"Ніхто не хоче грати росіян": продюсерка "Мавки" Ірина Костюк про зйомки під час війни, ч. ІІ"

Українські кіностудії почали роботу над новими проєктами, щойно оговтались від бомбардувань і російські окупанти відійшли від Києва. Як це можливо — у виваженій Європі не розуміють. Але готові фінансувати український продукт з українським колоритом.

Про фінансування, зйомки під звуки сирен, конкуренцію, "Конотопську відьму" та проєкти з національним колоритом "Телеграф" поговорив у другій частині інтерв'ю з відомою продюсеркою Film.ua Іриною Костюк.

Чому аудиторія в Україні та світі тепло сприйняла "Мавку" і чи має українське кіновиробництво шанс й надалі підкорювати світові ринки прокату — читайте у першій частині інтерв'ю.

— У вас унікальний досвід для світового ринку продюсування — робити кіно під час війни.

— Так, вже восени 2022 року ми запустили зйомки 24 серій "Скажених сусідів". І в умовах воєнного стану, під час тривог, обстрілів їх відзняли. Коли про це чують наші закордонні партнери, це для них щось неймовірне. Кожна тривога — це "Стоп, камера!" і побігли в укриття.

— Добре, якщо воно є поруч.

— Ми перенесли всі зйомки на територію студії, у нас є повноцінне сховище на Film.ua. Під час роботи над першим сезоном "Скажених сусідів" 2021 року у нас було дуже багато локацій по Києву, знімальні групи виїжджали за межі міста. А тут головний челендж — сконцентрувати всі локації на студії або біля неї. Єдина локація, яка була за Києвом, — це будинки сімей головних героїв. Глядачі їх запам'ятали, ми не могли їх змінювати.

Звісно, були і нервові зриви у деяких акторів, і "швидкі", і сам знімальний період затягнувся. Але як у нашої армії тепер є бойовий досвід, якого нема у жодної армії світу, так і у нас тепер є досвід роботи навіть у таких умовах. У наших монтажерів, наприклад, з'явились нові навички — вичищати сирену із звукоряду на постпродакшні. Зйомки під час війни — це ще й нові моделі фінансування. Бюджет, який ми тепер можемо собі дозволити, вдвічі нижчий за довоєнний.

— Підтримка держави зараз є?

— В проєктах, які ми зараз запускаємо, поки що на підтримку держави не розраховуємо.

— А який настрій в акторських колах? Багато людей, мабуть, виїхало.

— Настрій такий, що ніхто не хоче грати м*скалів. Нещодавно ми оголосили про запуск нового для нас жанру — фільми жахів. Вийшов тизер нашого нового фільму "Конотопська відьма", який заснований на реальних подіях. Пам'ятаєте, коли окупанти зайшли в Конотоп, як їх там жінки проклинали? Але коли ми почали робити кастинг зіткнулись із великою проблемою: ніхто з акторів не хотів грати росіян. Бурятів на відповідну роль взагалі неможливо знайти. Хоча б одного. А тут нам потрібен десяток росіян.

Ми хочемо опанувати жанр фільм жахів, тож запустимо лінійку проєктів із трьох фільмів. "Пілотом" і буде "Конотопська відьма". Фільм про дівчину, яка насправді є тисячолітньою конотопською відьмою. Але вона відмовилась від своїх сил, тому що закохалась у смертного. Коли місто опинилось в окупації, її коханого вбивають російські окупанти. І далі вона весь фільм мстить загону орків, який напав на її коханого. На кожного чекає кривава, чорна помста.

Ми зробили тизер, який вже виклали в мережу. І навколо проєкту почалась магія. Він вийшов за день до "перевороту" Вагнера, коли орки почали один одного вбивати. І так збіглося, що саме момент, де відьма робить так, що орк вбиває сам себе багато разів, став основним сюжетом тизера. Символічно і дуже на часі.

— Кажуть, що знімати горори та жахи — найвеселіше.

— Гадаю, так. Там досить цікавий грим, костюми. Але, знову ж таки, як нам складно було дивитися на каскадера, що грав орка, у ворожій формі. Чесно кажучи, важко було втриматись від того, щоб не стукнути його на майданчику кожен раз, коли він потрапляв у поле зору… Ми просили його не ходити Троєщиною (спальний район Києва, де розташована студія Fіlm.ua. — Ред.) в такому вигляді.

Там буде не лише класний грим, костюми, а й зміст. Адже важливо, коли ти борешся з драконом, самому не перейти межу і не перетворитись на дракона. А ще потрібно давати людям надію.

