Ядерний ринок покарає росію, і "відмотати" все буде неможливо: інтерв'ю з професоркою Sciences Po Paris Анастасією Шапочкіною, ч.II

Економічні санкції Заходу проти росії дають певний ефект, але його поки не досить для припинення війни рф в Україні. При цьому деякі сфери російської енергетики настільки інтегровані у світову, що накладання санкцій проти них вдарить передусім по країнах демократії.

Наскільки непохитна інтеграція "Росатому" у європейську ядерну сферу, наскільки ефективні нафтові санкції проти рф і як по енергетичній безпеці Європи може вдарити підрив окупантами Запорізької АЕС?

На ці та інші теми "Телеграф" поговорив із президенткою французького аналітичного центру Eastern Circles, експерткою з тематик енергетики та оборони, професоркою геополітики в Sciences Po Paris(Інституті політичних досліджень) Анастасією Шапочкіною у другій частині інтерв'ю.

*Як війна в Україні позначається на енергоринку Європи, яким є очевидний і тіньовий вплив росії на енергетику країн ЄС, в якій галузі енергетики північний сусід ще має вагомі важелі — читайте в першій частині інтерв'ю.

Енергія періоду трансформації

— Запаси зкрапленого газу в США на перспективу десятиліть — не нескінченний ресурс, він може скорочуватись. Що далі?

— Дійсно, об'єми поставок в перспективі можуть скорочуватись. Другий чинник, який може вплинути на розвиток ситуації, — спільна європейська внутрішня енергетична політика. Її нібито не існує, у кожної країни вона своя, але є Європейська комісія та стратегії розвитку, включаючи стратегію з енергетичної безпеки й автономії.

Стратегічно є бачення, що до 2040-2050 років частка газу в загальному міксі енергоносіїв повинна зменшуватись. Сьогодні в усіх стратегічних документах Євросоюзу зазначено, що газ — це енергія періоду трансформації, переходу на "зелену" енергетику.

І тут ми переходимо до наступної зони ринкового впливу росії на Європу — ядерна енергетика. Це базова енергетика майбутнього. І тут постає питання: чи буде ядерна енергетика кваліфікуватися як "зелена"? У нас були дуже великі дебати, відповідь на це запитання в результаті — так.

Сьогодні ядерна енергетика становить 25% від енергетичного міксу ЄС, а 2050 року це може бути 12-15% просто тому, що ядерні станції досягають максимуму свого індустріального життя і їх потрібно закривати з точки зору безпеки.

І нам потрібно приймати рішення про відновлення цього сектору енергетики й інвестицій в нього, що не дуже політично популярно. Крім того, у нас до війни було лише 13 проядерних країн і 14 — не проядерних. Але після війни це співвідношення зміниться. Дуже багато людей вважають ядерну енергетику важливим чинником енергетичної безпеки.

В секторі ядерної енергетики вплив росії дуже важливий: через "Росатом" вона пов'язана з багатьма країнами Східної та Центральної Європи по всьому ланцюгу виробництва. Фінляндія і Франція пов'язані з нею не менше за Словаччину, хоча у Франції рф ядерні реактори, звісно, не будує.

— Ми говоримо про експорт урану?

— Ринок урану дуже великий і насичений, у вартості ядерної енергетики ціна урану становить 5%. росія не має великого впливу на зміну ціни остаточного продукту. Більше того, в лояльних до Франції країнах, таких, як Австралія чи Канада, багато урану, дешевшого, аніж в росії. Заміщення може бути дуже просте.

А от далі по ланцюгу йде ядерне паливо, а з ним вже інше питання. Є країни, які залежать від його поставок з росії. У Франції є компанія Framatome ("Фраматом". — Ред.), яка купувала ліцензію у "Росатому" на використання його палива для клієнтів. Сама Франція його не використовує, радянських реакторів тут нема.

Франція із партнерами підписала договір, що замінить російське паливо для ядерних реакторів, і вже сьогодні Westinghouse може замінювати паливо для реакторів на 1000 мегаватів. Залишились ще реактори на 440 мегаватів. Вирішити питання заміни палива для них можна до 2025 року.

Але до того, як виробити паливо, потрібно уран збагатити, конвертувати. І на світовому ринку росія посідає лідерську позицію. Вона надає цю послугу і країнам Заходу — Франції, Америці й іншим. Це потребує великих виробничих потужностей, і у росії вони є.

Щоб збудувати ці енергетичні потужності, іншим гравцям як бізнесу, потрібна впевненість, що вони будуть потрібні в майбутньому. Ми упираємося в те саме запитання: що буде відбуватись після війни? Чи ми знов побіжимо до росії? Якщо всі повернуться до роботи з росією, бо там все готове, дешевше, всі процеси зрозумілі, то навіщо інвестувати в розбудову власних потужностей? Нагадаємо, що на сам "Росатом" санкцій нема, і це — один з чинників.

Тому гравці вагаються. Хоча вже є американські і європейські компанії, які сказали, що готові будувати. Але на це теж потрібно чотири-п'ять років.

