«Дзвіночки» для путіна: політичний психолог проаналізував приниження російського диктатора на саміті ШОС

Саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС), що пройшов у Самарканді (Узбекистан), обернувся для російського диктатора володимира путіна низкою принижень. Спеціально для "Телеграфу" їх проаналізував політичний психолог, експерт із питань невербальної комунікації Валентин Кім.

путін прибув на саміт з дуже слабкою переговорною позицією

"Я здивувався, що путін взяв участь у саміті ШОС. Тому що весь цей захід, по суті, перетворився для нього на низку принижень. Він прибув на зустріч із дуже слабкою переговорною позицією. Його армія програє війну в Україні, що стає очевидним уже всім. Його воєнпром уже не конкурент на світовому ринку. Ніхто не вірить у те, що російська технологічно відстала зброя здатна давати перевагу у війні. Санкції вже значно підточили економіку країни-агресора, а їх ще не запустили на повну силу», – пояснює Валентин Кім.

До того ж, продовжує він, втягнувшись у війну проти України, росія не має можливості (а можливо, й бажання) допомагати Вірменії в її конфлікті з Азербайджаном.

"І виходить, що створена з подачі росії 30 років тому Організація договору про колективну безпеку (ОДКБ, куди наразі входять росія, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан. – Ред. ), куди фактично насильно втягувалися колишні радянські республіки, уже не має ніякого значення та ваги. "Не випадково Казахстан замислюється про вихід з ОДКБ. Не випадково ж у Вірменії пройшли акції з аналогічною вимогою, — зазначає експерт. — Що логічно, враховуючи те, що ОДКБ ніяк не допомогла їй у конфлікті з Азербайджаном попри офіційний заклик про допомогу”.

На думку Валентина Кіма, найближчим часом цієї організації не стане. ОДКБ, вважає він, зараз – мертвий міжнародний орган. Він ні на що не впливає, нічого не здатний змінити.

"Єдиний сильний гравець в ОДКБ — росія — вибита з колії. Її армія продемонструвала свою слабкість і терористичні замашки. Мати такого "гаранта" безпеки не захоче ніхто", — упевнений експерт.

Такі різні зустрічі та принизливе очікування

Валентин Кім наголошує, що нікчемність путіна, слабкість нинішньої росії були особливо помітні на тлі присутніх на саміті ШОС таких потужних геополітичних гравців, як китайський лідер Сі Цзіньпін та турецький президент Реджеп Тайїп Ердоган.

"Роль цих керівників, їхня вага ще більше відтінили путіна. Фактично російський диктатор приїхав до Самарканда в ролі бутафорії. У ролі людини, яка демонструє втрату влади в регіоні, – розповідає політпсихолог. – Показовою в цьому сенсі, наприклад, стало те, яку зустріч в аеропорту Самарканда влаштували путіну і голові Китайської Народної Республіки (КНР). Помпезність, ціле шоу — для Сі Цзіньпіна. І більш ніж скромна зустріч кремлівського старця".

Зустрічі для фотографування, на які запізнювалися всі візаві путіна, включаючи людей, яких він раніше "продюсував", також не випадковість, упевнений експерт.

"Сам путін впроваджував цей заборонений дипломатичний прийом довгі роки, — пояснює він. — Демонстрував подібні дії стосовно різних політичних лідерів. А зараз це продемонстрували стосовно нього. Показуючи, по-перше, неповагу власне до путіна, незалежність від москви, по-друге, лояльність іншим – сильним – геополітичним постатям (лідерам Китаю та Туреччини, яким очільники інших держав показали свою готовність до нових контактів)”.

Слід розуміти, зазначає Валентин Кім, що політичні лідери стиснуті вимогами дипломатичного протоколу та етикету. А їм часто слід продемонструвати свої наміри ще до того, як відбувається та чи інша зустріч, офіційні протокольні переговори.

"І ось ці принизливі для путіна очікування перед фотографуванням — чітка, потужна демонстрація. Суть її — путіна ми тепер не любимо, москву не поважаємо, наша орієнтація тепер — Анкара та Пекін", — пояснює політичний психолог.

Диванне позорище кремлівського старця

Великий резонанс викликало загальне застільне фото учасників саміту. На захід не прибув китайський лідер. Але центром тяжіння там став Ердоган.

"Оцінювати загальну обстановку по фото, звичайно, не можна, тому що знімок часто може мати викривлений характер. Краще все оцінювати в контексті. У цьому сенсі набагато зрозуміліше відео. Але все ж таки, ця знаменита застільна фотографія чітко демонструє зміщення акцентів, — вважає Валентин Кім. — У центрі, у високому кріслі, сидить Ердоган, поряд з яким, на стільці нижче — азербайджанський лідер Алієв. Чітко показана прив’язка. На дивані розташувався путін, поряд з яким — білоруський самопроголошений президент лукашенко. Теж чітка прив’язка. З іншого боку від путіна сидить президент Таджикистану – Емомалі Рахмон, усі погляди спрямовані на Ердогана, який у момент, коли було зроблено фото, щось розповідав. Слабкі посмішки путіна та лукашенка, демонстрація їхнього підпорядкування та домінування Ердогана. Потужний сигнал того, як влада перетікає з одного центру до іншого. З москви до Анкари".

Крім того, продовжує експерт, ми побачили чітке відбиття того, як неповага на невербальному рівні проявлена стосовно путіна.

"Його посадили в дуже незручну позицію. Ти можеш сидіти в центрі дивана і почуватися більш-менш вільно лише в одному випадку — якщо розвалився, відкинувся на спинку, розкинув руки, прийняв напівгоризонтальне положення. Таким чином людина може демонструвати свою владність, незалежність від інших. Але сидіти рівно, затиснутим з двох боків іншими лідерами, моститися на самому краєчку дивана, рівень якого нижче, ніж рівень стільця, на якому сидить Ердоган, — дуже незручно для тіла і виглядає принизливо. "Схоже на позицію підлеглого, який уважно слухає начальника. І на рівні невербальних сигналів ця фотографія потужно передає зміни того політичного контексту, який ми зараз спостерігаємо", – констатує Валентин Кім.