Чому наші пенсіонери живуть так бідно порівняно з іншими країнами? Проблема в державі чи на пенсію треба накопичувати самостійно?

Питання достатку та якості життя наших пенсіонерів стає дедалі більш актуальним, адже їх фінансовий стан є суттєво нижчим за європейські країни. Ми не можемо проігнорувати той факт, що багато наших бабусь та дідусів працювали на достатньо поважних посадах, але тепер отримують пенсію у розмірі декількох тисяч гривень. Нагадаємо, середня пенсія в Україні становить близько 5,2 тисячі гривень. У той час як зареєстрованих пенсіонерів майже 11 мільйонів.

З такими скромними сумами, пенсіонери майже "виживають", рахуючи кожну копійку та економлячи на всьому. Навіть ті пенсіонери, у кого є власний будинок або невеликі сільськогосподарські ділянки, часто змушені продавати свої домашні овочі та прикладати додаткові зусилля для забезпечення мінімального рівня достойного існування. Ще деяким пенсіонерам пощастило мати родину, що піклується про них, проте не всі мають таку можливість та підтримку.

Чому ж наші люди, які витратили багато років свого життя на працю та внесок у розвиток нашої держави, у похилому віці знаходяться у такій фінансовій скруті? Як молодим людям, які ще працюють, розраховувати на гідну пенсію, а не на копійки та субсидії? Коли в Україні запрацює довгообіцяна накопичувальна система? Та чи можна покласти відповідальність за гідне життя на державу, або все-таки українцям слід самостійно накопичувати кошти на комфортну старість?

Щоб відповісти на ці питання Телеграф запросив пенсійного експерта та політолога Сергія Коробкіна та представника недержавного пенсійного фонду "Європа" Андрія Петрука.

Чому сума пенсій така маленька?

Кожен громадянин із початком своєї трудової діяльності відраховує частину коштів у пенсійний фонд. Або будучи офіційно працевлаштованим працівником або зареєстрованим підприємцем. На сьогоднішній день, розмір єдиного соціального внеску до ПФУ в Україні складає 22%.

Якщо коротко, на сьогодні пенсії пенсіонерам виплачує працездатне населення. Цей процес відбувається щомісяця аж до припинення трудової діяльності.

Окрім єдиного соціального внеску існують ще обов'язкові пенсійні збори. Наприклад, ви поповнюєте пенсійний фонд під час купівлі квартири або іншої нерухомості — 1% від вартості угоди, повідомляє Міністерство юстиції України.

Зрештою, у пенсійній системі не все так легко та гладко. Як розповів "Телеграфу" пенсійний експерт Сергій Коробкін, структура системи має численні прогалини, які потребують вдосконалення. Але попри це, держава активно займається впровадженням накопичувальної програми, в надії поліпшити ситуацію для пенсіонерів.

— Чому попри те, що ми всі масово донатимо у пенсійний фонд, виплати залишаються малими?

— Зрозуміло що в Україні завжди були проблеми в економіці, а зараз так тим більше. Відповідно якщо у працездатних осіб маленькі зарплати, то і пенсіонери отримують маленькі пенсії. Або як знаєте зараз буває, зруйнували підприємство, а потім потребують великий стаж від людини, щоб вийти на пенсію. І тепер коли внаслідок війни все більше людей, що втратили роботу потребують пільг — грошей в бюджеті все менше.

По бюджету у нас також б’є тіньова економіка. В уряді багато років вже борються з цим, але так і не вдається знайти оптимальне рішення. Тому розуміємо, що в тіні залишається дуже багато грошей і якщо їх вивести, то ситуація покращилась би. Велика кількість людей працює і не сплачує офіційні податки, тому пенсійний фонд недоотримує кошти.

— Крім економічних проблем, які конкретні недоліки у Солідарній пенсійній системі впливають на суму пенсійних виплат?

— На мій погляд, у цій системі не дуже справедлива формула розрахунку. Припустимо, що у двох людей є однаковий трудовий стаж і однакова заробітна плата. Проте, одна людина вийшла на пенсію цього року, а інша — минулого року, що призводить до різниці у розмірі пенсії. Зрозуміло, що чим пізніше людина виходить на пенсію, тим вищим є її розмір. Це тому, що пенсія прив'язується до середньої заробітної плати за попередні роки, і, звичайно ж, заробітна плата у поточному році, наприклад, вища, ніж у минулому. І ця несправедливість ще з 2004 року прописана в законі. Пенсії звісно трошки індексуються, але все одно не на той рівень інфляції який є насправді.

По-друге, у нас постійно зміни в законодавстві. Наприклад, з 2013 по 2018 відбувалися певні реформи, що мали скасувати так звані спецпенсії. Тобто держслужбовцям і науковцям скасували, а скажімо суддям не змогли скасувати, бо вони відсудили собі великі пенсії назад. І виходить, яку б реформу ти не проводив, все одно буде хтось незадоволений. Хтось скаже "зрівняйлівка", а хтось скаже, а чому ви нам обіцяли такі пенсії, а потім ці пільги скасували? А інші скажуть, а давайте всім однакові зробимо. Тобто для когось урівняти пенсії це добре, а для когось це несправедливо.