Далі — будування реакторів. Тут ситуація краща. За винятком Угорщини, яка не відмовилась від співпраці, росія в європі не будує нових реакторів.

Фінський проєкт мав багато проблем з 2014 року, і був повністю закритий 2022-го. Всі російські нові проєкти будують за межами Європи. Але ті країни, які працюють з росією з побудови ядерних реакторів — Бангладеш, Туреччина, Китай, Індія — замовляють ядерний реактор, але мають право вимагати внесення певних коректив. Наприклад, одна із вимог Індії — щоб вони саме в Індії будували частину реактора, щоб покращувати власну інфраструктуру галузі. Крім того, вони можуть вимагати додавання певних компонентів. Наприклад, систему контролю. Їх виробляє небагато компаній, одна з них — Framatome.

Для Framatome співпраця з будь-яким ядерним вендором дуже важлива. Так само як для фермера — співпраця з супермаркетом, це канал дистрибуції. Кожна така система управління і контролю коштує 50 млн євро — черга з покупців на такий продукт за рогом не стоїть.

Таких, як "Франатом", котрий працює з "Росатомом", тому що той — найбільший і найшвидший будівник реакторів по всьому світі — на сьогодні багато. Наприклад, у Чехії підприємство Škoda, в яке входить понад 150 підприємств, настільки було пов'язане з різними структурами "Росатому", що для вирішення цієї проблеми без гаяння 300 років на розгрібання юридичних питань, "Шкоду" просто націоналізували. Інакше вони не могли вирішити це питання.

Чергова ланка цього ланцюга — переробка виробленого ядерного палива. Цією послугою користується, наприклад, Франція. Цього більше ніхто не робить, крім "Росатому". Французи це потроху роблять, питання в обсягах. "Росатом" — це дійсно підприємство, яке інтегроване в ядерну галузь по всьому світі на всіх етапах.

"Росатом" надавав послуги тестування ядерного палива. Це як з тестами на кров. Можна здати на п’ять показників, а можна на 48. І ви за одну й ту ж ціну радше підете здавати кров на аналіз туди, де перевірять 48 показників. Російські потужності і тестові реактори дозволяли робити більшу різноманітність тестів будь-якого палива. Тести важливі для ядерної безпеки. Вони співпрацювали за цим напрямом з Організацією економічного співробітництва та розвитку, але все було припинено 2022 року через місяць після повномасштабного вторгнення.

Це не те, що тіньовий вплив, радше тема, яка менше озвучена — така велика інтеграція "Росатому" у європейську ядерну сферу.

Махінації з нафтою як спосіб виведення грошей з рф

— Як ви оцінюєте результативність нафтового ембарго, враховуючи, що росія таки щось, кудись і якось ввозить — іншими маршрутами?

— Ембарго спрацювало. Воно не виключило російську нафту з ринку нафти, бо і не мало цього робити. Воно було націлене на те, щоб зменшити прибуток російського бюджету від продажу нафти. росія переорієнтувала поставки російської нафти в Європу через Китай і Індію. Навіть російський мінфін каже, що на 46% зменшились бюджетні надходження в лютому і березні 2023-го порівняно з минулим роком.

І тут ми вже говоримо про тіньову систему, створену росією для заміни шести європейських трейдерів російськими і про купівлю нею старих власних танкерів замість взяття в лізинг.

Все це створено ще й для того, щоб простіше виводити гроші з російського бюджету і взагалі з росії. Цю нафту за найменшу ціну продають у порту собі ж — якомусь ніби-то гонконзькому трейдеру. А потім він продає за найвищою ціною, яку може отримати. І ця маржа вже не повертається в бюджет і росію.

Тільки в момент, коли пан Сєчин (президент "Роснафти" Ігор Сєчин. — Ред.) захоче замість умовної 56-ї яхти купити за свій кошт танк для солдатів в окопах, ми зможемо сказати, що санкції не спрацювали. Але є великі сумніви, що пан Сєчин не захоче купити 56-ту чи 57–му яхту. Думаю, ми можемо бути спокійні.

— Санкцій на "Росатом" накладено бути не може. Які є варіанти розвитку ситуації з впливом росії на ядерну енергетику?

— Я думаю, що розвиток буде природним. Ринок буде реагувати на реальність. І це найкраще. Ми бачимо, що нафтові санкції спрацювали, але дещо обмежено, в будь-якому разі в бюджет щось надходить.

З газом ринок їх покарав сам, і вони самі себе покарали, бо обсяги, які вони продавали, незрівняні з тими, що є зараз. І "відмотати" все неможливо.

Щось подібне буде з ядерним ринком, але ж це не за один день станеться.

Наприклад, у Framatome нема залежності від масового споживача. Навіть якщо у неї буде репутаційний провал — ми вкажемо на неї і скажемо: вони працюють з росією, — на їхніх продажах це не позначиться.

