Глава бюджетного комітету Юрій Арістов: Моя задача — охороняти бюджет, а не роздавати. Але дехто все одно за цим приходить

Трохи більше місяця тому на засіданні Кабміну представили проєкт Держбюджету України на 2022 рік. Зрозуміло, яким би оптимістичним він не здавався уряду, багато його пунктів викликали різку критику з боку як опозиційних політиків, так і експертів. До тих пір, як головний фінансовий документ країни буде прийнятий Верховною Радою, нас очікує чимало запеклих суперечок під куполом та змін в проєкті. Але ключові моменти Держбюджету-2022 можна обговорювати вже зараз: на цьому тижні Верховна Рада може затвердити проект бюджету в першому читанні.

Співрозмовник "Телеграфа" — глава комітету Верховної Ради з питань бюджету Юрій Арістов — розповів про бюджет-2022, про успіхи й провали поточного фінансового року, про гучний законопроект 5600, а також висловив свою позицію по деяким резонансним історіям українського політикуму.

"Особливих очікувань від грального бізнесу у мене немає"

- Якими будуть основні показники держбюджету-2022? І чи будуть в нього вноситися зміни після прийняття гучного законопроєкту 5600, за рахунок якого планується покрити ряд витрат, в тому числі й на "Велике будівництво"?

- Складно припустити, яка буде кінцева рамка бюджету з урахуванням того, що на сьогодні у нас 3200 правок. Проєкт бюджету, поданий міністром Сергієм Марченком — це бюджет для людей. Особливу увагу там приділено медицині, підвищенню зарплат лікарів, на армію і повне закриття черги на будівництво житла АТОшникам. Згідно з указом президента, на це піде 5 млрд грн. Кожна стаття бюджету, в порівнянні з минулим роком, була збільшена.

Для мене найголовніший параметр — це дефіцит. Для будь-якої фінансової системи це найбільш ризикований параметр. Минулий рік через пандемію ми жили саме в такій ситуації: потрібно було, з одного боку, підтримувати соціальні виплати, покривати незаплановані витрати по ковіду, а з іншого — створювати робочі місця, тому що безліч людей залишилися без роботи. Зрозуміло, що зараз бюджет не ідеальний, до 3% дефіциту ми не дотягли, але це — плани на майбутнє.

- Які основні помилки минулого бюджету не повинні повторитися в бюджеті-2022?

- Дефіцит призвів до того, що деякі статті витрат ми проводили вже в кінці року. Фактично, у нас казначейський рахунок був зупинений, тому що ми вчасно не змогли виконати план із запозичення коштів.

- У липні озвучувалася інформація, що план надходження до бюджету від легалізації азартних ігор виконаний всього на 12%. Чому ми маємо такі розбіжності в планах та реалізації? Чи впливає це на планування бюджету на наступний рік?

- Як це технічно відбувається? Розпорядник приходить до Мінфіну і захищає свої граничні обсяги, в тому числі, і дохідні. Дуже складно відповідати законодавцю, чому виконавча влада не справляється з планами, які сама собі й поставила. Я можу лише з боку дати свою оцінку. Тіньовий гральний ринок складався з декількох частин: казино, лотереї і зали з автоматами. Якщо взяти в пропорції по грошовій масі, то автомати давали левову частку всього кеша. Коли ми вели переговори з гравцями ринку, то кожен з них наполягав, що без окремих залів для автоматів зріжеться величезний пласт клієнтів для цього ринку. Середній чек українця в гральних автоматах — 150-200 гривень. З таким чеком люди просто не можуть зайти в готель, виникає психологічний бар’єр. Президент хотів прибрати автомати з вулиць, і цю місію він виконав. Але при виконанні соціальної місії дохідну частину, яку хотілося б отримати від гравців, ми не отримуємо.

Заробити на казино в теорії можна, якщо у нас буде розвинена мережа готелів, в які будуть приїжджати гравці з усього світу. Усередині країни стільки гравців просто немає. Для реалізації цього плану потрібно, щоб як мінімум не було пандемії. Якщо ми хочемо отримати щось від ігрового бізнесу і витратити на соціально-культурні потреби, необхідно змінити принципи роботи. Можливо, варто дозволити відкривати зали ігрових автоматів в окремо розташованих будинках, це однозначно повинні бути спеціальні майданчики.

