Криза ідей: що стоїть за атакою "вічно сплячого" Медведєва на Україну і як відповісти Зеленському

Якщо стаття Медведєва - це спроба зачепити Зеленського, то вельми слабка.

У понеділок, 11 жовтня, російське видання "КомерсантЪ" опублікувало статтю заступника голови Радбезу Росії, екс-прем’єра і екс-президента РФ Дмитра Медведєва про те, чому контакти з нинішнім українським керівництвом безглузді. Медведєв, який заявив у вересні, що Східна Європа "не пам’ятає доброту СРСР", в цей раз привів "п’ять коротких полемічних тез", в яких в знущальному тоні висловлювався про Україну та її керівництво.

Серед цих "тез":

• - президент України Володимир Зеленський через страх нового Майдану втратив політичну і моральну орієнтацію, почавши потурати "оскаженілим націоналістичним силам";
• - українські керівники, в принципі несамостійні люди, а Україна перебуває під зовнішнім управлінням Заходу;
• - на чолі України стоять слабкі люди, які монетизують своє перебування при владі;
• - українська влада — це "неосвічені і необов’язкові люди", які постійно змінюють свою позицію;
• - Росія чекатиме, поки в Україні з’явиться адекватне (з точки зору Кремля) керівництво.

Які сигнали Києву передає стаття Медведєва?

"Телеграф" разом з експертами розібрав ситуацію. Політичний експерт, дипломат Вадим Трюхан вважає безглуздим симетрично реагувати на випади Кремля.

За словами експерта, є п’ять простих тез у відповідь на черговий антиукраїнський пасквіль, який в ніч на 11 жовтня з’явився на сайті абсолютно підконтрольного Кремлю видання "КомерсантЪ".

Перший. "З хворої голови на здорову", — саме цей принцип є домінуючим у путінської Росії.

"Ніколи офіційні представники Кремля, і тим більше кремлівські пропагандисти, не називають речі своїми іменами. Навпаки, ними запускаються всілякі фейки щодо Заходу, в тому числі України, які потім використовуються в якості відправних точок, насправді помилкових", — зазначає Вадим Трюхан.

Другий. "Чорне — це біле, а біле — це чорне", — саме таку логіку завжди сповідують в Росії і щиро (або не дуже) дивуються, коли хтось її заперечує.

"У відносинах між Україною і Росією ця логіка застосовується завжди, і без обмежень. Це потрібно приймати як даність, і не чекати, що хтось в Москві раптом визнає право України на існування в цьому світі. Мрія Кремля — повний контроль над Україною", — акцентує експерт.

Третій. "Дурні та дороги, — це про Україну, Грузію, піндосів і всіх інших. Але не про Росію", — саме цей наратив проштовхується усіма кремлівськими спікерами на всіх інформаційних ресурсах в режимі нон-стоп 24/7 протягом останніх 15-20 років .

"Мета одна — довести власному безмовного плебсу, що Володимир Путін — це найкращий в світі цар-батюшка, який посланий росіянам Богом, — пояснює Вадим Трюхан. — А навколо Росії одні ідіоти, злодійкуваті шахраї і слабаки, яких можна і потрібно кошмарити з усіх сил. Тому і не викликають в російському суспільстві засудження ні політичні вбивства у виконанні Баширова та Іванова, ні килимові бомбардування в Сирії, ні енергетичні війни, і ніякі інші злочинні діяння Кремля і його поплічників. Більш того, на те, що самі живуть в лайні, ніхто не звертає ніякої уваги. Головне — встати з колін!"

Четвертий. "Вашингтонський обком вирішує все", — теза, яка червоною ниткою проходить крізь усі публічні оцінки нинішнього стану справ в світі, в тому числі в Європі і Україні як її невід’ємної частини, в виконанні всіх без винятку представників Кремля.