Але якщо ми будемо розмовляти з людьми, які там працюють, то почуємо, що ця співпраця для них неприємна, адже росія сьогодні дуже токсична. Зараз у них нема вибору, але ці компанії не є чистим бізнесом — там є частка держави або вони повністю націоналізовані. І тут ми упираємось в дисонанс між геополітичними рішеннями і бізнес-рішеннями, які приймаються тією самою державою. Я впевнена, що над цим думають, працюють і просто так, як є це — не залишиться.

Наприклад, беремо прості речі. Раніше інформацію про робочі візити і зустрічі з росіянами публікували відкрито на сайті і її було багато. А тепер з моїх джерел у перші місяці після вторгнення з ними взагалі ніхто не зустрічався, хоча ряд проєктів були запущені. Є проєкти, які готували, але не запустили. І тепер чи запускати — люди подумають тричі. Це сектор технологій подвійного використання, і ніхто не знає, де і як все це співробітництво і технології потім проявляться.

Ця індустрія дивиться дуже далеко вперед і думає не тільки про завтра, а й про післязавтра. Цикл експлуатації їхнього індустріального об'єкта — від 80 років. А його ще потрібно спланувати і побудувати. Тут зовсім інші розрахунки і можуть бути інші реакції.

— Тож санкції не потрібні чи не мають сенсу?

— За санкції потрібно боротись, бо це важливий чинник у підганянні всіх політичних рішень, які за собою будуть вести бізнесові рішення.

Ядерка — енергетика майбутнього

— У Франції було озвучено політичне рішення будувати атомні станції і приділяти увагу ядерній енергетиці.

— Якщо таку заяву зроблено, це один напрям розвитку індустрії, а якщо ні — зовсім інший. Тому тиск про санкції для мене — це більше тиск не на бізнес, а на політиків, які мають прийняти і озвучити політичні рішення — що індустріальний сектор ядерної енергетики потрібно обов'язково розбудовувати, а не давати йому загинатись, як це було останні 30 років. Що цей енергетичний сектор ми бачимо як сектор майбутнього. А не тільки китайські сонячні панелі, вітряки місцевого виробництва тощо.

І щоб доля атомної енергетики не знижувалась з 25% до 15%, а хоча б трималась на тому самому рівні. А для цього потрібні атомні електростанції і будувати ледь не три реактори на рік. Це високотехнологічна дороговартісна інфраструктура, і якщо не будуть прийняті такі політичні рішення, якщо не буде будівництва, ми втратимо галузеву експертизу, як це було в Англії. Тепер англійський реактор будують не самі британці, а британці, французи і китайці.

— Наскільки на питання безпеки і взагалі майбутнє ядерної енергетики в Європі впливає все те, що росія творить на ЗАЕС?

— Дуже впливає. Поки що цей вплив не відчувається, бо аварія здається чимось неможливим. Але все зміниться, якщо станеться вибух. Будь-який вибух на атомній станції, хоч би через які обставини він відбувся, завдає величезного удару по ядерній галузі. В 1979 році був інцидент Вела.

В ньому ніхто не загинув, але саме він, а не Чорнобиль, застопорив розвиток всієї індустрії на подальші 35 років. Результатом цього стала також велика втрата — експертизи, людей, які працюють в цьому напрямі.

Звісно, Чорнобиль — дуже велика драма, після якої було дуже багато анонсів політичних рішень більше не йти в атомну енергетику. Там спрацював людський чинник, експеримент пішов не за планом. А так сам реактор, можливо, й досі працював би. На Ленінградській АЕС така сама технологія, і там реактор працював багато років після вибуху на ЧАЕС.

Візьмемо аварію на Фукусімі. МАГАТЕ проаналізувало її в деталях. Основним поштовхом для цієї аварії було поєднання двох чинників, яких не могло бути — землетрусу і цунамі. АЕС була побудована так, що могла витримати землетрус. Так, що могла витримати цунамі, але не два ці чинники одночасно.

І байдуже, що в Німеччині не може бути ні землетрусу, ні цунамі — ні окремо, ні одночасно тим паче. Те, що це неможливо, не грає ролі. Саме після Фукусіми Німеччина сказала: все, ми виходимо з ядерки. Це було за день після аварії, тобто це — політичне рішення, яке просто чекало свого часу багато десятиліть. Потрібен був просто поштовх.

Тому, навіть якщо буде зрозуміло, що це зробила росія, і навіть якщо хтось подумає, що це зробила Україна, що не реактор дав збій, а хтось умисно підірвав все те, чим була замінована станція — байдуже. Все одно буде завдано великого удару по ядерній індустрії. Так само як він був завданий трьома катастрофами до того.

— Зараз ми говоримо про перспективність саме ядерної енергетики. Як така катастрофа, якщо вона, крий Боже, станеться, змінить вектор розвитку енергетики в Європі і позицію росії?

— Це посилить позиції антиядерників в Європі, що не стане чимось новим.

Плюс для росії може бути в тому, що може бути поставлене питання про продовження ролі газу як енергетики переходу. І про перегляд стратегії розвитку. Може бути мотивація відновити, все-таки, з росією зв'язки, попри негативний досвід останніх півтора року.