Друга частина проблеми — недосконалість податкової форми, яку запропонували для гральних компаній. Є певна несправедливість з точки зору оподаткування лотерей, казино. Наприклад, є дорогий вхід з лайт-режимом по податках для розкачки, а є безкоштовний вхід, але з дуже високою рентою. А у нас виявився і високий вхід, і високі ставки. Це не сприяє розвитку бізнесу. Великі гравці змогли зайти, а маленькі — ні. Є вже податковий законопроект, що уніфікує і спрощує умови, але психологічно його буде складно приймати. Тому що він вже буде йти не в контексті реформи, а отже, інший бізнес тоді може задати питанням: «а чому не ми?»

- Чи очікуєте ви зростання надходжень від грального бізнесу у 2022 році?

- Всі, хто міг — ліцензії купили. Тому особливих очікувань у мене немає.

"Слуг" фізично більше, тому і сума на соцеконом у них буде більшою"

- Що ви думаєте про практику соцеконому (додаткова підтримка проєктів на місцях за допомогою субвенцій з держбюджету, — ред.)? Коли ваша політична сила прийшла до влади, говорилося, що з цією практикою буде покінчено, адже соцеконом — це в тому числі механізм розрахунку з нардепами-мажоритарниками за потрібні голоси. Цю тему підіймали знову якраз недавно, під час голосування за відставку спікера Разумкова. Чи існує така практика в парламенті і що ви думаєте про такий «підкуп» нардепів?

- Субвенції на округи були і до нас. Це інструмент, який дозволяє мажоритарнику показувати якісь реальні дії для своєї громади, які не пов’язані з діями вертикалі президента або глави ОДА. Мажоритарник таким чином просить дати йому інструмент, який допоможе виконувати локальні завдання. Для держави, з одного боку, це не системне рішення, тому що експертиза деяких депутатів сильно відрізняється: деякі приносять великі енергетичні проєкти, а деякі — по ремонту дахів. Але мажоритарники, а їх в парламенті половина, вирішили, що соцеконому бути. Списочники їх в цьому підтримали.

Я не прихильник несистемних рішень, тому наполягав, що вироблені правила повинні працювати для всіх однаково, без урахування партійної приналежності. Були спроби різних партій, в тому числі і в "Слузі народу", створити штучне домінування певних осіб, але система працює тільки тоді, коли всі дотримуються правил. І комісія, яка затверджує проєкти депутатів на округах, повинна працювати за певними принципами. Комісія організовується Мінфіном, і депутати бюджетного комітету в неї входять.

- Їх там більшість.

- У нас там немає такого правила, що має бути більшість. Мінфін може виставити таку ж кількість учасників. Ми домовилися, що з урахуванням фінансового навантаження на бюджет, при прийнятті того чи іншого проєкту фінансування розбивається на три транші. Підрахувавши кількість мажоритарників, зрозуміли, що на кожного повинно бути виділено близько 30 млн. Зараз залишився третій транш. Чи задавалися питання, чому на один і той самий округ потрапляє більша сума грошей. Наприклад, по Одесі задавали питання, мовляв, чому у Урбанського (Анатолій Урбанський — нардеп, входить до групи "За майбутнє" — Ред.) Більше, ніж у "Слуг народу". За фактом фінансований об’єкт знаходиться на окрузі депутата від "Слуги народу", але об’єкти не обираються за партійною приналежністю. Буває, що різні депутати отримують гроші з бюджету на один і той самий об’єкт. Але я стою на своєму: все повинно бути за правилами й пропорційно.

- Мережа «Опора» підрахувала, що велика частина субвенцій виділяється якраз на округи "слуг". Наприклад, на округ Юрія Корявченкова (колишній актор з "Кварталу", відомий на прізвисько "Юзик" — Ред.) нарахували близько 20 млн грн, і ряд експертів натякає на ангажованість комісії при Мінфіні, яку ви згадали. Депутати, по суті, самі вирішують, що і кому виділяти.

