Союз США, Європи та росії: у чому підводне каміння статті суркова

Читать на русском
Автор
5752
владислав сурков
владислав сурков

Обидві світові війни росія була на боці англосаксів, яких так любить лаяти

Ексрадник російського президента, один з ідеологів проєкту "Новоросія", а в минулому куратор українського напряму в кремлі владислав сурков розродився статтею, в якій мріяв про перемогу росії у війні з Україною та інтеграцію Великої Півночі. Причому до загального соціокультурного простору, до цього "триєдиного північного геополітичного кластера", на його думку, увійдуть росія, США та Європа.

Про що говорить поява сурковської статті саме зараз, які сигнали та кому подаються? Про це опитані експерти розповіли "Телеграфу".

Сигнали Заходу та Сходу

Професор кафедри міжнародних відносин НАУ Максим Ялі вважає, що не варто сприймати тези Суркова серйозно. Вони, на думку експерта, абсолютно не відповідають геополітичним реаліям, що склалися.

"Це не більше, ніж домисли невдахи, який вже не є наближеним до путіна, що провалив своє завдання щодо нав’язування Україні "Мінських угод".

За словами політолога, зараз дедалі чіткіше вимальовуються зовсім інші спілки.

  • Є демократичний світ (Захід, Україна та низка інших держав).
  • Є так званий Глобальний Південь (Індія, Латинська Америка, частина Азії), який займає відносно нейтральну позицію в російсько-українській війні, не вводить проти росії санкції.
  • І є умовна "вісь зла" — Китай — рф — Північна Корея — Іран, яка підкріплює своє партнерство доктринальними стратегічними документами.

В останні місяці та тижні між "віссю ізгоїв" (до таких не належить лише Китай) активізувалося співробітництво.

"Міністр оборони росії шойгу побував у Північній Кореї, міністр оборони Ірану, а також глава МЗС Китаю — в Москві. Лідер КНДР тиждень колесив по рф. Незабаром буде візит путіна в Китай", — нагадує Максим Ялі.

Політолог припускає, що через суркова кремль намагається торгуватися із Заходом. Мовляв, якщо той перестане допомагати Україні, залишивши її наодинці з рф, тоді росія не буде повністю лягати під Китай.

Не варто виключати й те, вважає Максим Ялі, що стаття пов’язана з візитом путіна в Пекін, наміченим на жовтень. Щоб підняти ставки.

"За останні півтора роки Китай отримав можливість купувати російські енергоносії (нафта, газ) з величезними знижками. При цьому відмовляє в наданні росії озброєнь, не допомагає (принаймні, явно) обходити санкції, не дає такої фінансової допомоги, як хоче москва", – пояснює експерт.

Тож це може бути саме сигнал Пекіну, вважає він. Устами людини, яка ніби вже не при справах, не при посаді. Але залишається представником російського істеблішменту. Мовляв, такі варіанти теж можливі, а тому КНР має не вимагати нових знижок від рф, а більше допомагати їй у війні проти України.

Повторення західних тез та закидання вудок

Співзасновник Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький розмірковує так:

"Складно сказати, чому стаття з’явилася саме зараз. Можливо, пов’язано з недавнім днем народження суркова (21 вересня йому виповнилося 59 років). Плюс — в росії починають потихеньку готуватися до президентських виборів березня 2024 року. Можливо, так сурков нагадує про себе. Хотів би знову — до штабу путіна чи ще куди. Адже він уже політичний пенсіонер. Йому б — прилаштується хоч куди".

При цьому, зазначає експерт, нічого оригінального бабаків не виклав. І писав явно задля народних мас, які зрозуміють його тези.

"У статті є досить очевидні (хоча для України не особливо приємні) моменти. Які часто розглядаються західними аналітиками. І багато незрозумілих для нас речей, пов’язаних із недостатньою, як нам здається, допомогою з боку закордонних партнерів у цій війні, з явним її затягуванням", зі спробами зберегти путіну обличчя, не допустити розвалу росії, пов’язані з тим, що на Заході росію багато хто продовжує розглядати як європейську цивілізацію, і вона насправді європоцентрична, а спроби прив’язати її до Китаю (цивілізаційно, геополітично, способом життя) — штучні", — пояснює Олексій Голобуцький.

Концепція, за словами експерта, наступна — ця війна врешті-решт має у кращому для Заходу варіанті зробити росію його союзником проти Китаю в майбутньому. Або нейтралізувати її, щоб як союзник уже Китаю проти Заходу вона не становила серйозної загрози.

"І коли в Україні бачать позитивним результатом розпад росії, на Заході цього не просто не хочуть, а й бояться. І відкрито дають це зрозуміти, — наголошує Олексій Голобуцький. — Так що сурков повторює подібні тези, просто більш зручно для російської еліти. Мовляв, наше майбутнє – з Європою, зі США”.

Але сурков нічого не вирішує, нагадує експерт. Адже він уже навіть не офіційний ідеолог. Мало того, навесні 2022 року з’явилися чутки про те, що суркова посадили. Щоправда, це не підтвердилося. Отже, ця стаття з його боку виглядає спробою "застовбити" тему російсько-європейсько-американського союзу в майбутньому. Тему, яка може бути потрібна через якийсь час, упевнений Олексій Голобуцький.

"Інтереси Китаю та росії ніколи особливо не збігалися. Крім радянських часів, коли ставка робилася на протистояння із Заходом. І періоду пізнього путіна, коли робиться та ж ставка. Але рано чи пізно Китай стає ворогом рф. Давайте згадаємо, як у 50-ті роки минулого століття були дружні КНР і СРСР, і як у результаті посварилися до того, що в 1969-му справа мало не дійшла до відкритої війни., — прогнозує експерт.

Концепція про те, що головний європеєць у росії — государ, йде ще з царських часів, зазначає Олексій Голобуцький. І навіть путін на початку свого терміну намагався себе уявити саме як прогресивний правитель із європейськими поглядами. І на тлі тих же кадирова і пригожина він виглядає більш адекватним, попри всі свої злочини.

"Принаймні так мислять на Заході. Або на певній його частині, — уточнює експерт. — Нагадаю, що обидві світові війни росія була на боці англосаксів, яких так любить лаяти".

Співрозмовник "Телеграфа" констатує: схоже, пенсіонер сурков просто намагається привернути до себе увагу, закидаючи вудки у кремль.

"Але путін, як мені здається, вже не в тому стані, щоб мислити стратегічно", — робить висновок Олексій Голобуцький.