Домашнє пекло: чому соцслужби роками "не помічали" катувань сиріт на Дніпропетровщині

На багатодітну матір чекає серйозне тюремне ув'язнення, а на малолітніх дітей — психологічна реабілітація

Наприкінці травня перші шпальти українських ЗМІ заполонила шокуюча новина про 53-річну українку, яка роками жорстоко знущалася з прийомних дітей і продавала їх педофілам. Дізнатися правду про нелюдські умови життя неповнолітніх вдалося завдяки польському подружжю, яке опікувалося багатодітною сім'єю на початку війни.

Наразі близько 10 постраждалих дітей від 4 до 16 років проживають в будинку своїх рятівників і проходять психологічну реабілітацію. Жінці, яку складно назвати матір'ю, інкримінують 10 статей Кримінального кодексу Польщі, проте вона заперечує більшість звинувачень. Якщо свідчення дітей вдасться підтвердити, зловмисниця може провести за гратами до 15 років.

"Телеграф" з'ясовував, чи тримають резонансну справу на контролі у Мінсоцполітики України, яка доля може чекати на жертв звірячої жорстокості і чому українська система захисту дітей не виконує свої функції.

Історія, що шокувала майже усіх

Подробиці історії життя дітей у прийомній сім'ї з Синельникового на Дніпропетровщині отримали розголос завдяки польським журналістам. Восени 2022 року видання Wyborcza розповіло про систематичні побиття та вражаючі жорстокістю катування сиріт їхньою опікункою. Зокрема, у матеріалі йдеться про сексуальне насильство з боку самої "матері" та запрошених нею додому педофілів, які за гроші гвалтували дітей, поки ті перебували під дією снодійних препаратів та психотропів, що знерухомлювали їх, залишаючи при цьому у свідомості. Крім того, дітей не годували, змушуючи їсти фекалії тварин.

За даними місцевих журналістів, таке нелюдське ставлення до малюків шокувало навіть досвідчених польських слідчих. Водночас у профільних органах України, судячи з усього, цей кейс сприймають як "один з".

Так, радниця-уповноважена президента з прав дитини та дитячої реабілітації Дар'я Герасимчук, на запитання журналістів "Телеграфу" про перебіг даної справи відповіла, що не може прокоментувати це, адже наразі в Польщі перебуває багато українських прийомних сімей, і не знаючи точних даних (зокрема, прізвища матері, яке приховується слідством з метою захисту дітей), зрозуміти, про кого саме йдеться, неможливо.

При цьому посадовиця визнала, що система захисту дітей в Україні, дійсно, має безліч недоліків, тому просто зараз уряд розробляє велику реформу з удосконалення механізмів догляду за дітьми.

"Це реформа так званої деінституалізації. В Україні вже створено координаційний центр, який очолює Ірина Тулякова, планується ряд великих змін. Дітям потрібен кращий догляд і ми максимально над цим працюємо", — зазначила Дар'я Герасимчук.

Ще менш змістовною виявилась відповідь Директорату розвитку соціальних послуг і захисту прав дітей Мінсоцполітики. Інформаційний запит "Телеграфу" щодо перебігу гучної справи у Польщі та подальшої долі постраждалих дітей, відомство перенаправило у Нацсоцслужбу з питань захисту прав дітей, адже саме там, згідно з постановою уряду №783, займаються "збором, узагальненням статистичної звітності щодо дотримання прав дітей (у тому числі дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, дітей з інвалідністю".

"…Моніторинг тимчасового переміщення (евакуації) та повернення дітей здійснюється на постійній основі обласними, Київською міською службами у справах дітей та Нацсоцслужбою", — уточнив заступник міністра соцполітики Назар Танасишин.

Співучасники серед тих, хто повинен рятувати

Прохолодне і дещо відсторонене ставлення посадовців до подібних історій в певному сенсі є однією з причин їхнього виникнення. Адже, за очевидністю провини горе-опікунки, стають непомітними інші "співучасники" звірячих злочинів над дітьми.

