Чи справді Київ — російськомовне місто? Як корінні кияни відповіли Арестовичу

Уродженці столиці розповіли про реальний мовний образ міста

Екс-радник керівника Офісу президента Олексій Арестович ускочив у черговий скандал, заявивши, що російська мова в українській столиці зміцнює свої позиції. В одному з останніх інтерв'ю він стверджував, що після початку повномасштабної війни з рф Київ начебто ще активніше "заговорив" російською.

"Київ — російськомовне місто. Ну, скільки можна виступати проти реальності", — сказав тоді Арестович. Як аргумент він навів історію касирки, котра підрахувала: із сотні покупців 86 зверталися до неї російською й лише 14 — українською.

Своїми різкими висловлюваннями Арестович в черговий раз порушив досить чутливе для українського суспільства питання російської мови. "Телеграф" вирішив розпитати декількох корінних киян, які б спростували міф "російськомовної столиці"… або ж підтвердили.

Одним з цікавих голосів, які долучилися до обговорення міфу про російськомовність Києва, є відома українська письменниця, перекладачка та журналістка Леся Воронина. Її літературний шлях зробив вагомий внесок в нашу культуру, але також варто зазначити, що вона є онукою відомого українського драматурга Прохора Вороніна та дружиною письменника Євгена Гуцала.

Як розповіла письменниця, вона має глибоке розуміння історії Києва та непростих часів, коли творча інтелігенція зазнавала обмеження свободи слова та самовираження. Леся Воронина зазначає, що кияни завжди пишалися своєю мовою та культурою, і це лише посилилося в часи, коли вони стикалися з викликами та загрозами для своєї ідентичності.

Письменниця є корінною киянкою і народилася в україномовній родині. "Ми вдома спілкувалися рідною мовою. Але в садку, у школі, на вулиці тоді домінувала російська. Навіть у паспортному столі мене не схотіли записувати Лесею. Тому у всіх документах було написано Олена".

— Що ви думаєте про позицію Арестовича щодо захисту російської мови в Україні та його оцінки столиці як міста, де переважає російська мова?

— Я негативно оцінюю такі твердження, як і всю діяльність пана Арестовича. Я народилась і все життя прожила у Києві. Добре пам'ятаю совкові часи, коли русифікацію в Києві та в інших містах України проводили послідовно, продумано й агресивно. Про це вже написано сотні наукових досліджень, є багато доступної інформації про переслідування людей лише за те, що вони розмовляли українською, любили свій народ, свою культуру й мову. На них навішували тавро "буржуазного націоналіста", виганяли з роботи, багатьох відправляли в табори. Але, зрозуміло, що пану Арестовичу і його численним прихильникам абсолютно байдуже до цього.

— То чи справді після повномасштабного вторгнення на вулицях столиці побільшало російськомовних українців?

— Навпаки, особливо після початку війни бачу, скільки людей свідомо переходять з російської на українську. Вірю, що цей процес триватиме. Сьогодні ми платимо страшну ціну за "какую разницу, на каком языке говорить?", за московську пропаганду, яка лилася з найпотужніших телеканалів, прищеплюючи українцям комплекс меншовартості в безкінечних серіалах, телешоу та "розважалках" упродовж усіх років незалежності. Зрозуміло, що людині, яка змалечку звикла розмовляти російською, буде непросто одразу "перемкнутися" на українську, але впевнена, що це цілком реально.

Зрештою, корінні кияни визнають, що російська мова мала значний вплив на життя міста. Однак вони підкреслюють, що це стосувалося переважно радянського періоду. Один із представників корінного населення, бізнесмен Вадим, вважає, що російськомовний Київ — це не міф, а історична реальність. Хоча чоловік зауважує, що сучасна ситуація поступово змінюється.

— Київ радянського періоду, дійсно, був повністю російськомовним містом. Звісно, хтось розмовляв українською, але це було ознакою провінційності. Навіть за часів мого студентства у другій половині 90-х російська мова домінувала. але потім тенденція почала йти в інший бік. Київ як столиця незалежної України став головним містом для міграції (в широкому сенсі слова), головним чином — студентської. Звісно, що це призвело до появи в Києві прошарку україномовних мешканців. Це було нормально, але ще не було мейнстрімом. Лагідна українізація пішла від Помаранчевої революції та, особливо, Революції Гідності.

До того ж враховуємо, що за тридцять років незалежності вже виросли діти, які в школах і садочках навчались українською. Ну, а зараз це просто вийшло на пікову точку, коли спілкування українською — це просто нормально. При цьому, треба зазначити, Київ часів незалежності був білінгвальним, не було якихось побутових проблем у спілкуванні українською чи російською, — розповідає Вадим.

Чоловік у побуті використовує як російську, так і українську, і не вбачає у цьому проблеми. Вадим спостерігає прояви поступового зміщення російської мови на користь української у сучасному Києві. Він підтримує розвиток української мови, але водночас визнає історичну реальність і багатомовний характер міста.

— Київ по суті двомовний, але, як на мене, зараз ми знаходимось у фазі домінації української мови й витіснення російської з багатьох сфер, насамперед у сфері обслуговування, — додає бізнесмен.

Свою думку на цю тему також висловив шеф-кухар та ресторатор Євген Клопотенко. Він спілкувався рідною мовою не завжди, але свого часу зрозумів, що тільки україномовний він — це справжній він. Думку Арестовича громадський активіст підтримати не може.

— Як ви оцінюєте висловлювання колишнього радника Офісу президента Олексія Арестовича щодо Києва як російськомовного міста?

