П’ять "зашкварів" Зеленського та Ко: санкції, боротьба за телевізор та скандали на дорогах

Читать на русском
Автор
743
Скандальні підсумки 2021 року для Зеленського
Скандальні підсумки 2021 року для Зеленського

У 2021 році Офіс президента України був головним ньюзмейкером українського політикуму, при цьому найчастіше його дії завдавали ударів по репутації Банкової

2021-й, що минає, був черговим роком політичної турбулентності. Рік, під час якого країна увійшла в енергетичну кризу, намагалася нагадати світові про анексію Криму, залишаючись під загрозою нового вторгнення з боку Росії.

Підбиваючи підсумки 2021-го, можна констатувати, що Володимир Зеленський отримав у своє розпорядження моновладу, підім'яв під себе навіть четверту гілку влади – пресу.

Напередодні Нового року "Телеграф" вирішив нагадати про найрезонансніші "зашквари" Зеленського та його команди протягом останніх 12 місяців.

РНБО – кувалда в руках президента

У 2021 році Рада національної безпеки та оборони України остаточно перетворилася на санкційну машину Зеленського. Хоча до військової агресії Росії це відомство було чимось на кшталт почесного заслання для політиків. Першою великою "рибою" у сітках РНБО став народний депутат та кум Володимира Путіна Віктор Медведчук. На Медведчука, його дружину Оксану Марченко та соратника Тараса Козака взимку цього року наклали санкції, заблокувавши їхні активи. Крім того, рішенням РНБО заблокували діяльність каналів "112 Україна", Newsone, Zik. Напередодні Нового року під санкції потрапили канали "Перший незалежний" та UkrLive, створені на руїнах медіагрупи Медведчука. Після цього канали фактично припинили своє мовлення.

Протягом року засідання РНБО трансформувалися у практично щотижневе шоу, на яких ухвалювалися рішення про нові санкції. І якщо електоральних симпатій, судячи з соцопитування, президенту це принесло, то з юридичного погляду виникають питання.

Навіть сам Зеленський на своїй великій пресконференції визнав, що деякі люди у списки санкцій могли потрапити випадково. Юристи ж стверджують, що санкції проти громадян своєї країни, та ще й без рішень суду, можуть призвести до великих позовів до України у разі звернення до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Але команду президента це, схоже, не бентежить. Щобільше, менше ніж через півроку РНБО займатиметься ще й боротьбою з олігархами та вестиме їх публічний реєстр.

Деолігархізація по-крупному

Ще одне нововведення – вже згадана боротьба з олігархами, яка активно розгорнулася саме у році, що минає. Зеленський анонсував деолігархізацію ще під час виборчої кампанії, але почав реалізовувати її лише 2021-го. Закон про олігархів, який, як кажуть у політикумі, писався у співавторстві з нинішнім головою парламенту Русланом Стефанчуком та заступником голови Офісу президента Андрієм Смирновим, став першою віхою у цьому процесі.

Згідно з цим документом, тепер людина, яка володіє медіа, має вплив на політичні та економічні процеси, має активи на понад 1 млн прожиткових мінімумів (станом на кінець 2021 року — майже 2.5 млрд грн), вважатиметься олігархом, і всі зустрічі з ним мають бути задекларовані.

Підрахунком олігархів займатиметься РНБО, що одразу викликало нові питання. Адже члени Ради можуть мати конфлікт інтересів. Ще одним цікавим непорозумінням став той факт, що боротьбою з олігархами чомусь займається РНБО, а не профільний орган в особі Антимонопольного комітету.

У політикумі все частіше кажуть, що це більше схоже на показову розправу з неугодними бізнесменами. Особливо на тлі нинішніх непростих відносин Зеленського з Рінатом Ахметовим. Ахметов виступав проти цього законопроєкту і після його ухвалення почав вести медійну боротьбу проти президента за допомогою своїх телеканалів, лідерів думок та політиків з-поміж представників минулої влади та персон, які залишили Зе-команду.

У відповідь на це Офіс президента заборонив депутатам "Слуги народу" відвідувати канали Ахметова. Однак це лише вершина айсберга, адже попри конфлікт із президентом олігарх продовжує отримувати свої преференції. Наприклад, НКРЕКП (комісія, що регулює сферу енергетики) підвищила ціни на електроенергію у "Бурштинському енергоострові", завдяки чому ДТЕК Ахметова отримає додаткові 2 млрд грн на рік. Тож війна війною, а бізнес за розкладом.

Сюди ж можна віднести й підозру Петру Порошенку у держзраді, яку в команді п’ятого президента вважають політично мотивованою. Адже довести факт держзради – справа непроста. З огляду на те, що підозру підписувала навіть не генпрокурор Ірина Венедиктова, а її заступник, у команді Зеленського це чудово розуміють.

