Хочуть "як на росії"? Чому нардепам раптом закортіло карати за критику влади в соцмережах

Новий законопроєкт викликав неоднозначну реакцію у суспільстві

У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №9223, який передбачає кримінальну відповідальність за розповсюдження дезінформації фейковими обліковими записами в соцмережах.

Ініціатива, направлена нібито на захист нацбезпеки шляхом зачистки інформпростору від фейків, викликала бурхливу реакцію серед українців. Частина суспільства вбачає у таких змінах намагання уряду запровадити цензуру та накласти табу на критику влади і армії.

Згодом від деяких авторів законопроєкту та їхніх "соратників по партії" почали лунати виправдання, мовляв, це не цензура, а бажання глобально подолати все погане одним розчерком пера. І тому автори законопроєкту фактично винесли критику української влади у соцмережах на рівень найстрашніших злочинів із найжорстокішою відповідальністю. Бо що може бути страшнішим для нацбезпеки України, ніж фейсбучна критика, скажімо, роботи Офісу Президента, яку "розвів" нікому не відомий автослюсар із умовної Шепетівки.

Але чи не основним чинником хвилі несприйняття та відвертого обурення українців стало те, що схожий закон діє у росії. Там 18 березня, російський диктатор путін підписав закон про покарання від 7 до 15 років колонії за критику дій влади, військових, добровольців та "фейки про війну".

Україна воює з росією за свободу, але паралельно влада намагається прийняти закон, який обмежує свободу українців та створює тоталітарну платформу?

"Телеграф" з'ясовував, яку мету насправді переслідують автори законопроєкту, і хто може отримати покарання, потрапивши під його дію.

Юридичний аспект

За лічені дні після публікації на сайті Верховної Ради, законопроєкт №9223 встиг набути слави скандального. Річ у тім, що його автори – нардепи від партії "Слуга народу" – запропонували карати штрафами, виправними роботами або ж позбавленням волі до 7 років з конфіскацією майна громадян, які використовують фейкові акаунти або ботів для розповсюдження неправдивої інформації в соцмережах для "підвищення градуса соціальної напруги" або впливу на прийняття рішень та вчинення дій держпосадовцями.

За словами адвоката АО "Лещенко, Дорошенко і партнери" Уляни Красовської, за тяжкістю покарання дії, передбачені положеннями даного законопроєкту, стоять на рівні із такими злочинами як контрабанда, торгівля людьми, зґвалтування, терористичний акт, розголошення державної таємниці, виробництво та збут зброї масового знищення та ін.

При цьому, проєкт закону має суттєві недопрацювання навіть у суто юридичній площині. Зокрема:

• не дає чітких відповідей на ряд важливих питань, які впливають на кваліфікацію діяння як кримінально караного;
• не конкретизує механізм та не визнає суб’єкт, який буде уповноважений визначати інформацію як неправдиву;
• не відповідає на запитання, чи буде витримано, в тому числі слідчими СБУ, розмежування між визнанням інформації неправдивою та гарантованим Конституцією правом особи на свободу думки, вільне вираження своїх поглядів і переконань, шляхом вільного збирання, зберігання, використання і поширення інформації на свій вибір;
• не визначає кількості облікових записів (наприклад — особистого і робочого), використання яких одним користувачем може зумовити настання кримінальної відповідальності;
• не відповідає на запитання, що саме слід розцінювати, як втручання в діяльність фізичних і юридичних осіб, і чи може громадська активність розцінюватися як втручання в цю діяльність;
• не надає визначення поняттю "соціальна напруга", підвищення рівня якої є обов’язковою складовою для кваліфікації діяння за ст. 114-3 КК України;
• не відповідає на запитання, чи буде розцінено як злочин використання кількох акаунтів для систематичного направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень до органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб щодо ненадання житла особам, які постраждали від дій країни-агресора, громадянам, які потребують соціального захисту, оскільки такі дії сприяють підвищенню рівня соціальної напруги.
• не пояснює, чи буде вважатися кримінально караним використання членами ГО облікових записів інших учасників цих організацій за їх згоди для втручання в діяльність фізичних і юридичних осіб, з метою висвітлення проблем організації щодо завданої їй шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правозахисниця зазначає, що таке недосконале формулювання статті закону про кримінальну відповідальність є досить "цікавим" і може свідчити в цілому про занепад розвитку громадянського суспільства, яке було рушієм двох останніх революцій в Україні.

