватись до кращого життя. Кажу про це з повною відповідальністю. Не погоджуюся з тими висловлюваннями, що "все буде погано після реформи". Що поганого у тому, що ми зможемо швидше припиняти порушення і притягувати до відповідальності винних осіб? Перевірки бізнесу будуть здійснюватися лише за рішенням суду. Для них буде чітко виписана процесуальна частина, а це зводить до нуля можливість будь-яких зловживань.

— А є якісь норми, які дадуть змогу комітету швидше проводити розслідування?

— Так, зокрема, це – надання комітету можливості доступу до баз даних, реєстрів. Якщо законопроєкт буде прийнято і ця норма у ньому залишиться, то ми зможемо більше зосереджуватися на аналітичній роботі. Адже ми дуже швидко отримуватимемо інформацію і, відповідно, менше виходитимемо на перевірки. Зараз ми відсилаємо вимоги на поштові адреси, де іноді навіть немає нікого, або ці вимоги надходять запізно, або порушник їх просто ігнорує, і справа затягується. Доступ до вже наявної у держави інформації та даних дасть змогу швидше збирати докази та працювати з ними в суді.

— В якій ще сфері посиляться повноваження АМКУ?

— Норми про субсидіарну і солідарну відповідальність. Зараз маємо чимало ситуацій, коли гравець, який порушив конкурентне законодавство, просто закриває чи банкрутує свою компанію, щоб ми не могли накласти на неї штраф або стягнути у судовому порядку. Потім — створює нову компанію, і вона знову порушує закон. Це стара схема, яку особливо часто використовують під час змов на закупівлях, або у великих справах, де ціна питання – багатомільйонні штрафи. Після реалізації реформи у таких осіб не буде можливості ухилитися від відповідальності, нескінченно закриваючи компанії та створюючи нові.

— Як це буде відстежуватися?

— Наприклад, якщо йдеться про групу компаній одного власника і компанія-порушник не в змозі виплатити накладений комітетом штраф, то сплачуватиме його група, пов'язана з основним власником, зокрема — правонаступник порушника, його засновники. Вони всі разом нестимуть відповідальність.

— Одним з дискусійних питань щодо цього законопроєкту були намір встановити дуже високі зарплати працівникам Антимонопольного комітету — щоб забезпечити їх незалежність. Ця норма збереглась у законопроєкті?

— Норма про підвищення зарплат наших фахівців залишилася у редакції, що пропонувалася до першого читання. Наголошу, там немає ніяких мільйонних зарплат і премій, про які дійсно багато говорили. Водночас цей рівень зарплат буде достатньо конкурентним, щоб дати змогу нам формувати команду сильних експертів. Саме від них залежить і ґрунтовний аналіз ринку, і якісне розслідування. Ці фахівці – основа всієї роботи комітету.

— Отже, цей законопроєкт в цілому — досить лояльний до бізнесу і до самого комітету, з ваших слів.

— Так, ця реформа не про підвищення штрафів, а про прискорення розслідувань, швидке припинення порушень, швидке відновлення балансу на ринку. Колись мене запитали: "Чому Антимонопольний комітет кожного разу не штрафує на всі 10% від річного доходу компанії?" (Максимальний розмір покарання. – Авт.) Ми не ставимо собі за мету коригувати ринок шляхом видалення з нього суб'єкта господарювання чи блокування його роботи. А накладення на всіх порушників максимального штрафу якраз може призвести до таких наслідків. І це теж негативно вплине на конкуренцію. Наша мета, щоб відповідач припинив порушувати закони, став на правильний шлях, а постраждала сторона була захищена. Але ми не вирішуємо, хто має бути на ринку, а хто має піти. Ми аналізуємо ситуацію і маємо створювати максимально комфортні умови для бізнесу, знижувати бар'єри входу на ринки. Ось це — наше завдання.

Про найбільші кейси порушення конкуренції та способи виходу з конфліктних ситуацій читайте в другій частині інтерв’ю голови АМКУ.