Турецький фактор та російсько-українська війна: чого очікувати від саміту НАТО і чому

Читать на русском
Автор
4851
Північноатлантичний альянс
Північноатлантичний альянс

На саміті НАТО затвердять нову стратегічну концепцію

У Мадриді (Іспанія) 28-30 червня відбудеться саміт НАТО, який обіцяє стати історичним. Зокрема, на ньому затвердять нову стратегічну концепцію, в рамках якої наступні 10 років росію, яка продовжує широкомасштабне вторгнення в Україну, офіційно буде визнано загрозою колективній безпеці.

Заступник генсека НАТО Мірча Джоане запевняє, що неприйнятні дії росії на міжнародній арені створюють у ЄС, НАТО, у всіх демократіях світу відчуття непримиренності та єдності.

Тим часом, по тій же Туреччині, яка блокує можливе членство в НАТО Фінляндії зі Швецією, а також не запроваджує санкції проти росії, такого не скажеш.

Експерти спеціально для "Телеграфа" прокоментували турецькі ігри та очікування від саміту НАТО.

Туреччина зараз має специфічне становище в рамках НАТО

Старший аналітик Центру досліджень сучасної Туреччини, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Євгенія Габер наголошує, що від початку Туреччина попереджала, що не збирається приєднуватися до західних санкцій проти росії. І заява представника турецького президента Ібрахіма Каліна, що запровадження санкцій проти росії завдасть більше шкоди економіці Туреччини, ніж російській, вона вважає продовженням традиційної політики Анкари. Яка відкрито запрошує бізнес росії відкривати свої представництва і переводити компанії на турецький ринок.

"Що стосується саміту НАТО – не варто очікувати рішення по шведському та фінському питанням. Турецька сторона вже заявляла, що немає якихось дедйланів щодо узгодження їхнього членства. Зате є моменти, які поки що не вдається вирішити. Зокрема, Туреччина вимагає від Швеції заборонити мітинги представників курдських організацій, що є неможливим через внутрішні шведське законодавство. Те саме стосується Фінляндії, де, наприклад, турки вимагають розширення ознак тероризму як такого – для того, щоб під це визначення потрапляли ті ж сирійські та турецькі курди. На що фінська сторона готова лише якщо всі партнери по НАТО приймуть подібне уніфіковане рішення", – пояснює експерт.

Серед іншого, нагадує вона, турки хочуть, щоб США повернули Туреччину у програму перспективних винищувачів F-35, з якої її було виключено після початку закупівель у росії систем ППО С-400. До того ж, турки хочуть, щоб американці продали їм винищувачі F-16, контракт на купівлю яких був заморожений після укладання тієї самої турецько-російської військової угоди.

Експерт з Близького Сходу Національного інституту стратегічних досліджень Микола Замікула наголошує, що Туреччина зараз має специфічне становище в рамках НАТО.

"З одного боку, вона має виняткову військову силу. По суті, це друга армія Альянсу після США. І вона займає домінуюче становище на південному і південно-східному фланзі НАТО. Але, в той же час, зараз є загострення відносин між Анкарою та західними партнерами. Та й у турецькому суспільстві поширені антизахідні, антиамериканські погляди", — зазначає експерт.

За його словами, членство в НАТО залишається важливою складовою турецької безпекової політики. При цьому для президента Реджепа Тайіпа Ердогана важливо домогтися, щоб Туреччина в рамках Альянсу відігравала не просто важливу роль, а й мала пошану з боку партнерів. Відповідно, щоб ті з розумінням відносили до її потреб у безпеці.

"Тут мова йде і про надання необхідних озброєнь, і про боротьбу з терористичними загрозами. Обидва ці питання і стали проблемними. Мають місця відмінності в трактуванні відносності різних організацій та окремих осіб. У Туреччині вони можуть вважатися терористичними, але не визнаються такими на Заході, — пояснює Микола Замікула.- До того ж, на Заході критично ставляться до турецьких військових операцій на сирійській території. Все це призводить до обмежень на постачання озброєння Туреччині. Напевно, ці теми будуть підніматися Анкарою в рамках саміту НАТО. Ердоган спробує максимально скористатися ситуацією, що склалася, у тому числі у ракурсі євроатлантичних устремлінь Швеції та Фінляндії, щоб просувати інтереси своєї держави".

Анкара пригальмує шведсько-фінське приєднання до Альянсу, але зрештою дасть "добро"

Наступний саміт НАТО матиме найважливіше значення, упевнений Микола Замікула. Адже Альянсу доведеться відповісти на вкрай важливе питання, яким вони бачить своє майбутнє, як реагувати на російську агресивну політику.

"Очевидно, що НАТО доведеться переглянути свої відносини з рф. І закріпити цей перегляд на нормативному рівні. Визначитися, яким чином слід протистояти цій загрозі, яка торкається інтересів безпеки не тільки країн-партнерів, таких як України, а й країн, що становлять східний фланг Альянсу – Польща, країни Балтії. Позиція кожної держави-члена є вкрай важливою", – наголошує експерт.

Ситуація така, продовжує він, що західним партнерам потрібна конструктивна позиція Туреччини щодо прийому до НАТО тих же Швеції та Фінляндії. Так само як її активна зовнішньополітична діяльність за низкою інших тем (йдеться, наприклад, про роль Туреччини у розблокуванні українських чорноморських портів).

"Ердоган за відмову від ветування євроатлантичної інтеграції Швеції та Фінляндії вимагатиме (і вимагає) певних поступок. І вони стосуються не лише шведів та фінів, від яких турки хочуть перегляду політики щодо курдського (і не лише питань). Негласно тут виставлені й вимоги до США, у тому числі щодо скасування санкцій, введених проти турецької оборонної промисловості за закупівлю російського озброєння, а також з приводу розблокування поставок сучасної американської зброї до Туреччини, — зазначає експерт. — Переговори продовжуються. Звучать різні сигнали. Наприклад, нещодавно у Вашингтоні висловили сподівання, що Туреччину вдалося схилити до компромісу.