— Чому українські студії не приділяли достатньо уваги цьому жанру? В Україні зняли менше десятка горорів…

— От ми заходимо в цей новий для нас жанр і плануємо масштабувати такі проєкти за кордон. Ця історія, на нашу думку, має потужний потенціал. Це ж не просто слешер, де всі всіх вбивають. Тут закладений зміст, ми будемо додавати певної автентичності, колориту. "Конотопська відьма" — це наша міфологія, як і "Мавка"…

Мені особисто цей жанр із нашим колоритом "заходить", тому інші два фільми в лінійці також матимуть локальний колорит. Це буде знову засновано на нашій міфології, наших персонажах. Звісно, вони будуть переосмислені, як і "Конотопська відьма", яка із класичним твором нічого спільного не матиме, крім того, що героїня — відьма, і вона з Конотопа.

— Жахи не люблю, але на цей фільм піду.

— Ми в мережі бачимо подібні відгуки:"Жахи не люблю, але на це можна дивитись вічно". Ми зараз зробили експеримент: момент самовбивства орка наш YouTube-відділ закільцював на три години і виклав у мережу. Хтось любить медитативно дивитись на камін, хтось на рибок. А ми зробили так.

Проєкт "Роксолана"

— Які герої є улюбленими для вас особисто?

— Персонажі творів, які я любила ще зі шкільних часів — "У неділю рано зілля копала" Ольги Кобилянської та "Лісова пісня" Лесі Українки. Мені подобається працювати з образами, які люблю з дитинства. Якщо ми своїми фільмами спонукаємо дітей до прочитання класики, я вважаю, що наша місія перевиконана. Наші партнери, видавництво "Ранок", спочатку видали оригінальну "Лісову пісню" з ілюстраціями з "Мавки", потім — книгу, засновану на сценарії мультфільму. Від моменту запуску цих продуктів їхні місячні продажі зросли в 300 разів.

— Ви планували випускати анімаційні фільми з іншими героїнями. Що з цими планами?

— Проєкт "Роксолана" доповнить нашу лінійку повнометражних анімаційних фільмів, заснованих на українських унікальних жіночих персонажах з етнічним або історичним корінням.

Сценарій "Роксолани" був написаний років п’ять то́му. Але скільки в ньому моментів, які зараз відгукуються… Як і в "Мавці" — багато з написаного набуло інших сенсів. Зовсім інакше звучить, коли Килина каже, що "Потрібно вдарити першими" (той самий "превентивний удар"). Це було написано п’ять років то́му.

Наша Роксолана — надзвичайно хоробра дівчинка, якій постійно кажуть, що захищати і рятувати світ — не жіноча справа. А вона доводить оточенню, що нема жіночих чи чоловічих справ. Головне, щоб ти не лише мріяв, а й діяв. І вона воює із злодієм, який хоче продавати зброю всьому світу і підбурювати світ на війни, хоче врятувати світ від глобальної війни.

Напередодні форуму в Бордо ми передивились сценарій на предмет того, чи потрібно щось актуалізувати, переробити відповідно до сучасних змістів. Боялись, що щось може не співпасти, не відгукнутись або зачіпати "не ті струни", враховуючи наш час. Але нічого такого не побачили. Навпаки — історія стала ще більш актуальною.

"Велика прогулянка"

— У вас є ще одна історія, пов'язана з днем вторгнення. На 24 лютого була запланована прем'єра фільму "Велика прогулянка".

— Так, це той самий єдиний український фільм, який мав вийти в прокат 24 лютого. 23 лютого 2022 року відбувся допрем'єрний показ цього фільму. Ми цей показ запам'ятаємо на все життя, адже це був останній день нашого мирного життя. Це була величезна вечірка, багато зірок, всі зібралися в кінотеатрі "Оскар" в ТРЦ "Гулівер". Фільм всім сподобався, це така легка народна комедія. Була надзвичайно тепла і дружня атмосфера. Багато хто не зміг розійтись і до другої чи третьої ночі.

— А о четвертій все почалось…

— Так. Звісно, ні сюжети, ні фотографії, ні статті, ні сам фільм не вийшли. Замість того, щоб роздавати інтерв’ю, їздити на прем’єри, брати участь у гучних показах, насолоджуватися повними залами та сміхом аудиторії, актори та команда зайнялася зовсім іншим: Юра Ткач пішов у ТрО, Гарік Бірча — до лав ЗСУ, багато хто з команди поїхали на фронт воєнними журналістами, багато хто волонтерить тощо. Ми восени плануємо таки запустити його в прокат і впевнені, що це стане ще одним хітом студії.