"Рівень соціальної напруги визначається станом незадоволення громадян рівнем забезпечення їхніх потреб та інтересів, що формується у ході їх взаємодії із наслідками рішень влади та зіставлення очікувань із реальністю. Проєкт закону не визначає нижній поріг рівня соціальної напруги, сприяння підвищенню якого може розцінюватися як незаконні дії. Постає питання, а чи можуть розцінюватися ці нововведення як інструменти стримування громадян у своїй поведінці щодо незадоволення соціально-економічними та соціально-політичними процесами в країні? Зберігаючи оптимізм та з урахуванням, що Україна є правовою державою, хочеться додати, що не все так однозначно з даним законопроєктом", — підсумувала адвокат Уляна Красовська.

Політичний підтекст

Внесення до Верховної Ради подібних законопроєктів є насторожуючим явищем ще й тому, що викликає асоціації з принципами російської законотворчості. Саме по статті за дискредитацію зс рф та поширення завідомо неправдивої інформації про військових в сусідній росії вже заарештували та винесли вирок до реальних термінів десятки тисяч громадян, які виступали проти війни з Україною.

Проте, якщо росіянам не доводиться звикати до обмеження свободи слова, репресій та політичних переслідувань представників опозиції, то українці сприймають такі тенденції вкрай гостро. Спроби знехтування принципами демократії з боку влади неодноразово ставали поштовхом до масових акцій протестів та навіть революцій, і завжди придушувалися опором українського суспільства.

Розвиток подібних тенденцій під час війни може стати серйозним дестабілізаційним фактором і призвести до вибуху невдоволення серед громадян, які вже понад рік замовчують свої претензії до влади, аби не розхитувати внутрішню ситуацію в надскладний для країни період.

За словами, ексспівробітника СБУ, консультанта ВР України з питань національної безпеки і оборони Івана Ступака, решта парламентарів добре усвідомлюють ймовірні наслідки ухвалення законопроєкту №9223 і навряд чи підтримають ініціативу своїх колег.

"Дуже маловірогідно, що цей законопроєкт буде ухвалено. Складно зрозуміти, якою була мотивація депутатів, що внесли даний документ на розгляд і підписалися під ним, але далі йому руху, скоріше за все, не дадуть. В іншому випадку, чим наше законодавство відрізнятиметься від російського з його репресивними законами і переслідуванням інакомислення?", — каже Іван Ступак в коментарі "Телеграфу".

Аналогічну думку щодо скандального документа висловила і заступник комітету ВРУ з нацбезпеки Мар'яна Безугла. Цікаво, що раніше політикиня та один з авторів законопроєкту №9223 Георгій Мазурашу разом ініціювали надання права командирам ЗСУ позбавляти життя своїх підлеглих у разі непокори.

Проте цього разу Безугла не оцінила законотворчу діяльність свого колеги, зазначивши, що популістичний спам – "від тотальної демобілізації, високих зарплат чи гучних невиконуваних заяв до відвертого непояснювального крінжу" – регулярно з'являється на сайті парламенту.

"Той законопроєкт про висловлювання — фейк, просто зареєстрований. З нардепами таке буває, право підпису. Ніхто таке розглядати не буде", — написала депутатка на своїй сторінці у Facebook.

Варто зазначити, що таке "заспокоєння" з вуст Безуглої прийшлося до смаку далеко не всім. Зокрема, деякі з її підписників у соцмережі обурилися надто легковажним ставленням народних обранців до законодавчих ініціатив.

За словами політичного експерта аналітичного центру "Об'єднана Україна" Петра Олещука, законопроект про покарання за розповсюдження дезінформації в мережі є виключно особистою ініціативою декількох депутатів і не повинен сприйматися як офіційна позиція української влади загалом.