У свою чергу турки наполягають, що готові узгодити євроатлантичну інтеграцію Швеції та Фінляндії лише після того, як усі їхні умови будуть виконані. А зараз цього не зроблено. Виходячи з цього, є велика ймовірність, що на найближчому саміті НАТО Туреччина пригальмує шведсько-фінське приєднання до Альянсу. На тижні чи місяці. Але, розуміючи важливість ситуації, Туреччина зрештою дасть "добро". Щоправда, до цього намагатиметься вибити у партнерів для себе певні преференції".

Не треба розглядати Туреччину як "троянського коня" росії в НАТО

При цьому, продовжує Микола Замікула, не варто забувати, що на турецьку зовнішньополітичну риторику, на її дії, дуже впливає те, що в червні 2023 року в Туреччині відбудуться президентські та парламентські вибори.

"Відповідно, турецька влада (а вже відомо, що Ердоган балотуватиметься в президенти як представник Народного альянсу, куди входить правляча Партія справедливості та розвитку) вибудовує зовнішньополітичну стратегію з огляду на це, – пояснює експерт. – З одного боку, Ердогану необхідні зовнішньополітичні успіхи. І тут досягнення певних домовленостей у рамках НАТО, підвищення іміджу Туреччини на міжнародній арені (наприклад, сприянням розблокування українських портів для вивезення зерна) можуть бути використані як ілюстрація такої переможної активності. З іншого боку, Ердоган розуміє, що його електорат зараз налаштований досить вороже до Заходу. І не можна виключати, що для того, щоб зіграти на почуттях виборців, Анкара посилюватиме більш жорстку риторику на адресу партнерів НАТО. Що особливо торкається євроатлантичної перспективи Швеції та Фінляндії. Адже після того, як Ердоган озвучив свої вимоги для розблокування їхнього прийому до Альянсу, йти на компроміс до їхнього виконання – означає підривати імідж сильного національного лідера, який він збудував усередині Турецької Республіки. Отже, Анкара продовжуватиме продавлювати свої вимоги".

Виходячи із своїх зовнішньополітичних та економічних інтересів, Туреччина не йде і на серйозну конфронтацію з росією, пояснює Микола Замікула. Зокрема, не приєднується до американсько-європейських санкцій проти країни-агресора.

"Так що не варто очікувати якоїсь жорсткої риторики щодо режиму путіна з боку Ердогана. У той же час, не треба розглядати Туреччину як якогось "троянського коня" росії в НАТО. Цю нішу скоріше займають деякі європейські політики", – вважає експерт.

Туреччина намагається вичавити максимум

Євгенія Габер не сумнівається, що саміт НАТО стане важливим майданчиком, щоб проговорити всі питання, що накопичилися. Але закликає не чекати на проривні рішення щодо вступу Фінляндії та Швеції до Альянсу. "Більше того, деякі експерти припускають, що після саміту можливий початок транскордонної операції Туреччини в Сирії — проти курдів. Що ще більше ускладнить досягнення якогось компромісу", — попереджає експерт .

Наразі, вважає Євгенія Габер, Туреччина намагається вичавити максимум для себе з гіпотетичного вступу до Альянсу донедавна позаблокових Швеції та Фінляндії. У тому числі, озвучуючи важливі для себе питання щодо своєї безпеки.

"Так, під час нещодавньої прес-конференції міністра закордонних справ Туреччини Мевлюта Чавушоглу, він наголошував, що не вірно говорити про загрозу безпеці тільки на східному фланзі НАТО (маючи на увазі російську агресію). Важливо, на його думку, звертати увагу і на південні кордони (Туреччина, Іспанія у ракурсі зростання терористичних загроз, у тому числі курдським тероризмом – надактуальним для турецької сторони)", – пояснює експерт.

На думку Миколи Замікули, цілком імовірно, що Туреччина підтримає новий – жорсткіший – курс НАТО щодо росії. Але при цьому не відходитиме від традиційних для себе позицій з критично важливих для Анкари питань.

"Це означає збереження економічних зв’язків із росією, а також недопущення зайвої присутності в акваторії Чорного моря військово-морських сил не чорноморських держав", — пояснює експерт.

При цьому якщо Туреччина претендує на роль найважливішого гравця на цьому напрямі, їй слід переглянути свою політику, упевнений Микола Замікула.

Він пояснює:

"У турецьких військово-морських колах останніми роками переважала думка, що чорноморський простір не є джерелом загроз. І всі держави, які мають виходи до Чорного моря, можуть спокійно співіснувати і взаємовигідно розвиватися. Але російська агресивна політика розвіяла ці ілюзії. Напад рф на суверенну державу Україна проходить, у тому числі, з використанням чорноморської акваторії, а до цього подібно росія напала на Грузію, і є реальні ризики розширення російської агресії на територію інших держав. Відповідно, якщо Туреччина претендує на роль своєрідного "смотрящєго" від НАТО за цим регіоном, вона має адекватно оцінювати ситуацію. Анкарі слід прийняти той факт, що, на жаль, чорноморський регіон став гарячою точкою у протистоянні між Заходом та росією, ініційованого саме рф, її нападами на інші країни".

Як повідомлялося, Фінляндія та Швеція захотіли вступити до НАТО після початку вторгнення росії в Україну.

Не дивно, що в самому НАТО мають намір надати оосії статус "безпосередньої загрози", хоча раніше вважали її "партнером".