Більше того, зараз, наприклад, відбуваються пенсійні протести у Франції. Хоча фактично французькі пенсіонери порівняно з пенсіонерами інших країн перебувають у непоганому становищі.

— А як щодо корупції?

— Ну тут варто вказати що дійсно корупція повністю нікуди не ділася. Це якщо говорити про проблеми всієї економіки. Якщо говорити окремо про пенсійний фонд, то мені важко судити. Не думаю, що там великі об’єми розкрадань, бо в нас є база пенсіонерів і затверджений бюджет. Тобто ми бачимо, що у місяць мільярдні нарахування і можна по кожному пенсіонеру перевірити. Бо пенсійний фонд звітує і там є сувора перевірка виплат. І місця для великої корупції навряд залишається.

Хоча є окремі схеми так званих "мертвих душ". Коли пенсіонер помер, але пенсія нараховується чи там випадки з переселенцями. Зараз з цим борються і розробляють ініціативи більш серйозної перевірки з верифікацією. Щоб перевіряти легальність призначення пенсії. Тому я не берусь судити, що це якась велика державна проблема.

— Чи можливо, що держава запровадить більш надійну — накопичувальну систему пенсій?

— Почнемо з того, що за законом на папері вона в нас є, але на практиці не працює. Зараз нас підводять до того, що скоріше за все вона буде впроваджена, принаймні буде спроба її запровадити. Хоча, якщо б у нас чітко виконувалися закони, то вона б вже давно працювала. Тому що це перевірена світова практика. Втім, варто зазначити, не у всіх країнах вона прижилася, навіть з міцною економікою.

Взагалі що передбачає собою така система? Що частина податків йде не в загальний кошик, коли ти працюєш і податки йдуть на виплати пенсіонерам. Потім ти сам виходиш на пенсію, і вже молоді люди тобі забезпечують цю пенсію. А накопичувальна система передбачає, що ці гроші будуть йти в персональний рахунок. Тобто в такому випадку буде дві пенсії — і солідарна і накопичувальна. І чим більше ти будеш сплачувати на накопичувальну, тим більше буде оця друга частина пенсії.

— Що перешкоджало Україні запровадити таку систему раніше, якщо на папері вже все прописано?

— Взагалі ці накопичення мають приносити відсотки, а ніхто не може дати гарантії що кошти збережуться. Не те щоб вони примножилися, а хоча б щоб не згоріли, і не втратилися, чи їх там хтось вкраде. Тобто ми не знаємо, як ця система спрацює.

Для цього, по-перше, треба стабільна економіка, якої у нас немає. Особливо після повномасштабного вторгнення. Тобто ми візьмемо людей, візьмемо їх податки. Щоб гроші почали працювати, треба ці податки кудись вкласти, наприклад, в акції. А зараз це ризиковано.

Є думка, що після закінчення війни почне стрімко покращуватися економіка і це стане поштовхом для приходу інвесторів. Щоб ця тема запрацювала взагалі. Однак поки це на стадії обговорення, хоча вже не раз запроваджували законопроєкти. Вже кілька років над цим плідно працює уряд і Міністерство соцполітики. Дуже рекламують зараз новий законопроєкт.

— Якщо зараз активніше про це почали говорити, то коли ми побачимо реальні зміни?

— Навіть якщо проголосують, то треба мінімум рік-два ще збирати внески і випрацювати структуру. Але реальний ефект буде лише через 20-30 років. І для теперішніх пенсіонерів нічого не зміниться. Зміниться тільки для молодого покоління.

Чому уряд почав так квапитися з цим прийняттям? Тому що це додатковий податок і дуже великі гроші, мільярдні внески які держава отримає вже сьогодні. І деякі експерти висловлюють побоювання щодо того, хто буде розпоряджатися цими коштами. Оскільки існує страх, що може бути присутня корупційна складова. Тут виникає вже питання чи буде користь людям через 20 років, чи буде користь лише окремим зацікавленим особам.

— Я правильно розумію, що в такому випадку зарплати зменшаться?

— Так, у нас же був і до цього єдиний соціальний внесок. І це було вже навантаження на роботодавців та працівників. А тут можуть запровадити ще один податок. Або доведеться урізати якісь інші соціальні виплати. Хоча на дискусіях також пропонують такий варіант, щоб перші три роки держава сама покривала ці податки. Тобто щоб люди побачили, що система дійсно працює. Але не знаю, чому уряд вирішив, що держава таку програму потягне, коли у нас напівзруйнована країна.

Є значна ймовірність, що держава ще довго не зможе забезпечити гідний рівень життя українських пенсіонерів. Це підштовхує до активної самоорганізації та пошуку додаткових альтернатив. Одним із варіантом виходу є різні приватні пенсійні фонди.

Як розповідає генеральний директор НПФ "Європа"Андрій Петрук, фонди зменшують ризики залежності від державної пенсійної системи у майбутньому. Такі фонди пропонують гнучкі та індивідуальні пенсійні програми, що дозволяють українцям залежно від своїх можливостей та потреб отримати фінансову підтримку та планувати своє майбутнє.