Зокрема, політолог нагадав, що раніше Георгій Мазурашу пропонував змінити текст національного гімну України "на більш оптимістичний", що змусило втрутитися в ситуацію самого президента, який своєю чергою закликав парламентарів "не виставляти себе дурнями".

"Я обговорював законопроєкт про ботів та фейки в соцмережах з іншими депутатами і поділяю їхню думку про те, що він не пройде навіть етап розгляду комітетом ВР. Дана ініціатива не може мати підтримки з боку більшості в українському уряді, адже ми претендуємо на членство в ЄС, перебуваємо за крок до переговорів щодо цього процесу, тому питання обмеження свободи слова стане дуже болючим в цих умовах", — пояснює експерт в коментарі "Телеграфу".

До речі, той таки Мазурашу разом зі своєю колегою Безуглою вносили на розгляд парламенту законопроєкт №7351 від 5 травня 2022 року, який пропонував дозволити розстрілювати військовослужбовців ЗСУ при вчиненні ними низки правопорушень, серед яких дезертирство та непокора командирам. Проте 24 травня законопроєкт відкликали.

Потреби у "закручуванні гайок" наразі немає

Попри всю свою неоднозначність та недосконалість, законопроєкт №9223, безсумнівно, може відображати запит певної категорії громадян України на захист від дезінформації в соцмережах. Крім того, за словами самого автора ініціативи Георгія Мазурашу, перед реєстрацією документа він та його колеги "отримали пас від представників спецслужби".

"Звісно, мова не про критику влади, як маніпулятивно розкручують. Це проти публічної брехні, а не проти критики влади. Як кажуть, за слова треба відповідати. Особливо у публічній площині", — написав нардеп на своїй сторінці у Facebook, обмеживши можливість коментування даного допису.

Насправді ж, в українському законодавстві вже є усі необхідні закони, що регулюють діяльність так званих "ботоферм" у соцмережах, каже юрист та кандидат політичних наук Олексій Буряченко.

За словами експерта, підтвердженням цьому слугує ліквідація мережі фейкових акаунтів у серпні 2022 року. За даними правоохоронців, зловмисникам були пред'явлені звинувачення у створенні майже мільйону ботів, які поширювали в інтернеті дезінформацію про діяльність вищого військово-політичного керівництва країни, фейкові новини щодо ситуації з фронтів, інформаційні диверсії про нібито конфлікт між керівництвом ОП і головнокомандувачем ЗСУ, а також дискредитували першу леді України.

"Окрім того, що в законопроєкті №9223 об'єктивна сторона вчинення злочину є розмитою і колізійною, тобто документ є неспроможним з юридичної точки зору, поява цієї ініціативи ще й абсолютно невиправдана у практичному сенсі. Як у кримінальному, так і у адміністративному кодексі України є достатньо фабул, направлених на регулювання діяльності ботоферм; протидію розповсюдженню наклепів, дискредитації влади, закликам до порушення територіальної цілісності України; направлених на захист честі та гідності громадян і т.д", — зазначає експерт в коментарі "Телеграфу".

Якщо перші два недоліки – сумнівний зміст і безглуздість даного документу – вказують лише на рівень професіоналізму його авторів, то сам факт того, що настільки не пропрацьовані законопроєкти можуть потрапляти на розгляд комітету ВРУ, свідчить про недосконалість законодавчої системи України загалом, каже Олексій Буряченко.

За словами юриста, для захисту нацбезпеки, владі слід займатися покращенням роботи правоохоронних органів та реформуванням судової системи, а не штампуванням нових статей до Кримінального Кодексу.

"Такі некоректні ініціативи не мали б шансів потрапити до ВР, якби попередньо проходили дебати і узгодження з боку інших членів фракції. В Європі це вважається абсолютно нормальною практикою, адже в такому випадку відповідальність за зареєстрований і винесений на розгляд документ несуть не 4-5 депутатів, а ціла фракція. Це формує партійну дисципліну і слугує запобіжником від відверто популістських законопроєктів. Відхід від мажоритарки і перехід до пропорційної системи — це не лише про вибори, а й про ефективне функціонування парламенту", — каже політолог.