Цивільних заручників маємо повернути, і це не про обмін - глава "департаменту війни" ОГП про російські катівні і невідворотність покарання (ч. 2)

Читать на русском
Автор
5589
Юрій Бєлоусов
Юрій Бєлоусов. Фото facebook.com/yuriy.byelousov

Надавайте інформацію, свідчіть, передавайте нам докази воєнних злочинів, звернувся до українців Юрій Бєлоусов

Незаконне утримання та катування цивільних — це частина політики ворога, системна поширена практика росіян, говорить керівник департаменту протидії злочинам в умовах збройного конфлікту Офісу генерального прокурора Юрій Бєлоусов.

Скільки українців стали жертвами воєнних злочинів, скільки цивільних знаходяться у полоні й де саме — все це встановлює "департамент війни", скрупульозно збираючи докази звірств росіян для трибуналу по агресії. На думку Юрія Бєлоусова, ці розслідування будуть важливими базами даних, а зібрані документи щодо воєнних злочинців та пособників агресора матимуть значення впродовж десятиріч.

*Коли окупантів притягнуть до відповідальності за воєнні злочини в Україні, які ще країни проводять свої розслідування щодо російських злочинців, про співпрацю з Міжнародним кримінальним судом та про те, як МКС отримає покази одного з бойовиків ПВК "Редут", читайте в першій частині інтерв’ю керівника "департаменту війни" Офісу генпрокурора Юрія Бєлоусова.

Через катівні окупантів пройшли десятки тисяч цивільних українців

На деокупованих територіях були виявлені десятки катівень, облаштованих окупантами, де проукраїнськи налаштованих мешканців піддавали тортурам. На даний час скільки налічується встановлених жертв та чи ідентифіковані всі російські військові, причетні до цього?

— Створення катівень і позбавлення волі цивільних — це системна поширена практика росіян. Як тільки вони окуповують територію, перше, що роблять — облаштовують цілу систему місць тримання.

Ми побачили в Херсонській області, в Херсоні зокрема, що у ворога є чітко відпрацьований алгоритм. Вони знаходять спеціально передбачені для тримання місця, шукають, де ще можна тримати заручників. Тобто, це ІТТ (ізолятори тимчасового тримання. Ред.), СІЗО, виробничі приміщення, підвали тощо. Загарбники привозять з собою засувні замки на двері, які використовуються у в'язницях, облаштовують систему відеонагляду, встановлюють режим таких місць несвободи.

Катівні вони використовують з різною метою. Основна, безумовно, — це система фільтрації, вони шукають всіх, хто займає проукраїнську позицію за різними параметрами. Окупанти катують людей, вбивають, вивозять. Також військові РФ займаються пограбуваннями — забирають гроші, "віджимають" бізнес.

Тобто є злочини, що дотичні до геноциду, а є — загальнокримінального порядку.

Таких місць несвободи — десятки в Херсонській, Харківській областях, на окупованих територіях, на території Росії.

В цілому тільки ідентифікованих катівень понад сотня. Близько 150 місць в Україні та РФ, де утримуються українські військовополонені.

Російська практика катівень не нова, вона почалася ще в 2014 році, і приклад тому — тюрма "Ізоляція" у Донецьку.

Керівника катівні Ізоляція
Керівника катівні «Ізоляція» засуджено до 15 років ув’язнення

Якщо ж говорити про людей, які пройшли ці катівні, — то це десятки тисяч.

Україна не тримає цивільних заручників, в той час, як у ворога — сотні мирних українців. Яким чином їх повертати, коли немає механізму?

— На 2024 рік це один з наших пріоритетів — максимально привернути увагу міжнародної спільноти до цивільних осіб, які позбавлені волі. Ми формуємо відповідні реєстри, бо цивільних маємо повернути, і мова тут йде не про обміни.

Питання в тому, що тримання військовополонених в належних умовах сторонами конфлікту передбачено міжнародним гуманітарним правом, якщо, звісно, немає катування та страт. А цивільних громадян в принципі тримати не можна, ні в яких умовах, — це незаконне позбавлення волі! То в цих випадках мова йде про скоєння РФ цілої низки злочинів.

Тобто зараз ми максимально акумулюємо інформацію і будемо рухатися як в національних юрисдикціях, так і в міжнародних. Підкреслю, що багато наших міжнародних партнерів цікавляться цим напрямком.

Необхідно розписати логіку ворога по незаконному утримуванню і катуванню цивільних, бо для них це — частина політики. Зараз все максимально опишемо, а потім, коли мова буде йти про притягнення до відповідальності, будемо з різними країнами вирішувати хто, де і кого судитиме.

Хто і як саме може нам допомогти в цьому?

