Які свята українці люблять найбільше (і це не 8 березня): соціолог розказав про нові тренди

Попри те, що в Україні будь-яке державне свято під час воєнного стану є звичайним робочим днем, чимало громадян і громадянок все одно мають намір відзначати 8 березня.

Хоча стосовно доречності цього вже кілька тижнів тривають "баталії" у соцмережах, а також проходило опитування у "Дії". Там, користувачів запитали, чи треба скасувати 8 березня чи все ж таки залишити Міжнародний жіночий день як державне свято. Нагадаємо також, раніше в парламент група авторів внесла законопроєкт, який пропонує прибрати з українського календаря три святкові дати, серед яких — 8 березня.

Володимир Паніотто, президент Київського міжнародного інституту соціології, доктор філософських наук розказав "Телеграфу", як за останнє десятиліття змінилося ставлення українців до 8 березня та чи варто його взагалі залишати/не залишати держсвятом.

— Які суспільні настрої можна відмітити у зв'язку зі святкуванням в Україні 8 березня та яким чином війна вплинула на ставлення українців до цього свята?

— Суспільні настрої змінюються дуже суттєво. Дійсно, якщо ми розглянемо динаміку ставлення до 8 березня, то в 2013 році для приблизно половини населення України (49%) воно було найбільш улюбленим святом. Саме така кількість респондентів під час соціологічного дослідження на запитання, яке для вас найбільш важливе та улюблене свято, відповіли, що саме 8 березня.

Потім, у 2020 році, було вже 40%. У 2021 р. — 33%. А зараз — 25%. Тобто, для чверті населення країни це улюблене свято. Є також різниця між чоловіками і жінками. Не дуже велика, але все ж таки. Для 27% жінок 8 березня є найбільш улюбленим святом, а для чоловіків — 23%.

Розмови йдуть з приводу святкування/не святкування, але на мій погляд, у нас забагато дискусій з цього приводу. Мені здається, поки є люди, для яких 8 березня є улюбленим святом, його треба святкувати. Нехай у людей буде це свято. Воно не є якимось таким "совковим". Це міжнародне свято. Те, що його святкували у Радянському Союзі, то й що?! Можу сказати, що Різдво чи Великдень буде святкувати країна-агресор. І що далі? Ми з цього приводу маємо відмовлятися від цих свят?!

До речі, Великдень і Різдво — два найбільш улюблених свята українців. Цікаво також, що День Незалежності України (24 серпня) і День захисника/захисниці України (14 жовтня) потіснили по симпатіям Новий рік. Раніше на третьому місці був Новий рік, а тут це свято опинилося на 5-му після Дня Незалежності і Дня захисників.

До того, під час попередніх опитувань, ці два свята були десь наприкінці списку улюблених серед українців. Правда, в 2014 році вони дещо піднялись у рейтингу — з того моменту до них покращилося ставлення громадян.

На мій погляд, 8 березня треба відзначати, поки людей, які його святкують, не стане менше 10%. Для прикладу, тих українців, для яких улюбленим залишається День праці (1 травня), зараз є 5%. Ще рік тому було 12%. От День праці вже немає сенсу святкувати чи робити його державним святом. Хто хоче, звичайно, мають його святкувати, адже це теж міжнародний день.

Однак нагадаю, зараз взагалі воєнний стан, і всі вихідні дні на свята відмінили. Перенесення святкових днів на будні також відмінено. Відтак, 8 березня на період воєнного стану не має бути вихідним днем, згідно із Законом України (№2352-IX).

— Наскільки репрезентативним є опитування щодо долі 8 березня, яке проводить Мінцифри у застосунку "Дія"?

— Звичайно ж, це опитування не може бути репрезентативним. Тому що число користувачів "Дії" суттєво відрізняється від загальної кількості громадян. Додатком користується близько 50% українців, але ті хто відповідають в "Дії", здебільшого молодші, якась їхня кількість не має вищої освіти тощо. Тобто фактично ми втрачаємо думку близько 40% громадян.

Простіше провести соціологічне дослідження на дві тисячі респондентів, а не на мільйони, і отримати більш точну інформацію про ставлення населення.

Але для деяких категорій населення воно репрезентативне.

— Чи не забагато в Україні до війни було державних свят? Адже іноземці із західних країн часом дивувалися, як так можна щороку втрачати стільки днів на святкування та відпочинок замість роботи і генерації капіталу. Наприклад, якщо говорити про Новий рік, то раніше половина січня у нас фактично випадала із нормального ритму життя країни. А якщо додати ще 8 березня, Великдень і так далі, виходив приблизно місяць суспільного відпочинку…

— До речі, додам ще, що День перемоги теж фактично відходить у минуле. У нас десь 30% його ще вважали улюбленим святом (дані на 2021 рік). Зараз же він більше асоціюється з радянським періодом, і тепер 9 травня вважають святковим тільки 13% громадян. Тому День перемоги теж мабуть відійде.

Щодо кількості свят, то мені здається, в інших країнах також багато святкують. Хоча у різних країнах — по-різному. Наприклад, в Сполучених Штатах дуже короткі відпустки, і так далі.

Стосовно того, як українці ставляться до скорочення свят під час війни, ми таке питання респондентам не задавали, але, судячи з усього іншого, то позитивно.

Якщо говорити про зменшення свят у мирний час, маю сумнів, що громадянам це сподобається. Хоча хто знає, можливо і закріпляться ці зміни. Нам важко сказати зараз, які зміни, що відбулися в країні, збережуться, а які не збережуться після війни. Зрозуміло, що деякі тенденції (ставлення до росіян, ставлення до росії чи до Білорусі), будуть зберігатися одне-два покоління. Ще це також залежить від того, що далі там буде (в цих країнах і які будуть наслідки війни для України. — Авт.).

Може швидко змінитися ставлення і до президента в залежності від того, що далі буде відбуватися. По-перше, чим і як закінчиться війна, а по-друге, що буде потрібно зробити після війни.

Тому не знаю, чи треба кількість свят скорочувати, чи не треба. У респондентів ми про таке не запитували.

Зазначимо, повна назва свята 8 березня — Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир (згідно з рішенням ООН від 1977 року). Ця міжнародна дата щорічно відзначається на згадку про культурні, політичні та соціально-економічні досягнення жінок.

Темою цієї дати також є рух за права людини, виокремлюючи права жінок та привертаючи увагу до таких питань, як гендерна рівність, сексизм, репродуктивні права та насильство щодо жінок. Розпочиналось як соціалістичне політичне свято, і є змішаним в культурі багатьох країн, насамперед в Європі (особливо в блоці країн СРСР). Протягом 20-го століття відзначалось в СРСР та країнах соцтабору як державне свято. Вважається найзначнішим з феміністичних свят.

8 березня лишилося державним святом і вихідним днем в багатьох пострадянських країнах та державах третього світу: Азербайджан, Ангола, Афганістан, Білорусь, Буркіна-Фасо, Вірменія, В’єтнам, Гвінея-Бісау, Грузія, Еритрея, Замбія, Казахстан, Камбоджа, Киргизстан, Китай, Куба, Лаос, Молдова, Монголія, росія, Таджикистан, Туркменістан, Уганда, Узбекистан і Україна.