Знімаючи рожеві окуляри: після перемоги Україні обіцяють "рай", та чи справді так буде?

Кошти міжнародних донорів — не безкоштовні. І те, що ми отримуємо зараз, доведеться віддавати.

Після перемоги у війні з росією життя в Україні, очевидно, вже не буде таким, як раніше. Прийнято вважати, що після того, як ЗСУ зажене російську армію назад "за порєбрік", країна почне активно відбудовуватися, стане меккою для інвестицій та ареною для великих міжнародних проектів. Така собі щаслива утопія. Однак велика війна – велика трагедія, оговтатись від якої буде вкрай важко.

З якими проблемами стикнеться Україна після перемоги, та чи зможуть українці їх ефективно вирішити, досліджував "Телеграф".

Міжнародна допомога збережеться?

Економічний сектор під час війни зазнав нищівного удару. За даними Мінекономіки, 2022 року український ВВП впав на 29%, що є найгіршим показником за всю історію незалежності, а інфляція знецінила гривню на 26,6%.

Триматися українському бюджету дозволяє міжнародна фінансова допомога: 2023 року дефіцит бюджету становить рекордні 1,3 трлн гривень, і закривати цю "дірку" повинні близько 40 млрд доларів допомоги від партнерів. Що буде з цим "рятувальним колом" після війни?

"На сьогодні більше половини Державного бюджету фінансується за рахунок зовнішніх запозичень. Цілком можливо, що наступного дня після війни нам скажуть: ви перемогли, молодці, а тепер, будь ласка, самі", — коментує "Телеграфу" член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.

Однак, за словами директора економічних і соціальних програм Центру Разумкова Василя Юрчишина, після перемоги міжнародна фінансова допомога не зникне.

"Я вважаю, що допомога залишатиметься. Тільки зараз основний акцент цієї допомоги робиться на сфері безпеки й оборони, а надалі кошти будуть спрямовуватися на відбудову України. Щоправда, якщо у боротьбі з корупцією не буде суттєвих змін, то ця допомога швидко закінчиться", — пояснює "Телеграфу" економіст.

Але! Кошти міжнародних донорів — не безкоштовні. Наприклад, те, що ми отримуємо зараз, доведеться все ж таки віддавати.

"Дефіцит бюджету 2023 року планується профінансувати за рахунок збільшення зовнішніх запозичень. Відповідно на цю суму зросте обсяг державного боргу", — коментували в Мінфіні показники цьогорічного бюджету.

Звісно, віддавати доведеться не все, адже частина допомоги — грантова, але розраховуватися з боргами все одно буде треба. За даними Мінфіну, на початок 2023 року державний зовнішній борг України вже склав 75,6 млрд доларів (за 2022 рік зріс на 33%).

І за таких показників заможне майбутнє України не дуже проглядається, адже все, що нам дадуть донори після війни, доведеться витратити на повернення боргів тим же донорам.

Втім, Василь Юрчишин бачить ситуацію більш оптимістично.

"Слід очікувати реструктуризації та подовження строків повернення кредитів. Вже зараз частина кредиторів, це розвинені країни, відтермінували строки виплат основних сум. Крім того, в світі є така практика, що коли країна демонструє гарні успіхи розвитку, то можуть навіть списувати борги. Тому не треба боятись, що ми наберемо стільки боргів, що потім не зможемо їх віддати", — підкреслює Юрчишин.

Що буде з інвестиціями

Крім того, а чого ж боятися, коли після перемоги Україну заки́дають інвестиціями на відбудову. Чи не заки́дають?

"Перше питання, яке цікавитиме будь-якого інвестора, це безпека. Та чи у когось є ілюзія, що навіть після закінчення війни росія залишиться просто нашим сусідом?", — додає Пендзин.

Безпеку країни, а отже і захист інвестицій, повинні дати міжнародні гарантії та власна потужна армія. Чи будуть ці гарантії навіть після перемоги – запитання відкрите, а утримання власної потужної армії справа не дешева. І якщо після перемоги тягар соціальних зобов’язань України перед власними громадянами з нами не розділять донори (в бюджеті-2023 на соціалку спрямовано 447 млрд гривень, більше аніж на освіту, охорону здоров’я та ліквідацію наслідків агресії разом узяті), то будувати сучасні ЗСУ не буде за що. Відповідно, і гарантувати захист інвестицій Україна ефективно не зможе.

По-друге, за словами експертів, стратегії інвестування в післявоєнну економіку України зараз нема.

"Загальні розмови, що сюди прийдуть донори й інвестори, це просто розмови. Остаточного варіанту виходу української економіки з післявоєнної кризи нема. Є ідеї, інвестиційні проекти, поїздки керівництва уряду до майбутніх інвесторів, ідея створити донорський фонд, але все це розрізнені речі. Тому питання, куди вкладати кошти і яким має бути відновлення – відкрите. Але воно об’єктивно відкрите, адже ніхто не розуміє, коли закінчиться війна і в якому стані на той час опиниться українська економіка. А гроші російської федерації у вигляді репарацій точно не варто чекати раніше, аніж за 10 років після закінчення війни, хіба що росіяни самі будуть готові сюди вкладати гроші, щоб відкупитися від санкцій, що на них зараз повісили", — пояснює Пендзин.