— МКС, зокрема. Тримання в неволі та катування цивільних — це речі, які шокують, які виходять за межі здорового глузду. Є ціла низка країн, які цікавляться цим напрямком, готові нам допомогти, зокрема — переслідувати у своїх юрисдикціях.

Уточніть, будь ласка, по цифрах: скільки встановлено цивільних заручників, де саме вони утримуються?

— Я зараз би утримався від цифр і конкретики. Найближчим часом, думаю, будемо мати більш-менш верифіковані дані — скільки українських цивільних у полоні росіян і де саме вони утримується, — сформуємо такий єдиний реєстр.

Сторона, яка утримує цивільних заручників, приховує ці факти, тому можуть бути у російських в'язницях і ті, хто вважається зниклим безвісти, і ті, кого взагалі не шукають, бо в них родичів немає.

Щодо підозрюваних в катуванні та жорстокому поводженні з цивільним населенням — їх 180 (мова про російських злочинців.Ред.).

Підтверджено кілька десятків страт українських військовополонених, тисячі зазнали тортур

Чи встановлено остаточно, хто саме причетний до нещодавнього резонансного розстрілу українських військовополонених у Запорізькій області? Та чи відомо щось про тих бійців, які були розстріляні?

— Оприлюднене відео — не фейк, були розстріляні наші військовослужбовці, їх дані вже встановлені. Це приклад воєнного злочину окупантів, який, на жаль, доволі поширений у росіян.

Щодо підозрюваних, то їх зараз встановлюємо, але у нас є підстави вважати, що це 76-та, так звана "Псковська" дивізія, яка відома своїми жорстокими діями у Київській області. Перевіряємо цю інформацію і будемо виходити на конкретних осіб.

Яка кількість підтверджених страт українських військовополонених загалом на даний час? Скільки тих, хто зазнав катувань?

— Наразі збираємо до купи всі дані. Це точно не поодинокі випадки, це система. Маємо декілька десятків підтверджених фактів страти військовополонених. В принципі, злочини щодо військовополонених вже формуються в окремий напрямок. Катування, жорстоке поводження — найбільш поширений злочин. Фактично всі наші військовополонені, які утримувалися у ворога — їх тисячі, — зазнали жорстокого поводження, катувань.

Нещодавно було оприлюднено відео, як окупанти в тому самому районі Запорізької області використовують українських військовополонених у якості "живого щита". Це окремий воєнний злочин. М'яко кажучи, нормальні військові так не чинять, такі злочини демонструють рівень культури нашого ворога.

Серед жертв сексуального насильства, вчиненого окупантами, є маленькі діти

Ще один чутливий напрямок воєнних злочинів — сексуальне насильство, скоєне під час війни. Яка кількість заяв була загалом, скільки потерпілих, їх стать і вік?

— Маємо 258 підтверджених фактів сексуального насильства, пов'язаного зі збройним конфліктом: 162 жінки та 96 чоловіків. Також серед жертв є діти різного віку, в тому числі малюки: один хлопчик та 12 дівчат.

На даний час вже є 39 підозрюваних осіб, 22 обвинувальних акти в судах, маємо два вироки.

Важко оцінювати, багато це чи мало, бо це дуже складна категорія справ, особливо, коли підозрюваного немає в тебе в руках, то ти маєш зібрати всю доказову базу в умовах, які є, на окупованих територіях, деокупованих, щоб потім у міжнародного суду, який буде без емоцій все розглядати, не було сумнівів, що саме ця особа вчинила цей злочин.

Серед тих окупантів, хто отримав вироки за сексуальне насильство, є ті, хто фізично присутній в Україні?

— Ні, всі ці вироки — заочні.

Підтверджені факти такого злочину — це далеко не реальна картина речей.

— 258 — це тільки ті, що однозначно підтверджені. Але ми розуміємо, що їх набагато більше, тому збираємо і відпрацьовуємо всю інформацію. Думаю, що кількість таких фактів збільшиться в рази.

Такі випадки встановлюються по заявах потерпілих чи більше по показах свідків?

— Абсолютно по-різному, бувають і заяви потерпілих. Взагалі цей напрямок був з проактивним підходом: наші прокурори разом зі слідчими Національної поліції самі виїжджали на деокуповані території та спілкувалися з людьми. Багато випадків виявлялося саме таким чином. (Після деокупації правобережної Херсонщини кореспондент "Телеграфу" спільно з прокурорами виїздив на місце та працював в складі групи, яка документувала сексуальні злочини росіян проти цивільного населення. Розповіді жертв окупантів ми публікували тут.)

Часто люди в такій категорії злочинів, навіть не пов'язаних з війною, бояться подавати заяви, не хочуть, щоб про це було відомо. Тому великий масив таких випадків виявлявся саме через виїзди в регіони та спілкування з людьми.