Зокрема, за словами однієї з постраждалих дівчат, під час планових перевірок прийомної сім'ї працівниками соцслужб "мама ставила на стіл пляшку коньяку і всі розходились", пише ТСН. Тобто, єдині люди, які могли — і були зобов'язані — врятувати дітей від щоденних катувань, роками нехтували своїми прямими обов'язками.

За словами екс-уповноваженого Президента України з прав дитини, засновника і керівника організації "Save Ukraine" Миколи Кулеби, вирішення даної проблеми можливе виключно шляхом формування системи з достатньої кількості компетентних працівників. Це дозволить виявляти проблеми ще на етапі підготовки сімей до влаштування у них дітей, та запобігати злочинам в ході належного супроводу.

"В Україні підхід до влаштування дітей-сиріт досі залишається пострадянським, спрямованим на підтримку інтернатних закладів. Останні, до речі, часто використовують історії, аналогічні тій, що була викрита у Польщі, щоб відстояти своє право на існування. Мовляв, з їхніми вихованцями такого б не сталося. Насправді ж, саме в дитбудинках й інтернатах насилля над дітьми відбувається в рази частіше, а виявляється вкрай рідко, адже це закрита система, в якій діти практично ізольовані від навколишнього світу. Влаштування дітей у прийомні сім'ї — це більш "здорова" модель, за умови достатньої кількості висококваліфікованих фахівців для контролю та супроводу", — пояснює Дмитро Кулеба в коментарі "Телеграфу".

При цьому, на дійсно революційні реформи в українській системі захисту прав дітей поки годі розраховувати. За словами екс-посадовця, після початку війни з рф 2014 року уряд ухвалив рішення про значне скорочення бюджетних витрат на фінансування соцпрацівників.

Тоді з посад було звільнено 12 тисяч робітників, які в тому числі мали б здійснювати супровід прийомних родин і відстежувати стан дітей, позбавлених батьківського піклування.

"Зараз ця проблема набуває особливої актуальності, адже на тлі повномасштабної війни кількість сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах, і дітей-сиріт в Україні значно збільшилась. Потреба у висококваліфікованих працівниках соціальних служб, які не будуть байдужими до долі дітей, також зростає з кожним днем", — зазначив Дмитро Кулеба.

Стара система дала збій

Корупція рівня "пляшка коньяку на столі", відсутність відповідальності у питанні батьківства (як біологічного, так і прийомного) та застарілість підходів регулювання й менеджменту в системі загалом — головні причини того, що діти були змушені роками жити у пеклі, що створила для них прийомна матір, вважає дитячий психолог, нейропсихолог, співзасновник психологічного центру "Початок" Дмитро Вакуленко.

За словами експерта, система, в якій для отримання водійського посвідчення або дозволу на зберігання зброї потрібно пройти більше перевірок, аніж для "отримання" на виховання дитини, викликає багато запитань.

"Чому у перших двох випадках громадяни зобов'язані складати іспити, проходити різноманітні перевірки, отримувати довідки у нарколога, психолога та інших фахівців, а перевірка майбутніх прийомних батьків проводиться так халатно? Це проблема безвідповідального ставлення до батьківства на рівні системи. Україні не завадило б перейняти досвід інших країн у питанні відбору кандидатів для прийомного батьківства, адже це не той випадок, в якому слід йти шляхом власних помилок", — зазначає експерт в коментарі "Телеграфу".

Варто зазначити, що моторошна історія сім'ї з Дніпропетровщини викликає запитання не лише до самої матері-ката та соціальних працівників, яким було не до порятунку дітей, а й до оточуючих їх людей. Діти, котрі роками зазнавали тортур у сім'ї, відвідували дитячі садки і школи, були оточені сотнями дорослих, які спостерігали за цією сім'єю роками. Невже за цей час малюки жодним чином не видали свого жахливого емоційного стану?