"Медіахолдинг" для "слуг" за гроші народу

Однією з головних проблем, що непокоїла Зеленського з початку президентства, була відсутність власних медіа. Зокрема, телеканалів. Попри вимушене потепління у відносинах з Ігорем Коломойським та компліментарні ефіри на підконтрольному йому "1+1", на одному лише цьому каналі рейтинги перед виборами не піднімеш. На Банковій це розуміли й на тлі загострення конфлікту з Ахметовим вирішили взятися за реформування кількох державних медіаактивів.

Йдеться про канали "Рада" та "Дом". Опікає цей медіапроцес заступник голови ОП Кирило Тимошенко, а допомагає йому радник президента Юрій Костюк. Окрім державних "кнопок", як уже писав "Телеграф", президентська команда матиме підтримку каналу Live нардепа Вадима Столара. Столар останнім часом зблизився із головою ОП Андрієм Єрмаком. Також, до умовного "холдингу" можуть увійти "24 канал" та "4 канал", куплений днями нардепом від "Слуги народу" Олексієм Ковальовим.

Все це робиться з головною метою – збільшення рейтингу президента та його політсили перед майбутніми виборами. Ось тільки будується ця піар-машина влади фактично державним коштом.

Зе-скандали

За минулий рік скандалів при владі накопичилося достатньо. Але, мабуть, одним із найгучніших можна назвати ДТП за участю народного депутата та заступника голови фінансового комітету Олександра Трухіна. Ще в серпні Трухін був учасником аварії, в якій постраждали шестеро людей. Досі у цій справі нікому не висунуто підозри, а ДБР засекретило інформацію про експертизи у справі. Президент Зеленський, коментуючи цю історію у Трускавці, заявив, що не цікавиться матеріалами справи, "оскільки в ДТП ніхто не загинув".

Ще одна скандальна історія сталася вже наприкінці року: святкування ювілею голови ОП Андрія Єрмака у держрезиденції в Гуті. Туди президент та Єрмак, як повідомив журналіст Михайло Ткач у розслідуванні УП, прилетіли за допомогою вертольота ДСНС. На пресмарафоні президент заявляв, що прилітав туди, зокрема, для підготовки Дня дипломатичної служби. Хоча чому ці обов’язки було покладено на президента – велике питання.

Неприємна для іміджу історія – розслідування про операцію із затримання "вагнерівців". У листопаді Bellingcat опублікували слова ексначальника ГУР Міноборони Василя Бурби про те, що президент знав про спецоперацію та схвалив її, а відкласти її проведення усно попросив Андрій Єрмак. Попри те, що підтвердити слова Бурби з інших джерел розслідувачі не змогли, ця історія стала предметом скандальних обговорень останніх місяців.

Окремо варто виділити так звані "дорожні" скандали. Не особливо публічний заступник голови МВС Олександр Гогілашвілі у хамській манері вирішив провчити поліціянтів на блокпосту, але не прорахував, що це відео потрапить до мережі. Декілька днів обговорень закінчилися відставкою Гогілашвілі. Не врятувала й наявність дружини Марії Левченко у приймальні самого президента. Стопами скандалу журналісти дізналися, що у Гогілашвілі може бути російське громадянство. Але і це не кінець — виявилося, що Гогілашвілі та Левченко співмешкають із головою ГУР Міноборони Кирилом Будановим. І не просто співмешкають, а орендують солідний особняк під Києвом у такої собі Діани Стрєлковської, яка також може мати громадянство РФ.

Не встиг вщухнути скандал із Гогілашвілі, як у мережу потрапило відео з неналежною поведінкою депутата від "Слуги народу" Миколи Галушка.

Гучні відставки

У 2021 році команда Зеленського таки відправила у відставку з посади голови парламенту Дмитра Разумкова. Формальною причиною було те, що Разумков не підтримав законопроєкт про олігархів, а також те, що він перестав бути членом команди. Це в інтерв’ю "Телеграфу" озвучував тодішній голова партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко. Але насправді у Разумкова протягом року був системний конфлікт із президентом Зеленським, з яким вони навіть розмовляли на підвищених тонах. Зусиллями нової умовної коаліції – "Слуги народу", групами "Довіра" та "За майбутнє" у крісло голови парламенту посадили більш лояльного Руслана Стефанчука. Разумков після відставки створив об’єднання "Розумна політика", куди вже увійшли депутати-слуги.

Не менш гучною відставкою року, що минає, стало зняття з посади голови МВС Арсена Авакова, який обіймав цю посаду понад 7 років. І хоч звільнити Авакова вимагали вже давно, його відхід відбувся лише влітку після розмови з президентом. І в цьому випадку говорити про прямий "зашквар" президентській команді не доводиться — швидше такі дії були вимушеним кроком Банкової. Проте наслідки цієї відставки для Зеленського та Ко можуть бути абсолютно непередбачуваними. До кінця року Аваков відзначився в компанії низки опозиційних політиків, які неприховано критикують владу. За словами джерел "Телеграфа", Аваков залишився в політиці й бачить себе "координатором опозиції". Справді, попри відставку, Аваков залишився одним із найвпливовіших людей у країні.