— Якщо державна пенсійна система така ненадійна, чи не краще покласти відповідальність в першу чергу на себе?

— Я вважаю, люди дійсно мають взяти відповідальність за комфортну старість на себе, а не очікувати допомоги від держави. І чим раніше до кожного прийде усвідомлення цього, тим краще буде для нього при виході на пенсію, і в цілому для держави.

В Україні на законодавчому рівні передбачена трирівнева система пенсійного забезпечення. На першому рівні – добре всім знайома державна солідарна система, на другому рівні – обов’язкова накопичувальна система (якої ще немає, але яку хочуть запровадити найближчим часом), і на третьому рівні – недержавне пенсійне забезпечення, яке працює в Україні з 2004 року. За задумом ці рівні мають доповнювати один одного з метою забезпечення гідної пенсії.

Однак середній розмір пенсії в Україні складає 5238,25 грн ($143 дол США). Чи можна назвати такий рівень пенсійного забезпечення "гідним"? Ні, не можна. Солідарна пенсійна система в Україні вже давно не забезпечує той рівень пенсійного забезпечення, про який мріють українські пенсіонери. Це треба чесно визнати. І демографічна ситуація в Україні така, що ситуація буде тільки погіршуватися.

— Допоки змін в пенсійній системі не відбулося, порятунок у страхових компаніях та недержавних пенсійних фондах?

— Ті пенсіонери, які свого часу почали накопичувати на пенсію через НПФ, звичайно, зараз мають вищий рівень забезпечення, адже вони зараз можуть щомісяця отримувати 2 пенсії – від держави та від НПФ.

Однак 3-й рівень пенсійного забезпечення, на якому працюють НПФ, — добровільний: хто хоче – сплачує, а хто не хоче – ні. Держава ж зараз, розуміючи всю ситуацію з солідарною пенсійною системою, хоче пенсійні накопичення зробити обов'язковими для всіх працюючих громадян.

— Якщо коротко, то як функціонує система приватних пенсійних фондів або страхових компаній, яка пропонує накопичувальні пенсійні програми?

— Громадяни України за власний рахунок або роботодавці на користь свої працівників сплачують в НПФ внески. Ці кошти інвестуються в економіку (ОВДП, депозити, цінні папери українських та іноземних емітентів тощо). Таким чином, на момент виходу на пенсію працівник має на своєму рахунку кошти, сплачені ним або його роботодавцем на його користь, плюс додатковий інвестиційний дохід. Чим раніше працівник починає накопичувати, тим більша сума в його розпорядженні на момент виходу на пенсію, і тим більшу додаткову пенсію (на додаток до державної пенсії) він зможе мати. Коли варто починати? Скажемо так: ніколи не пізно, допоки не вийшов на пенсію. Коли вийшов на пенсію, починати вже, безперечно, пізно.

— Наскільки ці послуги є популярними? Скільки людей користується саме вашими послугами?

— Загальна кількість учасників НПФ в Україні становить майже 900 тис осіб, з них 130 тис – це учасники НПФ "Європа". Система недержавного пенсійного забезпечення (як і сам НПФ "Європа")

працює в Україні з 2004 року. Злагоджено працює інфраструктура, яка забезпечує функціонування системи. З 1 липня 2020 року державне регулювання та нагляд за системою накопичувального пенсійного забезпечення здійснює Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку. 900 тис осіб- багато це чи мало? Це питання для дискусії, адже ми говоримо виключно про добровільні накопичувальні внески. Безперечно, що система вже сформована і готова до розширення, в тому числі за рахунок обов’язкових накопичувальних внесків після запуску в Україні довгоочікуваного загальнообов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення.

— Чи є у накопичувальній системі якесь підводне каміння та ризики?

— Основний ризик всіх пенсійних накопичувальних систем – це інфляція, яка знецінює накопичені заощадження. Тому чим стабільніша макроекономічна ситуація в країні, тим менша інфляція, тим краще захищені заощадження.

— А які гарантії та заходи безпеки існують для забезпечення того, щоб накопичені кошти пенсіонерів були захищені та стабільні у майбутньому?

— Гарантії та заходи безпеки від зловживань? Так, має бути дієвий контроль і нагляд з боку держави за системою! Гарантії та заходи безпеки від інфляції (знецінення накопичень) як основного ризику накопичувальної системи? Я переконаний, що говорити про такі гарантії – це самообман, ніяка фінансова система світу таких гарантій просто не витягне! В цьому сенсі найкраща гарантія – це ефективний менеджер (компанія з управління активами), який має забезпечити не тільки збереження, а бажано і зростання вартості накопичених коштів пенсіонерів.

Зрештою питання пенсійного забезпечення вимагає комплексного підходу, який об'єднує зусилля держави, політиків та самого суспільства. Тобто ми не можемо зводити всю відповідальність лише до держави та політиків.

Відкладання грошей на майбутнє, інвестування у пенсійні фонди та страхові програми є невід'ємною частиною практики в багатьох прогресивних країнах. Такі особисті зусилля можуть стати ефективним доповненням до системи державних пенсій та забезпечити додатковий дохід після завершення активного працездатного віку.