"Думала про Україну і мені хотілось плакати": українська грація розповіла про перемогу на Євро

Українська гімнастка прокоментувала успішний виступ на чемпіонаті Європи

Новоспечена чемпіонка Європи Вікторія Онопрієнко дуже хотіла підійняти український прапор на Євро в Баку, де вона стала найкращою у вправах з обручем.

Про це гімнастка розповіла в інтерв'ю "Телеграфу". Спортсменка також відзначила допомогу Азербайджану в підготовці української команди.

Вікторія, напередодні чемпіонату Європи ви залишились на збір в Баку, де до того проходив Кубок світу. Розкажи про тренувальний табір в столиці Азербайджану.

Я вважаю, що залишитись в Баку на збір це була прекрасна ідея нашого тренерського штабу, адже наразі тренувальний процес вдома проходить дуже складно через війну. Ми тренуємось у Києві, де дуже часто є ракетна небезпека, лунають повітряні тривоги, і нам доводиться постійно спускатись до укриття.

В той же час в Азербайджані нам надали усі умови для проживання та тренувань, за що я дуже вдячна місцевій федерації гімнастики. Завдяки цьому збору, який ми проводили в тому ж залі, в якому потім і проходив чемпіонат Європи, ми змогли звикнути до тих умов, які тут є, і нам було потім комфортніше виступати.

Збір за кордоном чимось відрізнявся від тренувань вдома?

Загалом тренувальний процес в нас не змінився, але тут він, я б сказала, був продуктивнішим, адже в Баку було більше килимів, на яких ми відпрацьовували свою майстерність. І ті, хто виступав в індивідуальних вправах, і ті, хто змагався в групових вправах могли кожне тренування працювати на окремому килимі. Загалом ми працювали по два тренування шість разів на тиждень.

Чи задоволена ти умовами, які команді надала азербайджанська сторона?

Так, я повністю задоволена тими умовами, які в нас були. В нас було триразове харчування: ми снідали, обідали та вечеряли в тому ж спортивному комплексі, де тренувались, тому все було поряд. А жили ми в готелі, в якому у 2015 році жили учасники перших Європейських ігор, які приймав Баку. Цей готель був через дорогу від тренувального залу.

Які твої емоції після завершення чемпіонату Європи, де ти змогла завоювати індивідуальне золото та срібло в команді?

Я безмежно щаслива, що ми разом з нашою командою і тренерським штабом, який вкладав у нас всі свої сили та знання, змогли вибороти срібло у командному заліку і золото в індивідуальних вправах з обручем. Виступи в командному заліку були особливо хвилюючі, адже ти переживаєш не тільки за себе, а і за інших дівчат, які також мають показати себе заради спільного результату.

Щодо мого золота, то я дуже хотіла підійняти прапор України на найвищу сходинку п’єдесталу, і я безмежно рада, що мені з допомогою наших тренерів вдалось це зробити.

У фіналі з обручем ти завоювала золото. Можеш пригадати як проходив виступ у цій дисципліні?

Через те, що це був вже четвертий день змагань, було дуже складно. Перед цим я виступала у двох видах у перший день, в другий день ще в двох, і у третій – в all-around, тому було дуже складно фізично. Переживання були не такі, як у кваліфікації, але теж були, проте я розуміла, що я готова, що я можу досягти результату, і в мене це вийшло.

Я намагалась абстрагуватись від того, що я втомлена, і налаштовувала себе віддати все заради перемоги.

Також ти стала четвертою у фіналах з м’ячем та булавами, і шостою – у фіналі зі стрічкою. Можеш пригадати виступ у цих видах програми?

На другий вид я була більш спокійна, проте це була нова вправа, ми її тільки перед чемпіонатом Європи оновили під нашу українську мелодію. Через це для мене було дуже відповідально гарно виступити, і я виступила набагато краще ніж в перший і другий день.

Перед булавами я теж була зібрана, виступила добре, проте була невеличка збавка, я трішки не вистигла під музику, буквально на одну секунду. А на стрічці я на дурниці, на передачі з руки в руку загубила, і не розумію, чому поставили таку низьку оцінку.

Ти сказала, що хотіла підійняти прапор України на чемпіонаті Європи. Коли тобі це вдалось, ти стояла на п’єдесталі і слухала гімн України, про що ти думала?

Я думала про нашу країну і мені хотілось плакати. Я не вірила, що я змогла завоювати золото. Правда, за декілька годин по тому я вже почала розуміти, що насправді зробила. Я присвячую цю перемогу нашій країні.

На твою думку, наша команда може залишатись задоволеною виступом на чемпіонаті Європи?

Так, звісно. Це для нас гарний поштовх для успішного виступу на майбутньому чемпіонаті світу, де будуть розігруватись олімпійські ліцензії.

Як тобі організація змагань?

В принципі, все було добре, мені все сподобалось. Було багато килимів для виступу, все було розписано добре по розкладу. Організатори справились зі своїм завданням добре.

А яке було ставлення до нашої команди з боку спортсменок з інших країн?

До нас часто підходять дівчата з інших країн, підтримують, запитують, як справи вдома, ми їм розповідаємо про війну. Звичайно, це дивлячись, хто з яких країн, але загалом війною в нас досі цікавляться і переживають.

Чи відчувала ти підтримку вболівальників?

Так, я дуже сильно відчувала підтримку. Навіть, коли в Баку був Кубок світу, нас дуже сильно підтримували. Українців на трибунах було менше, проте їх відсутність компенсували прихильники художньої гімнастики з інших країн, які нас дуже добре підтримували, викрикували нам "Слава Україні!", тому це було дуже приємно.

Наші вболівальники також постійно пишуть в соціальні мережі, активно коментують, бажають успіху. Ми їм за таку підтримку дуже вдячні, ми її дуже цінуємо.

Що б ти на останок хотіла сказати українським вболівальникам?

В першу чергу, я хочу їм подякувати за теплі слова, за те, що вони завжди з командою. Хочу всім побажати аби якомога скоріше нашою перемогою завершилась війна, щоб ми всі тримались разом. Ми, на нашому спортивному фронті, будемо боротись до кінця і радувати хорошими виступами та високими результатами.

Нагадаємо, чемпіонка України та Європи з художньої гімнастики вирішила виступати за збірну Ізраїлю.

Раніше "Телеграф" повідомляв про успішний виступ української гімнастки в Польщі.