"Путін особисто і його "кооператив Озеро" сплять і бачать себе за одним столом з американцями в процесі паювання світу на двох, — зазначає експерт. — При цьому Україна розглядається виключно як солоденький шматок жирного пирога, який повинен проковтнути Кремль. Але той факт, що у Вашингтоні змінюються президенти, а презирство до кремлівських старців тільки зростає, все більше вселяє жах Путіну і його найближчим соратникам. Тому заклики починати нарешті поділ шкури невбитого ведмедя, адресовані за океан, стають все більш запеклими та істеричними".

П’ятий. "Українців потрібно врятувати від України", або "Розділяй і володарюй".

"Головна тактична мета Кремля — розділити українців, змусити їх розчаруватися у власній політичній еліті, у власному вищому політичному і військовому керівництві і "взяти тепленькими", як це вдалося в Криму в лютому-березні 2014-го року, коли українська держава показала свою цілковиту імпотенцію. При цьому в Кремлі не враховують одну маленьку, але важливу деталь, — акцентує Вадим Трюхан. — Там міряють по собі, забуваючи, що в Україні влада ніколи не була сакральною. Український народ навчився виживати без керівництва, навіть всупереч йому, і вчить уроки, які підносять йому дикі сусіди. Повторення кримської історії не буде".

Медведєв — абсолютний нуль

Експерт резюмує: "Підписати сьогоднішній антиукраїнських пасквіль в Кремлі доручили збитому льотчику, вічно сплячому Медведєву, який абсолютно нічого з себе не представляє. Ні авторитету в російському суспільстві, ні власної політичної сили, ні якоїсь більш-менш значимої організації за спиною. Абсолютний нуль. Це свідчить це про одне. У Москві намітилася очевидна криза ідей. Там не знають, що робити далі з Україною. Що б вони не робили, стає тільки гірше, Україна упливає все далі від "російських берегів", йде у власне геополітичне плавання, роблячи ручкою Путіну і Ко".

І це для нас добре, впевнений Вадим Трюхан. На його думку, не потрібно намагатися прямо зараз про щось домовлятися з тими, хто хоче нашого знищення. Марно.

"Час для домовленостей настане пізніше. Коли прокинеться російське суспільство, і зрозуміє, що їх "король-то — голий!". А незабаром після цього прийде і час відповідальності РФ за злочини перед Україною, українським народом і українськими громадянами", — резюмує Вадим Трюхан.

Аналітик Фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" Петро Бурковський розмірковує наступним чином: "Напевно, Дмитру Медведєву не дає спокою недавнє рішення Нобелівського комітету вручити премію миру головному редактору" Нової газети "Дмитру Муратову".

"Насправді, стаття ні про що. Все це вже неодноразово озвучувалася протягом останніх семи років. Якщо це спроба зачепити Зеленського, то вельми слабка. У Києві цього не помітять", — говорить експерт.

Петро Бурковський не виключає, що стаття — пропагандистська відповідь на урочисте поминання жертв Бабиного Яру за участю президентів Німеччини та Ізраїлю.

"Важко собі уявити, щоб лідери цих двох держав приїхали в Україну, якби те, що написав Медведєв, було правдою. Тому текст Медведєва — слабка, посередня брехня", — упевнений аналітик.

Нагадаємо, що президент Росії Володимир Путін оприлюднив 12 липня велику статтю, в якій розмірковує про "історичну єдність українців і росіян".

Стаття опублікована на сайті Кремля і переведена на українську мову. Путін просуває тезу, що нібито "росіяни і українці є одним народом", і розмірковує про нібито створення країнами Заходу проекту "антиРоссія".

Меседжі, закладені Кремлем в тій статті, для "Телеграфа" раніше проаналізував керівник Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко, який розцінив її як спробу Росії повернути Україну в свою орбіту впливу.

Політолог Андрій Окара розцінив цю статтю Путіна як квінтесенцію офіційних російських поглядів на Україну.

Народний депутат України VIII скликання, експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов вважає, що в своїй статті Путін фактично позначив територіальні претензії Росії на частину української території.