За словами психолога Дмитра Вакуленка, це просто неможливо, адже будь-який стрес змінює поведінку дитини — вона перестає відповідати її віку. Щоб помітити це, не потрібно мати диплом психолога.

Власне, саме так і сталося з польським подружжям, яке опікувалося багатодітною сім'єю біженців з України. За словами волонтерки, вона помітила, що діти боялися розмовляти у присутності матері. Залишившись наодинці з сиротами, жінка почала обережно розпитувати їх про стосунки з опікункою і врешті решт отримала страшну відповідь.

"Тривожність, настороженість, страх, не адаптованість у середовищі, реакції, що не відповідають віку дитини, — все це поведінкові наслідки, які видно неозброєним оком будь-якій дорослій людині. Крім того, такі знущання не можуть не вплинути на когнітивний розвиток, інтелектуальні здібності, фізіологічні показники (як-то дефіцит ваги тіла). Це не означає, що усі діти, які дивно себе поводять або виглядають, піддаються тортурам у сім'ї, але це може стати "маячком" для виявлення подібних випадків. Особливо на це слід звертати увагу працівникам закладів освіти та охорони здоров'я. Маючи на руках документацію, вони точно знають, чи має дитина особливі освітні потреби. Якщо дитина здорова, а її поведінка не відповідає умовній нормі — це привід замислитись", — пояснює дитячий психолог Дмитро Вакуленко.

Зміна світосприйняття

На жаль, небайдужі дорослі трапились малюкам надто пізно. За словами експерта, нелюдські умови життя, в яких діти перебували роками, завдали непоправної шкоди їхньому розвитку та психологічному стану.

Психолог пояснює: навіть незначний стрес, як-то переїзд на нове місце проживання, може негативно впливати на малолітню дитину і провокувати "відкіт" у розвитку, а у випадку з сиротами з Дніпропетровщини — дефіцит сну та повноцінного харчування, систематичне фізичне та сексуальне насилля назавжди змінили їхнє світосприйняття.

"Відкотити" стан жертв материнської жорстокості до того, який вони могли б мати за нормальних умов життя, вже не вдасться.

"На жаль, ці діти стовідсотково матимуть більше обмежень в майбутньому, а їхнє життя ніколи не буде таким, як у інших людей, котрі не зазнавали такого стресу. Водночас, є надія, що польські фахівці забезпечать їм інтенсивну і, сподіваюся, багаторічну терапію, супровід, ресоціалізацію та реабілітацію, що дасть їм шанс на адаптацію в суспільстві й відносно нормальне доросле життя", — каже Дмитро Вакуленко.

Поки весь світ жахається звірствам росіян на окупованих територіях, катуванням полонених українців та злочинній депортації сотень тисяч наших дітей на територію рф, в самій Україні відбуваються не менш страшні речі, що калічать — фізично і морально — найбеззахисніших громадян нашої держави.

Якщо анонсована урядом реформа із покращення догляду за дітьми не стане вироком для працівників соцслужб, які за пляшку коньяку готові заплющувати очі на страждання дітей, майбутнє України опиниться під великим питанням, і цього разу не з вини сусідів-окупантів.

*До речі, Служба у справах дітей Дніпропетровської ОДА, котрій "Телеграф" також направив електронний лист, за більш як 40 днів не спромоглася дати відповідь на чотири прості запитання:

• Чи перевіряла Служба умови проживання, харчування, медичного забезпечення тощо дітей у вказаному дитбудинку сімейного типу?
• Чи проводили представники Служби особисті розмови з дітьми на предмет виявлення та запобігання можливим порушенням у їхньому утриманні та вихованні?
• Чи перевіряли представники Служби стан здоров’я та статевої недоторканності дітей із вказаного закладу?

і головне з них

• Чи буде покарано осіб, відповідальних за дотриманням прав дітей у прийомних родинах, які допустили вказані порушення?