— Ну, по перше, я не підтримую тезу про російськомовних українців. Це зросійщені українці! І головне тут питання: А чому так сталося?

Візьмемо, наприклад, мене. Я киянин. Мій тато — патріот, тому і мене виховував у відповідному дусі. І дома з батьками я завжди спілкувався українською, з друзями — російською. При цьому я не надавав цьому особливого значення, хоча завжди любив Україну, навіть попри те, що не задумувався, навіщо бути українцем. Я просто ніколи не задумувався над важливістю мовного питання. Та згодом я почав вчити історію України більш глибоко та розуміти усі її проблеми — саме це і змінило мій світ. Та що найголовніше: я почав з іншими спілкуватися українською мовою.

— Можливо, ви відчуваєте, що російська мова домінує в побуті або публічних місцях Києва?

— Я сам пару тижнів тому замислився над цим і вирішив провести такий собі мовний експеримент і порахувати, скільки українців знають українську і продовжують спілкуватися російською (з невідомих для мене причин). Я порахував, що за тиждень я встигаю поспілкуватися десь із 500 людей. Переважно це були або україномовні, або ж ті, хто спілкується російською, але переходили на українську в розмові зі мною. І лише 35 людей з усіх — не переходили і продовжили спілкуватися зі мною російською.

І знаєте чому? Вони знали українську, але соромилися розмовляти через страх помилитися. З цього експерименту можна зробити два висновки. Перший — всі знають українську мову, дехто просто соромиться помилятися. НЕ важливо, в якому місті ви виросли і чи було російськомовне середовище. Ви знаєте українську, а решта — це відмовки. Говоріть, практикуйтеся і буде вам щастя. Другий — не варто соромитися помилок. Спочатку більше помилок, потім менше.

Чи є об'єктивні дані, що підтверджують, що Київ — російськомовне місто?

У лютому 2023 "Київ Цифровий" опублікував результати опитування про рівень володіння киян українською мовою. З’ясувалося, що 33,3% жителів столиці перейшли на українську мову спілкування під час війни. А ще 46% розмовляли українською ще до повномасштабного вторгнення.

Серед опитаних 86,3% вважають українську мову рідною. Водночас вдома українською спілкуються 47% респондентів, із друзями — 44,4%, на роботі — 60,2%, а під час навчання — 81,4%.

"Для 46,5% респондентів звичка стала головною перепоною, що найбільше заважає почати спілкуватися українською. А переважна більшість опитаних підтвердили, що україномовне середовище (79,2%) найбільше допомагає почати спілкуватися українською", — йдеться в повідомленні.

Загалом в опитуванні взяли участь 67 212 містян віком від 14 до 65 років та старше, серед яких 53% жінок та 47% чоловіків.

Тож реальний стан використання української мови в Києві не зовсім збігається з твердженням Арестовича. Звісно, слід зазначити, що у Києві поширені різні мовні варіанти та діалекти, оскільки столиця є місцем зустрічі різних культур і регіонів. Велика кількість мовно-культурних впливів у Києві призводить до виникнення міжмовного міксу, але основною мовою спілкування залишається загальновживана українська мова.

Чи є сенс більш радикально ставитися до мовного питання і забороняти російську мову в певних місцях?

Всі корінні кияни, з якими ми поспілкувалися, вважають себе патріотами, які глибоко цінують свою країну. Проте вони також підтримують ідею "лагідної українізації" та визнають право кожної особи на свободу вибору.

— Моя думка — варто сформувати такі умови, коли спілкуватися російською в Україні просто буде незручно, бо на тебе будуть дивитися як на дурника. Така собі лагідна українізація, — вважає громадський активіст Клопотенко.

Ідею лагідної українізації підтримує також бізнесмен Вадим, однак, на переконання Лесі Ворониної, примусити когось любити чи "лагідно" умовити — просто неможливо.

— Варто створити такі умови, щоб українська мова була необхідною для кожного, хто живе в Україні. Так, як це зробили литовці, латиші та естонці. Адже без знання державної мови ти не будеш повноцінним громадянином, не зможеш голосувати на виборах чи працювати в державних установах, — каже пані Леся.

— А як ви ставитеся до використання російської мови у нашому літературному просторі? Чи вважаєте ви, що російська мова може існувати поряд з українською?

— В останні десятиліття в нашій літературі з'явилося багато талановитих авторів, для яких українська — рідна і писати російською вони не будуть. Що ж до російськомовних письменників, то вони самі вирішуватимуть, якою мовою писати — це особистий вибір кожного. Для мене, наприклад, дуже важливим і показовим стало те, що такий блискучий автор, як донеччанин Володимир Рафєєнко, який до російського вторгнення писав лише російською, свій новий роман "Мондеґрін. Пісні про смерть і любов" написав українською.

Що головне — будувати російськомовний світ в Києві не можна

Мова неминуче має вплив на формування ідентичності жителів Києва і на зміцнення спільноти. А враховуючи статус столиці, важливість мови стає ще більш очевидною. Євген Клопотенко підкреслює, що російськомовний світ та Україна не сходяться у поняттях.

— Ми ж не будуємо в Україні англомовний чи китайськомовний світ. Україна — самодостатня країна зі своєю ідентичністю. Насправді мова, зокрема, і формує у тобі українця, адже саме мова робить приналежним до конкретної нації. Базовий ти — це твоя мова!" — каже Євген.

У цьому питанні наші гості поділяють спільну точку зору. За словами Лесі Ворониної, якщо в столиці переважатиме українська, у світі нас сприйматимуть як повноцінну незалежну державу. Адже мова — це код нації.