баннер на сайті Офісу Генпрокурора - фіксуйте та надавайте докази воєнних злочинів Росії

Пропагандисти Кремля відповідатимуть і за агресію, і за геноцид українців

Розкажіть про кейси російських пропагандистів — підбурювачів військової агресії. Скільки і кому вже винесено вироків, яке значення вони мають в контексті доведення геноциду та яка доля чекає на "рупорів Кремля"?

— У нас два заочних вироки по тих підбурювачах, які закликали до геноциду, — це пани Красовський і Гаспарян. А розслідування ведеться велике, в ньому фігурують десятки людей.

Ці справи — частина великого напрямку щодо геноциду. Ми розглядаємо пропагандистів під різними кутами. По-перше, як складову величезної справи по агресії, бо саме вони підготували російське суспільство до спотвореного сприйняття України та українців.

В тому, що росіяни йшли воювати з уявними "нацистами", цілком "заслуга" пропаганди та політичних лідерів, які фінансують цю пропаганду.

Інший кут зору на пропагандистів — через справу по геноциду. Мова йде про заклики до геноциду, геноцидальну риторику.

Ми розуміємо, що ці "говорящі голови" — це пішаки, і за ними стоять державні діячі, які дають їм конкретний посил для "роботи". Їхня діяльність повністю синхронізована.

Щодо подальшої долі пропагандистів вже будемо визначатися — хто піде в міжнародні суди, а хто буде притягнутий до відповідальності за українським законодавством.

Вони нічим не кращі від тих, хто запускає по нас ракети, а іноді навіть гірше, тому їхня відповідальність однозначно має бути.

Значна частина посадовців Ірану відома, питання — у визначенні юрисдикції

Справа про іранські дрони. Чи є вже вагомі напрацювання та докази причетності посадових осіб Ірану до пособництва агресору?

— Працюємо і рухаємося в цьому напрямку. Точно знаємо, що Іран максимально сприяє Росії, що російські "герані" — це все "шахеди". Окремо відстежується, звідки йдуть всі компоненти дронів. Одразу ці дані передаються для подальшого накладання санкцій.

Щодо конкретних осіб в Ірані — частина з них нам відома. Тут робота по двох складових. Санкційна — перервати ланцюги постачань, щоб не було з чого комплектувати дрони. А складова відповідальності — це питання часу.

Буде необхідність — підемо на фронт

Про внутрішню кухню в контексті проєкту закону щодо мобілізації. На вашу думку, прокурори готові в разі необхідності безпосередньо йти захищати державу на лінії фронту?

— Думаю, що більшість готова. Питання тільки в тому, що кожен в цих умовах має займатися своєю справою.

Наші розслідування будуть базами даних для істориків, дослідників. Те, що робимо, — це про майбутнє України, всі документи і докази матимуть значення на десятки і сотні років.

Буде необхідність — підемо на фронт. Але зібрати потім людей, які вміють розслідувати воєнні злочини, буде вкрай складно. Тобто в такому разі ми можемо прийти до того, що ворога відіб'ємо, але втратимо справедливість і сатисфакцію в історичному аспекті.

Яке головне завдання для "департаменту війни" на 2024 рік? Втримати оборону чи одночасно планувати й наступ?

— Наступати, зміцнювати регіональні підрозділи. Впевнений, що в 2023 році ми зробили все, щоб зрозуміти, куди саме нам рухатися. На 2024 рік дивлюсь оптимістично з огляду на те, що ми матимемо систему, досвід роботи якої інші країни надалі будуть у нас переймати.

Наше головне завдання — показати цивілізованому світу, що ми надійний сталий партнер, для якого цінності мають значення. Коли нам говорять "а чого вироки не завтра", ми відповідаємо "бо так би тільки росіяни зробили". І вони, власне, так і роблять — засуджують наших людей, фабрикуючи справи, "вішають" на них все, що завгодно. Але від них і очікувань ніяких немає. А ми хочемо в Євросоюз і при цьому хочемо покарати всіх за один день. А це — не за європейськими стандартами.

Ще один важливий момент — довіра українців до того, що ми робимо, бо її відсутність дуже демотивує. З міжнародними партнерами відчуваємо взаємодію і підтримку, а коли читаємо, що у нас про нас пишуть і говорять, — натхнення трошки зникає. Розумію, що вся прокурорська система за роки та десятиліття роботи дала людям підстави бачити погане, але те, що іноді весь нагатив концентрується саме на прокуратурі, не допомагає нікому.

Довіра формується на конкретних результатах, конкретних кейсах, і ми робимо все можливе і неможливе, щоб притягнути кожного окупанта до відповідальності. Не має бути думки про те, що ми чогось не робимо. Не треба нам дифірамби співати, але будемо вдячні за довіру і допомогу — надавайте інформацію, свідчіть, передавайте відомі вам докази воєнних злочинів.