- Для отримання конкретної відповіді, потрібно, щоб вони звернулися до мене. Наприклад, глава партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко теж звертався до мене по одному з об’єктів, і довелося підняти всю документацію, щоб показати, що до чого. Якщо мислити логічно, то "слуг" фізично більше, тому й сума на соцеконом у них буде більшою. Про Корявченкова вперше чую.

"Законопроєкт 5600 трохи втратив, максимальний ефект був би навесні"

- Законопроєкт 5600, який, я так розумію, буде прийнятий вже на наступному тижні, пропонує підняти податки і тим самим підвищити доходи в бюджет. Але деякі економісти дотримуються думки, що слід знижувати податки й виводити бізнес з тіні. По-вашому, така модель підходить Україні?

- Кінцева форма бюджету може бути змінена в залежності від тієї ситуації, яка є на ринку. З моменту початку обговорення законопроєкту 5600 навесні поточного року багато чого змінилося. З того моменту він трохи втратив, тому що максимальний ефект від нього був би якраз навесні. Основне питання було по ренті, і там озвучувалася зовсім інша сума. Зараз ефект буде вже не той. Але там є важливі уточнення щодо прозорості збору податків, ринку землі.

Тобто, з нього можна буде отримати до 30 млрд доходів — це той додатковий ресурс, який і потрібен для прийняття Бюджету-2022. Хоча, мені, як колишньому бізнесменові, лібералізація економіки ближче. Очевидний приклад — коли ми відкрили небо для саудитів, знявши обмеження з візами, створивши більш вигідні умови, щоб до нас їхали. І ефект отримали відразу. В середньому, кожен з них витрачає тут до 200 доларів щодня. Простішого шляху для залучення інвестицій в Україну просто не існує. Але на даному етапі, коли ми обмежені в часі, коли йдуть фінішні переговори з МВФ, придумувати якийсь новий ліберальний закон — просто витрата часу, ми собі цього зараз дозволити не можемо. Потрібно вже приймати те, що є, а про лібералізацію думати окремо. Хто заважає завтра зареєструвати новий закон? Для депутатів відкриті всі можливості.

- Ви сказали, що найкращий ефект від законопроєкту 5600 був би навесні. А чи будуть зараз вноситися в нього якісь зміни? Тому що, наприклад, за час обговорення та підготовки до другого читання, вже змінилися ціни на руду…

- Не знаю, чи буде щось змінено, але, на мою думку, варто було б внести корективи.

- Якщо взяти його в такому вигляді як зараз, то олігархи і ті, хто пов’язаний з гірничорудним бізнесом, за новими підрахунками, будуть платити навіть менше, ніж до прийняття законопроєкту.

- Гіпотетично, ціна на руду може знову піднятися вгору. Врахувати в цьому законі всі випадки життя, на жаль, неможливо. В якійсь ситуації буде вигідно промисловцеві, в якийсь — державі. У нас було завдання зробити так, щоб максимально вигідно було якраз державі, і ми зі своїм завданням не впоралися. Можливо, такі великі зміни потрібно було розділити на різні групи законів, і це дозволило б прийняти їх швидше, ефект був би вищим.

"Всі конфлікти в цьому комітеті — виключно через бажання впливати на фінансування тієї чи іншої галузі"

- З вами пов’язано чимало скандалів. Зокрема, з приводу вашого бізнесу в Росії, а також певних фірм, оформлених там на вашу дружину. Наскільки це відповідає дійсності?

- Крім родичів, мене з Росією більше нічого не пов’язує. Вони живуть в Сочі. На жаль, після 2014 року у нас зникли нормальні дружні зв’язки, тому що «зомбоящик» має вплив, і по телефону їм складно пояснити, що тут відбувається насправді. Бізнесу там у мене ніколи не було, моїм основним бізнесом був імпорт морепродуктів з усього світу в Україну. Росії навіть в теорії не було. Всіх заплутала моя сестра з російським паспортом, хоча у неї є й французьке громадянство, вона давно живе в Парижі.

- Інший скандал був пов’язаний з вашим сином, який сфотографувався на тлі Кремля. Як ви ставитеся до подібних знімків?

