Чому не можна говорити про перемоги й поразки Зеленського та "слуг" - Олексій Голобуцький

Намагаючись поміркувати над політичними перемогами та поразками влади в Україні у 2021 році, я зрозумів, що не можна говорити ні про те, ні про інше.

Зараз поясню, чому не можна говорити про перемоги та поразки Зеленського та «слуг».

Поразки — це коли ти щось хочеш зробити, по-справжньому, а в тебе не виходить. А у цих – суцільна симуляція.

З перемогами – проблематично. Коронавірус ми не перемогли, вакцинацію провалили. Україна – найвідсталіша країна Європи у ракурсі боротьби з коронавірусом.

До кінця року Україна остаточно втратила міжнародну суб’єктність. Без нас домовляються про нас вже відкрито.

Дай Боже, щоб цей рік закінчив без війни – це буде позитив.

Це якщо говорити про державу загалом.

Щодо нинішньої нашої влади, то в ній, як у будь-якій популістській, люди дуже швидко розчаровуються. Обіцяно було багато, але практично нічого не виконано. А якщо виконано, то так, що краще не виконувалося б.

Цього року остаточно закріпився закон про землю. Та обіцянка, яку Зеленським і «слугами» виконано, але вона не надто позитивно сприйнята суспільством.

А так будь-який кейс беріть — провал.

Закономірне слідство абсолютного непрофесіоналізму, некомпетентності цієї влади.

На початку року здавалося, що переможним буде використання РНБО у новому статусі. Як карального органу, без суду та слідства. Заборона низки телеканалів, санкції проти низки росіян та українців. Ті самі удари по Медведчуку. Це на якийсь час зупинило падіння рейтингів. Але в подальшій перспективі, враховуючи, що життя українців на краще не змінилося, а за багатьма позиціями, за рядом реформ пішли відкати – весь позитивний ефект зійшов на «ні». І вже надає негативні значення.

Нічим, окрім хайпа, це не підкріплено. Все йде до того, що ці санкції, ці справи, ці претензії незабаром почнуть стрімко розвалюватися. Тому що таке використання РНБО знаходиться поза правовою системою України.

Можна було б вважати перемогою ухвалення закону про олігархів.

Але з огляду на те, що опір цих олігархів зріс багаторазово – абсолютно неможливо передбачити, у що в результаті виллється для влади цей закон. Так що ще не ясно, чи перемога це чи поразка.

Відбувається подальший відкол колишніх союзників – Аваков влітку, восени – Разумков.

І це все — теж наслідок недалекоглядної, некомпетентної політики нинішньої влади. Вона заточена на конкретній людині – на Зеленському. І на створенні паралельної реальності. Сам президент настільки в ній загубився, що делегував свої повноваження оточенню. У результаті губиться нормальне управління. Яскравим прикладом хаотичної кадрової політики є призначення губернатора Полтавщини губернатором Харківщини. Та й кейс Гогілашвілі тут – лише ланка у довгому ланцюгу.

З усіх питань — повний провал.

Мабуть, головна для влади перемога у тому, що Зеленський на кінець року залишається серйозним гравцем. І ще має шанси, якщо будуть дострокові вибори 2022 року, продовжити своє президентство.

Загалом, якщо перемоги Зеленський і «слуги» мають, то вони Піррові. Тактичні.

Обрій подій у цієї влади дуже недалекий. Вони бачать все у короткій перспективі. Стратегії немає. Діють за принципом – зараз "хайпанемо", а завтра подивимося…

Тому багато їхніх дій, які здаються переможними сьогодні, повернуться величезними проблемами та різким відскоком рейтингу завтра.

І з 1000 грн за вакцинацію, і 10 тисяч доларів на ефемерні економічні паспорти – коли дійде до справи, ми побачимо не опрацьованість, не продуманість цих досить позитивних кроків. І весь позитив, який допомагає затримувати падіння рейтингів, вже наступного року перетвориться на його обвалення.