Що Лукашенко шукає у Китаї – як це може вплинути на російсько-українську війну - Ігар Тишкевіч

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, який зараз відвідує Китайську Народну Республіку (КНР), заявив, що Україна має підписати мирний договір з росією без попередніх умов.

І розхвалював китайський "мирний план", презентований 24 лютого 2023-го, у річницю початку російського вторгнення в Україну.

Треба розуміти, що візит Лукашенка до Китаю – це продовження того, що відбувалося у вересні 2022 року на саміті ШОС (Шанхайської організації співробітництва) до Самарканди (Узбекистан).

Китай розставляє прапорці своєї зони впливу. Запрошення Лукашенка відвідати КНР було озвучено ще на тому саміті. Для нього цей візит – можливість отримати від Китаю парасольку політичної та частково військової безпеки. Причому парасолька, яка розкривається не лише умовно проти Заходу, а і як захист від росії.

Як це працює, можна побачити на позиціюванні Казахстану останнім часом, навіть з українського питання. Ось і для Лукашенка, за прикладом Токаєва, дуже важливо на даному етапі отримати подібну парасольку від КНР, як уже зміг Казахстан.

Своєю чергою, у Китаю, який за необхідними йому напрямками витіснив росію з Центральної Азії, є час займатися вже і Білоруссю, і іншими регіонами. Відповідно є взаємний інтерес.

У цьому ракурсі слід розглядати похвали китайському "мирному плану" з боку як Білорусі, і Казахстану. Ці держави розглядають варіант своєї стійкості – у зоні впливу КНР.

Та ситуація продемонструвала повну імпотенцію країн Заходу щодо швидкої реакції. І тоді казахський режим від посилення російського впливу фактично врятувало втручання Туреччини та Китаю. Чи не Євросоюзу, чи США. Відповідно, для Казахстану на даному етапі саме КНР розглядається якщо не як гарант безпеки, то як парасолька безпеки.

Для режиму Лукашенка, враховуючи конфлікт із країнами Заходу, враховуючи ще більшу залежність від росії, ніж у Казахстану, природно, китайська парасолька безпеки розглядається як один із прекрасних варіантів зберегти своє становище.

Якщо розглядати ситуацію з погляду впливу на перебіг російсько-української війни, участь у ній білоруських збройних сил і раніше була маломожливою, виходячи з кількох факторів. Це і настрій населення і позиція зовнішніх партнерів. Крім росії є ще й Туреччина з Китаєм, які станом на сьогодні не бажають масштабування конфлікту (як вони називають цю війну). А саме – активнішої участі в будь-яких країнах. І Лукашенку логічно прислухатися.

Якщо цей візит буде успішним для Лукашенка, то ймовірність нападу на Україну збройних сил Білорусі разом із російськими – зменшується.

Якщо візит буде дуже успішним (з погляду інтересів Китаю, який гарантує, що виконання його бажань Мінськом буде для останнього безпечним), очікується до кінця 2023 року певної розрядки та навіть покращення відносин Білорусі з країнами Євросоюзу. Спроби принаймні вийти на це. І можливе зменшення російських військ на білоруській території.

Якщо ж відбудеться геополітична конфронтація між США та КНР (негативний сценарій), внаслідок чого Пекін вирішить відкрито та масштабно підтримувати Росію, то для нас білоруська залежність від Китаю автоматично стає додатковим та дуже великим ризиком.