- Це син від першого шлюбу, він з нами не жив. Проблеми для мене, як для батька, почалися, коли йому виповнилося 15. Артем почав захоплюватися YouTube, побачив блогера Мустанга, який розмалював в кольори українського прапора зірку на одній з московських висоток. Син хотів бути на нього схожим і теж захотів стати не просто блогером, а руфером. Якщо дивитися його фото, то можна помітити, що він починав з ходіння по дахах. Як ми переживали, що з ним може щось трапитися, що він впаде, зірветься — це окрема тема. Але він говорив, що екстрим — це його бачення життя. Він всюди забирався на висотки — і в Парижі, і в Києві, і в Стамбулі. Для мене, як для колишнього офіцера, складно зрозуміти таке захоплення і те, що воно може стати кар’єрою. Тому я своїм прикладом показую, що можна жити й по-іншому. А та фотографія біля Кремля була зроблена в 2018 році, коли я ще й не фантазував щодо політики. Тоді я не надавав значення тому, де він фотографується. Не міг навіть подумати, що за ним почнуть ганятися й питати «Чий Крим?», «Як він ставиться до армії?», та інше. З повагою ставиться. Звичайно, я порадив йому відповідальніше ставитися до того, що він публікує. Але важливо розуміти, що він давно самостійний.

- Нещодавно спливла інформація, що у вас є конфлікт з вашим заступником в комітеті Олександром Трухіним. Нібито він хоче зайняти ваше місце глави бюджетного комітету. Чи це правда?

- Конфлікти є весь час — і в комітеті, і в кабінеті. Особливо — в процесі прийняття бюджету. Тому що у деяких учасників процесу так до сих пір і не сформувалося розуміння, де роль парламентарія, а де роль виконавчої влади. Наш комітет — це фактично бухгалтерія та аудит. Всі конфлікти в цьому комітеті — виключно через бажання впливати на фінансування тієї чи іншої галузі. Я не знаю, хто роздуває ці розмови… Але заступників у мене п’ятеро, причому деякі — доктори наук. А ось про них, чомусь, не говорять. Чому?

Мене сюди поставили, розуміючи моє військове минуле, і розуміючи, що я можу виконати завдання, незважаючи ні на що. А завдання було простим: охороняти бюджет, а не роздавати. Але чомусь деякі ходоки все одно до нас в комітет за цим ходять.

- Не можу не запитати: Трухін нещодавно став фігурантом резонансного ДТП, в якому постраждало шестеро осіб. По-вашому, чи повинен був Трухін бути відсторонений від своєї посади в Комітеті на час розслідування?

- Чинним депутатам виписано близько 15 підозр, причому, деяким навіть по два. Деякі, кому виписують підозри, продовжують ходити до сесійної зали. Я так розумію, що існує такий юридичний процес, який дозволяє депутатам здійснювати свою функцію до настання якоїсь іншої юридичної стадії, отримання іншого статусу. Я не юрист, тому давати свою оцінку ситуації з мого боку було б неправильно. Будемо чекати результатів розслідування.

- Але ж такі ситуації, в тому числі, і кладуть тінь на репутацію вашої партії і безпосередньо президента…

- Кожен скандал — це, звичайно, зниження рейтингу парламенту як інституції. Чи то це загадкова загибель депутата (днями за дивних обставин помер нардеп Антон Поляков — Авт.), або напад на першого помічника президента (авто Сергія Шефіра з автомата обстріляли під Києвом 22 вересня — Авт.) — все це підвищує й без того високий градус напруження в нашій політичній системі.

Кожна така історія — урок для майбутніх депутатів, що ця робота підходить далеко не всім. Вона вимагає повної відкритості та відповідальності. Зараз же у нас в політиці перехідний період. Болісний, але який є.

"Закуповувати вакцини в великому обсязі немає сенсу"

- В останні тижні обговорюється заміна міністрів в Кабміні . Наскільки залучені депутати, голови комітетів в цей процес? Депутати ж часто скаржаться, що з ними немає хорошої комунікації.

- У великій фракції дуже складно досягти консенсусу з тієї чи іншої постаті. А ось експертні групи в Кабінеті міністрів і Офісі президента спільно виробляють спільну позицію. А ось сам процес невдоволення тим чи іншим міністром формувався в тому числі і за участю народних депутатів. Багато парламентаріїв писали скарги, критикували роботу міністрів. Кожен може висувати свої пропозиції. Але всі разом з цих питань ми не збираємося.

