"Місце путіна – на шибениці, а варвари-росіяни мають жити у кам’яному віці": Михайло Макарук про перемогу України

Читать на русском
Автор
2327
володимир путін
володимир путін. Фото ixbt.com

Українське суспільство давно винесло вердикт путіну та його оточенню, каже спікер InformNapalm

Після триденного турне президента Володимира Зеленського, який побував в Італії та Німеччині, а також у Франції та Великій Британії, прийшли приємні новини про зростання військової підтримки України. Не менш втішними були новини про масовий "падьож" російських літаків і вертольотів на Брянщині, а також про посилення прильотів по раніше недосяжних об’єктах на тимчасово окупованих територіях.

Підсумки візитів Зеленського, збільшення "бавовни", а також найбільш логічне майбутнє країни-агресора після поразки у війні проти України та всього демократичного світу " Телеграф " обговорив зі спікером міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm, бійцем ЗСУ Михайлом Макаруком.

– Що можна сказати про європейський міні-марафон президента України, який за три дні відвідав чотири країни?

– Дуже виважена, грамотна, дипломатична політика. Союзників необхідно тримати у тонусі. Візит до Німеччини, до того ж, ще й подяка за найбільший пакет військової допомоги (2,7 млрд євро), включаючи 12 пускових установок IRIS-Т, бронетранспортери Marder, величезну кількість різноманітних боєприпасів. Вже звучать заяви про нові "ніштяки" з Франції, з Великої Британії. Впевнений, що буде й "італійське відлуння". Італія, до речі, нам добре допомагає, просто непублічно.

Важливо й те, що президент озвучив таку мету, як формування "літакової коаліції".

Яку країну в цьому ракурсі слід було б ще відвідати Зеленському?

– Я б на його місці злітав найближчим часом до Японії, яка шукає шляхи т.зв. "утилізації" близько ста винищувачів F-15, переходячи на більш сучасні літаки. А в нашій ситуації перехід із літаків радянських зразків на "застарілі" для Японії F-15 прирівнюється до того, що ми із "Запорожця" пересядемо на BMW середнього класу.

Виступаючи в німецькому Аахені під час вручення премії імені Карла Великого, Зеленський заявив, що путін повинен просити пощади за все, що накоїв, а також, що на нього однозначно чекає трибунал. Які перспективи цього для путіна – і чи тільки у путіні справа?

– Скажу відверто (акцентуючи, що це думка громадянина України Макарука, а не військовослужбовця) – місце путіна не на лаві підсудних, а на шибениці. Або спершу на лаві, а потім на шибениці. Як це було із злочинцями Третього рейху. Мені здається, це були заяви, спрямовані суто на європейську аудиторію. Українське ж суспільство давно винесло свій вердикт щодо путіна, його оточення, загалом рашистської системи та власне росії. Треба розуміти, що не путін прийшов до України вбивати, ґвалтувати, катувати, грабувати. Не путін творив жахи на Київщині, Чернігівщині, Сумщині, Херсонщині, Харківщині, Луганщині, Донеччині – скрізь, куди дісталася окупаційна лапа. Це робив пересічний "російський ванька".

І якщо хтось розраховує, що з відходом путіна росія прозріє-протверезіє від кривавого чаду — він помиляється. Саме тому ця варварська нація, цей "руськомірський" народ має нести колективну відповідальність. Після нашої перемоги росіян слід позбавити прав та свобод, звичних для цивілізованого суспільства. Демілітаризація, денуклеарізація (ядерне роззброєння), заборона на в’їзд до цивілізованих країн, заборона на розвиток технологій. Варвари мусять жити у кам’яному віці, десятиліттями, якщо не століттями, каючись за свої злочини та виплачуючи репарації.

росія продовжує бити по нас зі своєї території, щоправда і на її території, а також на тимчасово окупованих, дедалі частіше літаки з вертольотами падають, то ще якісь вибухові НП відбуваються. Куди нам слід завдавати ударів, наближаючи перемогу?

— З огляду на ту агресивну політику, яку сповідує росія, у нас нема цілей, які ми не можемо атакувати. Проте ми діємо конвенційно. Тому не атакуємо житлові масиви, лікарні, шпиталі, школи, дитсадки, як робить росія. Ми не завдаємо ударів по об’єктах, які можуть спровокувати техногенні катастрофи (хімзаводи, АЕС тощо).

Але є об’єкти, по яких ми (чи якась третя сила) удари завдаємо. Різними способами. І з допомогою наземних диверсійних операцій у тилу ворога (як уже не раз було), і використовуючи ракетне озброєння різного типу та різних видів базування (повітряні, наземні, водні), та за допомогою безпілотників.

Відповідно до тієї доктрини, яку нині сповідує військове керівництво України, основними об’єктами для ураження є: скупчення військ і техніки противника, склади з пальним та боєприпасами, а також командні пункти певних військових угруповань. Туди останнім часом активно прилітає.