Хто розпускає чутки про хвороби Путіна і за що насправді борються його наступники

Розмови про проблеми зі здоров’ям у російського президента Володимира Путіна ходять останні місяці із завидною регулярністю. Найчастіше йдеться про нібито серйозну онкологічну хворобу хазяїна Кремля.

Через це активно обговорюється і тема ймовірних наступників нинішнього лідера РФ.

Що, втім, не заважає йому готуватися до саміту глав держав G20, який у листопаді пройде в Індонезії, а також періодично з’являтися на публіці.

"Телеграф" з експертами розбирався, чи так хворий Путін, як про це говорять, які є кандидати на зміну, а також — як відхід диктатора вплине на російсько-українську війну.

Не схоже, що путіну аж так погано

Політолог, професор кафедри міжнародних відносин НАУ Максим Ялі вважає, що вкидання про здоров’я путіна, що різко погіршується, поширюються самим Кремлем, а також ФСБ.

"Робиться це для того, щоб потім путін раптом бадьоро з’являвся перед телекамерами, спростовуючи ці чутки, в тому числі в іноземній пресі. І таким чином підтверджуючи своє гарне самопочуття, фізичну та психологічну форму і так далі. Ну і традиційна фізична тактика — напустити більше туману, заплутати супротивника, задурити всім голову, — пояснює експерт. — Під час того ж недавнього економічного форуму в Санкт-Петербурзі президент Росії годинами сидів і відповідав на запитання. Та й на камеру останнім часом відпрацьовує мало не щодня".

На думку Максима Ялі, якщо говорити про ймовірний відхід путіна (з різних причин), найбільш вірогідним кандидатом на зміну є секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев.

"При цьому жодних кардинальних змін на українському напрямі це не принесе. Войовниче крило російських яструбів утримує міцні позиції. І якщо хтось змінить Путіна — то саме представник даного крила. Як наслідок — війна проти України триватиме", — зазначає політолог.

У Росії б’ються не за місце Путіна, а за потоки та вплив

Аналітик, кандидат політичних наук Олеся Яхно вважає, що про путінських наступників поки що говорити зарано.

"У Росії йде конкуренція між різними групами впливу, політиками та чиновниками, які мають відношення до прийняття рішень, до ряду напрямків, у тому числі до розподілу фінансових потоків", — пояснює експерт.

На думку Олесі Яхно, якщо взяти такі центри конкуренції, групи впливу, можна позначити наступні.

По-перше, група екс-прем’єра, нинішнього першого заступника глави адміністрації президента Росії 59-річного Сергія Кирієнка, який є також куратором захоплених територій.

Людина, яка обіймає таку посаду, серйозно впливає на процеси всередині та поза країною, підкреслює аналітик.

Друга група – держдумівці. Той самий голова Держдуми 58-річний В’ячеслав Володін, який нещодавно лякав Америку поверненням Аляски, явно хоче більше впливу. Тому що вищий законодавчий орган РФ сам ні на що не впливає, а лише виконує вказівки Кремля.

"І в цьому сенсі Володін, гадаю, бореться за доступ до Путіна. Щоб отримати можливість відповідати за якісь "хлібні" напрямки", — зазначає Олеся Яхно.

Є група силовиків абсолютно різних. З одного боку — міністр оборони Росії 67-річний Сергій Шойгу.

З іншого боку – представники спецслужб на чолі з тим же колишнім директором ФСБ (1999-2008), а нині секретарем Ради безпеки (з 12 травня 2008 року) 70-річним Миколою Патрушевим.

"В інформпросторі періодично запускається інформація (навряд чи правдива), що Патрушев хоче стати прем’єром (замість нинішнього голови уряду 56-річного Володимира Мішустіна). Отже, він бере участь у процесі конкуренції, який є всередині російської політики. Але конкуренції не стільки за позицію путінського наступника, скільки за можливість тут і зараз більше впливати на окремі напрямки. І ті, хто такі чутки запускає, або хочуть не дати Патрушеву посилитися, або просто перевіряють реакцію — і його, і Путіна на такі вкидання", — вважає аналітик.