- Джерела з числа депутатів скаржаться, що їм фактично представляють кандидатури нових міністрів безпосередньо перед голосуванням. Виходить, парламент в цьому питанні дещо знівельований…

- Згоден. Але людей в парламент на власному рейтингу привів Володимир Зеленський, подарувавши їм можливість бути причетними до змін. Це варто цінувати й поважати, розуміючи, що глобально відповідальність все одно на президенті.

- В медіа також є багато інформації про те, що ви нібито лобіюєте певні ініціативи. Наприклад, про голосування за виділення додаткових 60 млн для державного підприємства «Олімпійський навчально-спортивний центр Конча-Заспа», також, за виділення за новою бюджетною програмою «Створення сучасної клінічної бази для лікування онкологічних захворювань в Національному інституті раку» в обсязі 1,5 млрд гривень. Чи мав місце подібний лобізм?

- Лобізм депутатів проявляється, наприклад, якщо вони подають правки для тієї чи іншої зміни, публічно підтримують той чи інший проект. Справа в тому, що саме поняття лобізму в нашій країні в юридичній площині відсутнє. Цей термін вживають в негативному аспекті. Але давайте розберемося, про що насправді йшлося. Кожен, озвучений вами випадок — індивідуальний. У 2019 президент вручав олімпійські медалі на території спортивної бази в Конча-Заспі. Після цього він видав указ про те, що для підтримки спорту необхідно створити всі необхідні умови. Приїхавши туди на виїзне засідання комітету, ми побачили будинок, побудований в 60-х роках, без ремонту, без кондиціонерів. Ми побачили сотню дітей, які займалися в задушливому залі практично один в одного на головах. І в таких умовах, в такій задусі наші олімпійці готуються до змагань. Багато наших спортсменів тренуються за кордоном — в Україні немає для них умов. Я вважаю, що це неправильна ситуація.

Тоді нам на Олімпійській базі презентували інвестиційний проєкт і його ж на інвесткоміссію подало Міністерство спорту, яке розвиває його вже другий рік.

На практиці рішення приймається так: Міністерство економіки відбирає різні інвестпроєкти, які кожне окреме профільне міністерство не здатне реалізувати в поодинці, в рамках свого бюджету. Для таких проєктів і існує інвестиційна комісія. Я в цій інвестиційної комісії не брав участі. Але, якби брав участь, то цю ініціативу б підтримав.

З приводу Інституту раку історія теж проста. Ми є однією з країн-лідерів за кількістю ракових захворювань. І ситуація з методикою лікування по Україні — в жалюгідному стані. На базі Інституту задумали створити потужну базу для лікування хворих на онкологію, і Верховна Рада, звичайно, це підтримала. Я став співавтором законопроєкту, щоб цю програму вдалося реалізувати швидше. Кабмін часто звертається до нас з подібними проханнями, щоб прискорити процеси. У депутатських ініціатив, в порівнянні з механізмами уряду, є перевага за часом.

- У проєкті бюджету на 2022 рік на забезпечення вакцинації передбачено всього 2,6 млрд гривень — так само, як і в цьому році. І це в ситуації, коли ми — одні з аутсайдерів в світі за рівнем вакцинації. При цьому витрати Укравтодору пропонується збільшити на 13,54% до 78,9 млрд гривень. Зростають витрати на Офіс генпрокурора, на СБУ — на 7%, на РНБО — на 21,12%. Чому така різниця у фінансуванні?

- У нас проблематика зараз не в наявності вакцин. У вакцини є термін придатності. Закуповувати їх у великому обсязі немає сенсу, нам необхідно рівно стільки, скільки вдасться вакцинувати людей. А багато громадян не хочуть робити щеплення. Відповідно, грунтуючись на темпах, які ми можемо забезпечити, міністр і формує свій запит. Не вважаю коректним оскаржувати його запит. А решту статті формує кожне міністерство окремо. До речі, будівництво доріг — це відмінний приклад, коли держава показала свою ефективність в зростанні ВВП і в інших показниках. Ця галузь була готова до інвестицій. І кожне робоче місце, яке дає українцям дорожня інфраструктура, забезпечує ще кілька робочих місць в суміжних галузях. А це в наш непростий час дуже важливо.