Чи готові російські еліти "з’їсти" путіна і чи є в нього двійники

Політичний психолог Валентин Кім в інтерв’ю "Телеграфу" оцінив ймовірність усунення путіна

Російський президент володимир путін на тлі військових поразок армії агресора в Україні, а також дипломатичних принижень рф на світовій арені став частіше з’являтися на публіці, намагаючись показати, що контролює ситуацію всередині своєї держави. Тим часом навіть його нещодавня поїздка Кримським мостом викликала глузування. Не кажучи вже про низку божевільних заяв у ракурсі російсько-української війни.

В інтерв’ю "Телеграфу" політичний психолог, експерт з питань невербальної комунікації Валентин Кім розповів про те, чи є у путіна двійники, чи можуть російські еліти його повалити, а також про відмінності українського та російського суспільств.

Двійник небезпечний для самого путіна

– Раз у раз путінські появи на публіці викликають розмови про двійників. Чи вірите, що вони у путіна є?

- Я твердо переконаний, що у путіна двійників немає. Якийсь диктатор справді може використати двійника, але лише у короткий проміжок часу та на невеликому заході. Припустимо, вийти на умовний Мавзолей, помахати ручкою – і піти. Щоб двійник вів повноцінну гру, він має бути не просто схожим на оригінал, але – ідентичним. Зріст, статура, характер зморшок, жести, міміка. Зрозуміло, що зріст можна відкоригувати завдяки підборам, статуру – щось підкласти, зморшки – застосувати грим. Але! Особливості міміки, рухів, формулювання речень, виклад думок, дикція – у кожної людини глибоко індивідуальні. Підробити це практично неможливо. Реально пропрацювати поведінку на певній короткій зустрічі. Але не створити цілісний образ.

– А в чому складнощі? Адже ті ж актори чудово перевтілюються.

– Для того, щоб замінити таку помітну фігуру, потрібно абсолютно змінити спосіб життя та свою психіку. На рівні мікрорухів, переконань, поглядів, думок, звичок. До того ж умовного двійника доведеться висмикнути з суспільства. Він має зникнути зі звичного кола. Але ж раніше він там був! Тобто людина, схожа на путіна, існувала десятки років – і не привертала уваги. Чи можливо таке? Припустимо, його висмикнули зі звичного середовища десятки років тому – і стерли всі його зв’язки. Це, звичайно, цілковита фантастика, але – допустимо. І навіть тоді ми маємо чітко уявляти, як людина зміниться через рік, два, п’ять, десять. А цього ніхто не знає. Немає таких чітких прогнозів, які покажуть, як зміниться обличчя людини, її поведінка, погляди.

До того ж двійника не можна тримати у вакуумі. Обов’язково якась кількість людей має забезпечувати його інформацією, тренувати, обстежувати, виводити з його місця перебування, повертати туди і таке інше. Тобто умовний двійник буде відомий досить широкому колу людей. Таке шило в мішку не приховаєш.

І, нарешті, у двійнику не зацікавлений сам путін.

– Чому? Здавалося б, зручна схема.

– Якщо у вас є двійник – не просто схожий, а абсолютно ідентичний, то завжди знайдуться внутрішні сили (у тому ж Кремлі), які захочуть використовувати його у своїх інтересах. Наприклад, прибрати (так чи інакше) путіна і поставити на його місце слухняного бовванця, який робитиме все, що накажуть.

Впевнений, що путін це розуміє. А тому й не зацікавлений у двійнику. З тієї простої причини, що двійник небезпечний для самого путіна.

Ми бачимо неповноцінність російських еліт

- Чи здатні умовні "еліти" країни-агресора "з’їсти" путіна, поки ситуація ще більше не посилилася?

- Спочатку слід розібратися, що собою являють еліти. Їх можна поділити на три групи.

Перша – еліти влади. Це урядовці, політики, адміністрація.

Друга – фінансові еліти, які забезпечують владу та соціум ресурсами.

Третя – моральні (інтелектуальні) еліти, еліти впливу. Спільнота людей, які є моральними авторитетами.

Російське суспільство — це суспільство з високим рівнем недовіри один до одного. І із практично відсутніми сучасними моральними авторитетами. Росіяни так часто останнім часом апелюють до уроків історії, до своїх колишніх перемог, тому що в сучасному світі, у путінській росії, моральних авторитетів немає. Ані осіб, ані інституцій. І в цьому сенсі ми бачимо неповноцінність російських еліт.

