Напруження на білорусько-польському кордоні: в які ігри грають путін і лукашенко

Читать на русском
Автор

Від Заходу чекають жорсткої реакції, щоб вагнерівці та кремль зрозуміли, куди не варто пхати носа

Наприкінці липня – на початку серпня значно зросло напруження на білорусько-польському кордоні. Спочатку представники ПВК "Вагнер", які влаштувалися в Білорусі після дивного червневого заколоту, рушили у бік Польщі. Потім були дивні погрози на адресу Польщі з боку путіна та лукашенка. І, нарешті, 1 серпня білоруські бойові гелікоптери ненадовго, але вторглися в польський повітряний простір.

Експерти розповіли "Телеграфу", хто і чому провокує напруження на східних кордонах НАТО, а також — як слід реагувати на такі загрози.

Польщі треба взяти приклад із Туреччини

Колишній глава Міністерства закордонних справ України Володимир Огризко припускає, що йдеться виключно про гру на нервах, про підвищення градуса провокаційності.

– Навіть для невоєнного експерта зрозуміло, що наступати такими силами (а вагнерівців на території Білорусі близько 5-8 тисяч ) на країну НАТО – собі дорожче. Подібного роду "наступ" захлинеться в перші ж години, а то й не розпочавшись. Тож це лише провокації. Спроби створити напругу. Із ситуації невизначеності витягти собі якісь позитиви, – пояснює екс-глава МЗС. – У цьому ракурсі можна згадувати, як у листопаді 2021 року через Білорусь на Захід проривалися завезені туди не без допомоги росії бідолашні мігранти з країн Середнього та Близького Сходу.

Заліт білоруських вертольотів на територію Польщі пояснюють тим, що десь поруч із кордоном у той час перебував лукашенко, зазначає експерт. І це, мовляв, була традиційна система забезпечення безпеки першої особи, з якою дещо перестаралися.

– Але мені здається, реакція Заходу могла бути значно жорсткішою. Після попередження (а, швидше за все, білоруському тимчасовому повіреному у Варшаві таке попередження зроблять чи зробили), у разі чергового порушення повітряного простору Польщі з боку Білорусі, такі об’єкти потрібно просто збивати. І тоді розуміння прийде максимально швидко, – упевнений Володимир Огризко. – Як хрестоматійний приклад – збиття 24 листопада 2015 року турецькими збройними силами російського військового літака, який вторгся у повітряний простір Туреччини біля кордону із Сирією. Після цього путін швидко зрозумів, де межі його провокаційних дій. Так слід зробити і Польщі. Після чого і лукашенко, і вагнерівці, і вся кремлівська братія швидко зрозуміють, куди носа пхати не варто.

Гра москви і пішак-лукашенко

На думку Володимира Огризка, подібні провокації роблять спеціально, щоб підштовхнути Захід до дій, які дозволять російській пропаганді звинувачувати його в якійсь агресії. Плюс – вони піднімають градус невпевненості у польському суспільстві.

– Польська сторона реагує на те, що відбувається, дуже болісно, – зазначає екс-міністр. – Говорить про реальну загрозу, підтягує до кордону свої збройні сили. Тобто реагує саме так, як хоче москва. А та хоче, щоб Польща почувалася невпевнено. Щоб її населення прокидалося з тривогою та думками – що там на кордоні, чи не почалася якась агресія? Це типові спеціальні інформаційні операції, які росія робила і робитиме, поки їй будуть дозволяти.

Тільки, отримавши по лобі, вона може припинити провокації. Але наші шановні західні партнери, на жаль, бояться бити росію. Хоча приклад Туреччини доводить, що Третя світова війна після таких інцидентів не починається. І вже тим більше – не нинішньою росією, яка зараз у рази слабша, – аніж була 2015-го, каже Володимир Огризко.

Експерт із міжнародної політики в Українському інституті майбутнього Ілля Куса вважає, що тактика кремля полягає у тому, щоб створити напруження на кордоні з Польщею, підвищуючи таким чином ставки у протистоянні із країнами Заходу.

– Сам лукашенко у цій грі використовується як пішак, – упевнений експерт. – Стратегічно йому не дуже вигідно приймати на себе потенційний удар країн НАТО, якщо, наприклад, якась із провокацій на кордоні з Польщею виллється у збройний конфлікт. В основному це — гра росії з використанням перебазування частини вагнерівців у Білорусь.