Для перемоги над росією потрібні дві речі – генерал

Читать на русском
Автор
4772
ОТРК "Сапсан"
ОТРК "Сапсан". Фото defence-ua.com

Якщо не бити ворога на його території, війна може тривати ще дуже довго, каже Ігор Романенко

З початку осені російські окупанти практично щодня атакують Україну дронами, ракетами чи їхнім поєднанням. Не припиняються спроби дістати ракетами Київ. Постійно під ударами – прифронтові території. До трагедій з численними жертвами призвели удари по центру Костянтинівки, постійні удари з повітря переживає Одеська область. А попереду — новий опалювальний сезон, і агресор намагатиметься посилити удари, цілячись по нашій енергосистемі.

Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко розповів "Телеграфу", що слід зробити, щоб ефективніше протистояти повітряному терору з боку росії. На думку експерта, потрібно розвивати два напрямки.

Як зміцнити оборону

Перший напрямок – оборонний. І тут є низка позицій, каже генерал.

— По-перше, йдеться про посилення протиповітряної та протиракетної оборони (ППО та ПРО) за рахунок збільшення кількості відповідних комплексів, які постачають нам західні партнери. Це і IRIS-Т, і SAMP/T Mamba, і зенітно-ракетний комплекс (ЗРК) Patriot (модифікація PAC-3), — пояснює експерт. — По-друге, для роботи з маловисотними цілями (крилаті ракети, а також дрони-камікадзе — вони ж баражуючі боєприпаси) нам потрібно більше Gepard (німецька зенітна самохідна установка), а також засобів, які поєднують зенітні кулемети, зенітні малокаліберні гармати з радіолокацією та тепловізорним прицілом.

Генерал зазначає, що робота з цілями найчастіше ведеться вночі, тому необхідно відповідне оснащення, що дозволяє виявляти ціль і після комп’ютерної обробки — наводити стволи зенітних кулеметів і гармат для її знищення.

Крім того, продовжує експерт, ми потребуємо снарядів із керованим підривом, які зараз фактично випробують у нашій війні.

— Коли засоби маловисотного зенітного комплексу виявляють ціль, через комп’ютер у кожний снаряд, який проходить через гармату, вводиться час підриву, — пояснює Ігор Романенко. — Можна випустити 100 набоїв, але влучити точно в ціль буває складно навіть за наявності локатора або тепловізора. А якщо є система, яка бачить і може розрахувати час підриву, це зовсім інша річ. Таких снарядів можна використовувати у рази менше. Буквально три-п’ять замість десятків. Підриватися такий снаряд буде плюс-мінус біля цілі. З високою гарантією, що при правильному розрахунку хмара елементів, що вражають, накриє її.

Слід також розуміти, продовжує генерал, що протиповітряна оборона — це система, що вражає аеродинамічні цілі (літаки, гелікоптери, крилаті ракети, БПЛА). З усім цим може впоратися правильно оснащений винищувач ППО. Саме тому нам так потрібні ті ж таки винищувачі F-16 вже восени, а не до кінця зими. Навіть не так для наступу, як для оборони.

— Щодо систем ПРО, за допомогою яких ми можемо справлятися з "Іскандерами" та "Кинджалами", тут потрібні саме ЗРК з протиракетними можливостями, — наголошує експерт. — Все це — оборонний напрямок, який дозволяє збивати повітряну ціль супротивника вже в польоті.

Чому важливо атакувати самим

Другий напрямок — атакуючий і контратакуючий, продовжує генерал. За його словами, нам важливо знищувати ворожі носії до запуску тих самих ракет.

— Тобто бити по пускових установках "Іскандер", бити по носіях "Калібрів" (кораблі-ракетоносці, ракетні катери, підводні човни). А також знищувати (на аеродромах чи в повітрі) російські літаки. Останнє вже робиться. Але оскільки дальності дуже великі, безпілотниками атакувати не завжди практично і ефективно, хоч це теж робиться. Проте значно важливіше мати відповідне ракетне озброєння. Враховуючи, що Захід забороняє використовувати для ударів по території росії свої ракети, нам слід максимально активно відроджувати та розвивати своє ракетобудування, — упевнений Ігор Романенко.

Він наголошує: щодо ракетного озброєння останнім часом є певні зрушення і всередині України.

— До війни з росією (а почалася вона не в лютому 2022-го, а 2014-го) її агентура саботувала процес українського ракетобудування. Свого часу я як заступник начальника Генштабу вів проєкт оперативно-тактичного ракетного комплексу "Сапсан" (для продажу — "Гром-2"). За характеристиками він кращий за російський "Іскандер" і китайський варіант. Тому саме наш комплекс обрали для закупівлі саудити. Але, на жаль, "п’ята колона" постійно зривала фінансування. Однак останнім часом ми значно просунулися в цьому напрямку, — зазначає експерт.

Наші протикорабельні ракети "Нептун", нагадує він, потопили російський крейсер "Москва", а у модернізованому вигляді долітають вже на 600-700 км. Комплекс "Вільха" застосовується як тактичне ракетне озброєння. На жаль, це все лише набирає обертів. Але процес, включаючи роботу з ОТРК "Сапсан", пішов.

— Коли ми розробляли комплекси "Нептун" та "Сапсан", наші супротивники та союзники (рф та США) вимагали, щоб дальність не перевищувала 280 км. Вони самі вийшли з Договору щодо ракет малої та середньої дальності, а нас змушували дотримуватися його вимог. Зараз же Україна, зрозуміло, почала модернізувати свої ракети, додаючи їм дальності, — розповідає генерал.

Ми вже б’ємо по ворогові модернізованими С-200. Стару ракету допрацьовують, ставлять систему наведення з "Сапсана" — і вона стає набагато небезпечнішою. Саме такими били по Керченському мосту, низці інших об’єктів — у Криму і на території росії, зазначає Ігор Романенко.

— Слід максимально активізувати випуск своїх ракет, модернізуючи їх, збільшуючи точність, дальність, можливість долати ворожу систему оборони. Робити, наприклад, ракети-мішені, які запускалися з метою відволікання ППО і ПРО противника. І атакувати потім ракетами, здатними завдати максимальної шкоди, — вважає генерал. — Якщо ми не завдаватимемо ударів по ворогові на його території, ця війна може тривати ще дуже довго.