По-третє, а що принципово іншого буде відбуватися в соціально-економічній ситуації в Україні після війни, якщо інвестори раптом захочуть вкладати гроші?

"В Україні навіть до війни був катастрофічно низький рівень інвестицій: 13% від ВВП при тому, що нормальним є рівень 25-30%, а в Китаї взагалі 42%. Чому такий низький рівень інвестицій? Тому що катастрофічно низький рівень заощаджень: 12-13% при нормальному рівні 30%. А чому так? Тому що недороблена пенсійна реформа, медична і освітня реформи, українці не заощаджують собі на пенсії, на освіту дітям, на своє здоров’я, не заощаджують на свій бізнес", — пояснює "Телеграфу" колишній міністр економіки України Павло Шеремета.

А населення без заощаджень не має достатньої купівельної спроможності, а коли так, то навіщо інвестору, наприклад, вкладатися у будівництво житла, якщо його ніхто не зможе купити?

Що буде з українцями

Та якщо відкинути всі "але" і припустити ідеальну ситуацію: після війни кошти інвесторів в Україну потечуть рікою. Чи зможе економіка їх "перетравити"?

"Гроші самі себе не роблять. Гроші робить людина, яка своєю працею створює додану вартість. Тому щоб зрозуміти обсяг інвестицій, які теоретично зможе отримати після війни Україна, треба розуміти, які гроші сьогодні український ринок праці готовий сприйняти? – пояснює Пендзин. – За оцінками Мінекономіки, як резерв у нас 2,7 мільйони безробітних всередині країни і близько двох мільйонів людей, які можуть повернутися в Україну. Загалом – 4,7 млн. Якщо врахувати, що приблизна вартість одного робочого місця близько 30 тисяч доларів, то скільки інвестицій "перетравлять" ці 4,7 млн людей? Ну, нехай 140 млрд доларів, розтягнутих в часі. Тому коли я чую, що Україні потрібно 420 чи 700 млрд доларів, у мене завжди виникає запитання: а хто ці гроші освоїть? Чи ми підемо на те, що в Україну поїде трудова міграція?"

Тож саме людський капітал після перемоги набуває принципового значення. А з демографією в Україні і до масштабного вторгнення були суттєві проблеми.

"Більше 20 років не проводили перепис і ще на початку широкомасштабного вторгнення ми не розуміли скільки у нас населення і які у нього демографічні характеристики. Чому це важливо? Тому що на місцях конкретно потрібно знати, потрібно в хоспіс гроші вкладати чи в дитячий садочок, скорочувати ФАПи чи не скорочувати, скільки буде споживачів електроенергії, комунальних послуг тощо", — коментує "Телеграфу" провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень М.В. Птухи Павло Шевчук.

Велика війна ці проблеми тільки загострила.

"Ми отримали переміщення, міграцію, загиблих… І скільки людей куди переїхало, якого вони віку і статі – невідомо. Оцінки Євростату, ОБСЄ, Прикордонної служби різняться і кожен вважає, що рахує правильно", — додає Шевчук.

Якщо орієнтуватись на статистику Управління верховного комісара ООН у справах біженців, до Європи після 24 лютого виїхало близько 8 млн українців.

Виїжджали здебільшого жінки і діти, а це і є потенціал людського капіталу України, адже жінки репродуктивного віку народжують. Чи слід очікувати їхнього повернення на Батьківщину після війни?

"Питання в тому, скільки триватиме війна. І що довше вона триватиме, то більше люди обживуться вже на Заході і менше їх повернеться", — додає Шевчук.

"Демографічна ситуація буде складна. 10% із тих, хто виїхав, вже точно вирішили не повертатися, — пояснює "Телеграфу" директор інституту соціології НАН України Євген Головаха. – Інші будуть повертатися, якщо буде створено привабливі робочі місця та програми відновлення житла, адже багатьом людям просто нема куди повертатися. Куди повернуться, наприклад люди з Бахмута, коли міста вже нема?"

Крім того, до жінок, які вже не повернуться навіть після перемоги, долучаться їхні чоловіки, а це зробить демографічну кризу ще більш трагічною.

"Населення постаріло і буде старіти, якщо не буде шаленої народжуваності. Людей працездатного віку стане менше, до жінок, які не повернуться з Європи, поїдуть їхні чоловіки, отже людей працездатного віку стане ще менше. Закордонні інвестори подивляться: мало виробників, отже і мало споживачів і гроші вони не будуть поспішати вкладати", — резюмує Павло Шевчук.

Втім, попри купу майбутніх проблем післявоєнної України, експерти "Телеграфу" все ж радять не впадати у відчай.

"Як показала війна: українці – живучі, вони будуть перемагати і переможуть ті виклики, які з’являться після війни, хоч як би складно це було", — підкреслив Павло Шеремета.