Загроза нападу Китаю на Тайвань: яка ймовірність захоплення острова

У суботу, 13 січня, у Тайвані відбудуться президентські та парламентські вибори. Їхні результати можуть не сподобатися Китайській Народній Республіці, частиною якої де-юре вважається Тайвань, що фактично є самостійною державою. А напад КНР на острів з подальшим втягуванням у конфлікт США може означати, по суті, офіційний початок Третьої світової війни, яка вже на повну силу йде у гібридному форматі.

Наслідки для світової економіки від битви за Тайвань будуть набагато серйознішими, ніж від військових дій в Україні та пандемії COVID, запевняє Bloomberg. Експерти оцінили для "Телеграфу" ймовірність гарячого конфлікту КНР та Тайваню в найближчому майбутньому.

Війни за Тайвань можна уникнути

Політолог-міжнародник, політичний експерт аналітичного центру "Фонд громадянської дипломатії" Георгій Кухалейшвілі розмірковує так:

"Обережний алармізм (тривога) виправданий в умовах зламу старого Ялтинсько-Потсдамського світоустрою і формування непередбачуваного багатополярного світу, де кожна більш-менш сильна в економічному і військовому плані держава дозволяє собі грати м’язами. Але це не означає, що повномасштабний збройний конфлікт за участі КНР, Тайваню та США неминучий, якщо тайванці оберуть прихильника незалежності — кандидата від Демократичної прогресивної партії Лай Цінде.

Журналісти Bloomberg чітко прописали економічні втрати у 10 трлн доларів, які може принести ця війна. А це, зрозуміло, не вигідно ані Штатам, ані Китаю, які переживають кризові явища в економіці".

Наприклад, у США, пояснює експерт, вкрай непопулярно збільшувати військові витрати з огляду на те, що навіть надання військової допомоги Україні затягується. Китай же, на думку політолога-міжнародника, розуміє, що агресія проти Тайваню обіцяє жорсткі санкції та створює ризики поховати торговельно-економічні відносини зі США та ЄС.

"Ані Росія, ані Іран з Білоруссю ніколи не стануть альтернативою Заходу в плані торгівлі та інвестицій. Взаємозалежність США та Китаю у сфері бізнесу настільки велика, що, якими б були політичні розбіжності панівних еліт, суто економічно війна не вигідна ані американському, ані китайському суспільству", — підкреслює Георгій Кухалейшвілі.

Щодо перспективи успіху військової операції з захоплення Тайваню, то, навіть не бувши військовим експертом, можна здогадатися, що такого досвіду Китай не мав — і сам рельєф острова незручний для висадки десанту, зазначає співрозмовник "Телеграфу". А масовані авіаудари — також ризикований крок, оскільки у разі знищення підприємств з виробництва мікрочипів для Китаю зникне будь-який сенс у приєднанні Тайваню, зазначає Георгій Кухалейшвілі. Тайванська економіка, наголошує він, потрібна Пекіну як доповнення.

"Якщо возз’єднання з Гонконгом у 1990-х відкрило Китаю вікно у міжнародну торгівлю, то інтеграція Тайваню потрібна для посилення можливостей країни у виробництві електроніки для цивільного ринку та потреб військових", — пояснює експерт.

На його думку, не варто порівнювати китайську загрозу для Тайваню із російською загрозою для України.

"На відміну від України Тайвань пов’язаний договірними зобов’язаннями у сфері безпеки зі США. Американці поставляють зброю на острів, готують місцевих військових. Сценарій війни з Китаєм, напевно, був неодноразово відпрацьований на спільних навчаннях. При необхідності кораблі Тихоокеанського флоту США прикриють повітряний простір Тайваню від ракетних і авіаударів Китаю і не допустять морської блокади острова китайським флотом.

Питання лише у засобах та політичній волі, якої в адміністрації Байдена не вистачає, — констатує Георгій Кухалейшвілі. — Втім, не треба порівнювати Тайвань та Україну. Адже Тайвань поряд із Японією та Південною Кореєю — оплот американських інтересів в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Якщо Байден здасть острів без бою китайцям, тоді на інтересах США у регіоні можна ставити хрест”.

Американці не поступляться китайцям частиною свого пирога у світовій економіці, упевнений експерт. А ймовірність війни зі США є стримувальним фактором для Китаю, вважає він.

"Нарешті, треба розуміти, що "незалежник" Лай Цінде — не фанатик, а прагматик. Його позиція зводиться до того, що Тайвань і так є незалежною державою в сучасному світі — і ухвалювати якісь декларації немає сенсу. Він не буде злити Китай, а продовжить лінію попередніх років. Не факт, що після виборів прогресивні демократи отримають монобільшість у парламенті.

Участь у перегонах націоналістичної партії Гоміньдан (на чолі з мером Нового Тайбею — Хоу Юєм, прихильником діалогу з КНР) та Тайванської народної партії (на чолі з помірним Ке Веньчже, колишнім мером Тайбея) розбавить курс у бік побудови окремої тайванської ідентичності", — прогнозує Георгій Кухалейшвілі.

Він вважає, що в положенні острова може зберегтися статус-кво: Тайвань продовжуватиме залишатися частково визнаною державою, а Китай — шукати шляхи домовитися про возз’єднання мирним шляхом.

"Бо військова альтернатива невигідна самому Китаю", — резюмує політолог-міжнародник.

Як Захід підштовхує Китай до агресії

На думку експерта з питань Східної Азії Олексія Живори, ймовірність гарячого конфлікту КНР та Тайваню є нікчемною — і не залежить від результатів виборів на останньому.

"Найбільшим гарантом де-факто незалежності Тайваню є його унікальна позиція в ланцюжку виробництва напівпровідників, а саме компанія TSMC, від продукції якої без перебільшення залежить більша частина світу", — пояснює експерт.

Водночас, продовжує він, у США помітний тренд на відкриття свого виробництва чипів та переорієнтацію ланцюжків постачання в обхід Китаю.

"Зі свого боку, КНР, яка все більше страждає від обмеження доступу до західних технологій, шукає можливості та поступово розвиває власну здатність не тільки виробляти, а й проєктувати їх з нуля", — зазначає Олексій Живора.

Проте, акцентує він, періодичні жорсткі політичні заяви Пекіна, особливо на тлі ефекту від російсько-української війни, а також розширення можливостей армії КНР сприймаються все серйозніше серед союзників Тайваню.

"Здебільшого бізнес-середовище умовного Заходу своєю реакцією на ці заяви, а саме поступовим вилученням фінансових активів, скороченням співпраці з Тайванем і взагалі зменшенням стратегічної залежності, створює політичний вакуум навколо острова. Що й заохочує Китай до подальшої агресії — чи то морська блокада, чи то повномасштабна війна", — наголошує експерт.

За його словами, чим менший потенційний економічний ефект від нападу КНР на Тайвань для країн-союзниць останнього, тим більша ймовірність цього самого нападу. Який, за умови збереження поточного тренду, може статися до кінця десятиліття.