Загострення під вибори та туманне майбутнє

Подібної інформації, наголошує Олеся Яхно, стає дедалі більше у зв’язку з тим, що у вересні буде так званий єдиний день голосування – вибори по всій РФ, у різні органи влади. І багато хто хоче поборотися за те, щоб вести ці процеси, заробляти на цьому. Це саме такий рівень, а не рівень боротьби за статус наступника, – впевнена експерт.

"Наприклад, у The Times вийшла стаття під назвою "Соратники Путіна борються за вкрадене українське зерно". Пишуть, що саме Володін та Кирієнко конкурують за те, хто зароблятиме на краденому українському зерні", – розповідає Олеся Яхно. Варто зазначити, що між Володіним та Кирієнком кішка пробігла ще у 2016 році, коли останній обійняв посаду першого у Кремлі.

За її словами, російські політики, чиновники розуміють, що чим більший вплив – тим більше шансів у майбутньому на щось претендувати.

"Але зараз, як мені здається, питання наступника не стоїть. Швидше йде конкуренція за ресурси (їх стає менше, як і грошей) та прибуткові напрямки", – каже аналітик.

Олеся Яхно також звертає увагу, що поки що ніхто не розуміє, що відбуватиметься в Росії далі, яким буде формат влади.

"Ті зміни до Конституції, які Путін простягнув влітку 2020 року, мали на увазі створення якогось нового органу, який дозволить йому фактично правити довічно. Але з початком гарячої фази війни тема зависла, – зазначає експерт. – Ніхто не знає, як далі складуться правила гри. Чи буде наступник, чи все піде якось інакше, можливо, якщо почнуться реальні економічні проблеми, доведеться домовлятися із Заходом, шукати прийнятну для нього фігуру на чолі РФ, а не діяти чисто в рамках внутрішньоросійської конкуренції. Рано говорити про наступника. Але те, що йде конкуренція між рядом сильних постатей, які я вказала, – це факт".

Нинішня нацистська росія – це не лише Путін

Екс-дипломат, політичний експерт Вадим Трюхан зазначає, що чутки про погане здоров’я господаря Кремля, як і припущення про те, що найближче оточення Путіна ось-ось його фізично усуне, ходять давно. Проте надійних тверджень ні першого, ні другого немає.

"Отже, сподіватися на те, що завтра чи післязавтра вранці ми прокинемося і побачимо умовне "Лебедине озеро" на екранах наших телевізорів (його в радянські роки запускали після смерті чергового генсека), не варто, — вважає експерт. — Крім того, слід враховувати, що Путін не став би фюрером 2.0 і військовим злочинцем №1 у світі, якби переважна більшість громадян Російської Федерації та вся політико-бізнесова еліта, а також більшість моральних авторитетів (спортсмени, художники, актори, співаки тощо) його не підтримували. Нинішня нацистська Росія складається з ватажка рашистського злочинного угруповання – Путіна, тисяч мініпутіних на всіх владних постах, а також мільйонів мовчазних маріонеток – зазомбованих росіян, які як ті щури з відомої казки, що йшли на смерть за сопілкою, з істеричними посмішками лізуть у прірву за своїми правителями. Отже, усунення будь-яким способом ватажка нічого докорінно не змінить на території, яку зараз контролює Москва. Знайдеться Путін №2, умовний Кирієнко, Медведєв, Патрушев, Золотов, Кадиров тощо. І далеко не факт, що наступник не виявиться кровожерливішим і маніакальнішим, ніж нинішній президент РФ".

За словами екс-дипломата, наразі чітко проглядаються дві тенденції.

"Перша: у нинішній Росії немає ліберально-демократично налаштованої опозиційної сили, здатної скласти конкуренцію Путіну або будь-якому клану, який може прийти йому на зміну. Опозиція розгромлена та деморалізована, – пояснює Вадим Трюхан. – Друга тенденція полягає в тому, що всі, без винятків, кандидати на місце нинішнього господаря Кремля в порівнянні з ним виглядають у рази й на порядки небезпечнішими для України та Заходу. Єдине, що може змінити запрограмований перебіг історичних подій, — це "чорний лебідь" (різка, несподівана, непередбачувана подія), що спричинить корінний демонтаж нинішньої путінської держави (включаючи можливий розпад РФ на кілька десятків національних держав) — і тотальний перезапуск процесів на територіях, що нині контролюються Москвою".