Ще один важливий момент. Мало того, що елемент моральних авторитетів у рф відсутній, то ще й влада і гроші зосереджені в одних і тих же руках (передусім спецслужб). Тобто сталося викривлення різноманітності елітарного прошарку у суспільстві. Олігархи, скажімо так, "призначаються" із Кремля. Якщо тебе там схвалили, ти можеш стати олігархом, якщо ні – тобі нічого не світить.

Ми бачимо викривлену еліту. Вона здатна "з’їсти" будь-кого, але тільки за умови гострої потреби.

- А хіба у випадку зі все божевільнішим путіним — це не гостра потреба?

– Річ у тім, що путін намагається впливати на російські еліти, замазати їх усіх у крові, як замазався вже сам. Максимально втягнути їх у війну проти України та всього цивілізованого світу. І йому, на жаль, це вдається.

І лавров, і шойгу, і той самий пригожин розуміють, що їхнє місце – у Гаазі. А тому продовжуватимуть підтримувати путіна. А навіть якщо того не стане, продовжуватимуть підтримувати ту саму лінію – самоізоляції, агресії до навколишнього світу.

Тож зміна путіна навряд чи до чогось приведе. Та й не видно поки, що така зміна готується.

Україна оновлюється і зміцнюється, а на росію чекають дуже важкі часи

– Як психологічно відбиваються українські перемоги на нашому та російському суспільствах?

– На українському суспільстві наші перемоги, зрозуміло, відбиваються дуже добре. Ми бачимо і мобілізацію всіх сил і коштів, і віру у ЗСУ та поразку агресора, і формування нас як нації. Ми отримуємо самоідентичність, усвідомлюємо її та відстоюємо. І це дуже корисна зміна, хоч і відбувається під впливом таких страшних обставин.

Щодо російського суспільства, то я не впевнений, що там знають про українські перемоги. У рф дуже сильна пропаганда. Попри всі програші, що отримала вона та військо агресора. Росіяни досі переконані, що "все йде за планом". Про що їм, до речі, періодично ведуть мовлення пєсков, путін та іже з ними.

Показовим у цьому плані є момент із кейсом залишення Херсона. Коли російські війська через тиск з боку ЗСУ втекли з Правобережжя, я відстежував реакцію в рф. І побачив дуже цікавий розподіл за коментарями у соцмережах.

– Яке саме?

– Склалися умовно чотири групи.

Перша – заперечники. Дуже велика група. Вони заперечують програш, всі очевидні факти. Кажуть, що це все – хитрий план, що "укропів" заманюють, що "НАТО зламає зуби, намагаючись штурмувати лівий берег". І так далі.

Друга – група незадоволених іншими росіянами. Вона менша за першу – і показує контури майбутніх розломів. За національною ознакою (невдоволення українцями, чеченцями, традиційно – євреями тощо). За соціальною ознакою. Бідні незадоволені багатими, провінція – столицею. І є ще класове невдоволення. Військові незадоволені цивільними, ті чи інші представники професій — іншими.

Третя (куди менша за другу і в рази менша за першу) – ті, хто незадоволений верхівкою. Таких мало, вони дуже агресивні, пасіонарні. Це партія "яструбів", незадоволена тим, що росія "неправильно" веде війну, надто "м’яко", на їхню думку. Дуже небезпечна група. Якщо вона прийде до влади, то може лише посилити внутрішні репресії у рф та підвищити градус конфлікту з Україною та цивілізованим світом загалом.

Четверта (найменша) – ті, хто ставить правильні запитання. Наприклад, щодо Херсона вони цікавилися: "То що ж нам, тепер знову конституцію міняти?" (куди, нагадаю, путін та його кліка вписали як "російські" Херсонську, Запорізьку, Донецьку та Луганську області України).

Перелік цих груп демонструє, що в суспільстві все ще сильний пропагандистський порядок денний. Тому про українські перемоги вони нічого не знають.

– Що важливе сталося цього року з українським та російським суспільствами? Що ще може статися?

– В українському суспільстві важливе народження оновленої української нації. Україна у вогні цієї війни оновлюється та зміцнюється. Наша система цінностей зараз базується на двох речах – на тому, що нам загрожує (і як ми протистоїмо цьому), а також на тому, чого нам не вистачає. У цій фазі війни ми зіткнулися з величезною загрозою і величезним дефіцитом – суверенітету, зброї, міжнародної підтримки (вона є, але далеко не така, якою нам хотілося б). І це формуватиме ті цінності, на базі яких українське суспільство розвиватиметься далі.

Щодо росіян – там сталася масова втеча за кордон. Втеча навіть відносно кращих. Сьогодні рф втрачає креативний клас, чоловіче населення. Попереду у країни-агресора дуже важкі часи. І ніхто не знає, чи зможе вона їх пережити, із чим вона залишиться після того, як закінчиться ця війна.