Можливо, ми на цьому і побудуємо комунікацію: фільм, що мав вийти у прокат 24 лютого. Ми довго думали: він на часі — не на часі. Але судячи з бокс-офісів зарубіжних фільмів, які виходять, люди ходять в кіно, їм потрібно відволікатися, і ми вирішили, що сміху і радості у нас зараз не так багато, і агресору у нас цього не забрати.

Про майбутнє

— Ми бачимо піднесення патріотичного духу з 2014 року, що врешті-решт виросло у такі проєкти, як "Мавка". А куди ми йдемо далі? Якими будуть тренди у комерційному кіно?

— Говорити про якісь тренди в цілому на ринку мені важко. У кожного продюсера, у кожної компанії свої підходи, свої бізнес-моделі. Є компанії, які орієнтуються на світові тренди, і це нормально. Є продюсери, які знімають те, що відгукується їм самим. Є продюсери комерційного кіно, є — фестивального. Це все наш багатогранний ринок, що існує і працює попри все.

Серед професійних кіл точиться велика дискусія, чи варто зараз знімати фільми про нашу війну, де відтворюються реальні події. Я стою осторонь таких дискусій, це дуже складне питання: аргументи є з обох боків.

Я для себе розумію, що це все проживаю в реальності. Я не можу дивитися і продюсувати проєкти про реальні трагічні події нашої війни та боротьби. Занадто сильні емоції, відчуття всього трагізму, ще й замішані на люті, що рве душу, — у таких умовах це все не перекласти на професійну діяльність.

Тому, власне, у моєму портфоліо "Мавка", "Роксолана", "Конотопська відьма", як і комедія "Велика прогулянка".

В наших колабораціях ми об'єднуємось із однодумцями, які хочуть не слідувати трендам, а робити щось нове, хоча наразі це надзвичайний ризик. Зараз люфту на помилку нема, фінансової подушки нема, це ситуація "або пан, або пропав". А особливо коли у тебе залучені інвестори, ти ризикуєш чужими грошима. Це надзвичайно велика відповідальність.

— Хто є конкурентом Film.ua на українському ринку сьогодні, коли він переформатувався? Раніше десь поруч були Film.ua, StarMedia… а зараз?

— Ми завжди намагались не використовувати у нашому функціонуванні на ринку такий концепт, як конкуренція. Навіть із тими компаніями, які нібито роблять продукт в нашій ніші, ми не боремось, а співпрацюємо. Адже вони працюють зовсім за іншими бізнес-моделям. Співпрацювати з усіма заради розвитку ринку — наш підхід.

І в цьому ми унікальні на ринку. Також, наприклад, наш продакшн — єдиний, по-моєму, який залишає за собою права на свої продукти. Навіть коли ми знімаємо серіал для телеканалу, ми даємо йому ліцензію на певний час показу продукту в ефірі. А потім права повертаються до нас. Тому найбільший актив нашої компанії — це бібліотека.

Вона настільки вже велика, що ми запустили свої телеканали. — Film.ua. Їх у нас 6. Всі вони працюють на контенті, який Film.ua виробляв всі ці роки.

Студії такого масштабу з такою бібліотекою продукту в Україні більше нема. У нас свої виробничі потужності — он ви бачите за вікном натурний майданчик, у нас є 8 павільйонів, які ми, в тому числі здаємо в оренду "конкурентам". І це не конкуренти вже, а наші партнери. Багато серіалів і телевізійних шоу знімали у нас — і "Україна має талант", і "Маска", і багато інших.

Ми відкриті до колаборацій і спокійно можемо щось співпродюсувати з іншою компанією. Або ж взяти проєкти "конкурентів" на дистрибуцію, або залучити фінансування до проєктів "конкурентів" тощо.

— Це характеристика українського ринку чи підходу Film.ua? Є таке, що, в українському шоу-бізнесі м'якіші та тепліші стосунки, аніж у країні-агресорі, на яку ми певний час рівнялись.

— Наш підхід. І на нашому ринку є приклади, коли з'являються гравці, яких драйвить боротьба. Наша позиція: навіщо вигадувати велосипед, коли вже є компанія, яка чудово їх виробляє? Краще з цією компанією зробити колаборацію.

Принаймні ми, коли виходимо на новий ринок, не намагаємось зробити все самі. Ми шукаємо партнерів, які вже є "спеціалістами з велосипедів". Краще ми на той велосипед причепимо свій "бантик", який у нас гарно виходить, що зробить спільний результат більш яскравим і цікавим. А коли на нашому ринку з'являється хтось новий, ми готові зі свого боку запропонувати свої послуги і свій "велосипед".