Барабани, бруківка, кіно: що не так з витратами бюджетних коштів під час війни і чому це не завжди "зрада"

Протягом останніх кількох місяців в Україні мало не щодня спалахують нові скандали через невиправдане витрачання бюджетних коштів. Галасу вже наробили закуплені столичною владою барабани для бомбосховищ, заміна цілком пристойної на вигляд бруківки в Києві, виготовлення 7-метрового герба для монументу "Батьківщина-Мати" та багато інших сумнівних витрат під час війни.

Українці збентежені тим, що поки вони по копійці збирають гроші на пікапи і безпілотники для ЗСУ, уряд вкладає сотні мільйонів гривень в прикрашання міст та створення розважального контенту.

"Телеграф" з'ясовував, хто повинен нести відповідальність за нераціональні витрати, і чи завжди не витрачені на армію кошти є "зрадою".

Марнотратство карається

Обурення суспільства сягло апогею кілька днів тому, коли стало відомо, що Мінкульт витратить з бюджету близько 400 млн грн на кіносферу. Зокрема, 33 млн грн начебто підуть на зйомки серіалу про одіозного президента ФК "Інгулець" Олександра Поворознюка.

Відповідаючи на шквал критики, очільник відомства Олександр Ткаченко заявив, що такий підхід до розподілення коштів є "нормальним", чим розлютив українців ще більше.

"Ці твори, які мають бути створені, залишаться власністю держави. Це важливо. Власністю платників податків надалі. І це нормально, що під час війни держава підтримує у тому числі й виробництво серіалів. Так робили всі, у тому числі й під час Другої світової війни американці та британці, і не лише за гроші меценатів", — сказав Олександр Ткаченко.

Проігнорувати ситуацію з сумнівними витратами бюджетних коштів під час війни не зміг й президент України. Під час свого вечірнього звернення до громадян, Володимир Зеленський повідомив про ініціювання ним заміни Ткаченка на посту глави Міністерства культури та інформаційної політики.

Одночасно з цим останній заявив, що йде у відставку, і спробував ще раз відстояти свою позицію щодо фінансування галузі.

"Культура під час війни важлива, бо це війна не тільки за території, а за людей, а люди — це наша памʼять, історія, мова, творчість попри війну, спадщина і минуле заради майбутнього. І приватні, і бюджетні кошти під час війни на культуру не менш важливі, ніж на дрони, тому що культура це щит нашої ідентичності і наших кордонів. І це принципова моя позиція проти інших", — заявив Ткаченко.

Подібні інциденти зазвичай розділяють українців на два табори: поки одні відстоюють фінансування "тилу", адже життя повинно тривати навіть під час війни, інші вимагають направити максимум бюджетних коштів на потреби армії, адже без її перемог на фронті "тилом" ми залишатимемось недовго.

Одним з популярних міфів навколо використання бюджетних коштів є буцімто неможливість перенаправлення їх на інші потреби. Приміром, якщо гроші були закладені у бюджет на ремонт доріг або озеленення парків, витратити їх на ЗСУ просто неможливо. Насправді, це не так.

За словами економічного експерта, політолога Олексія Буряченка, для зміни цільового призначення коштів очільник відомства повинен внести пропозицію до Кабміну щодо перерозподілу виділених грошей і освоєння їх з військовим пріоритетом. Якщо ініціативу підтримає Верховна Рада, "адресата" фінансування буде змінено.

"На місцевому рівні все ще простіше — для перерозподілу коштів достатньо депутатської ініціативи і відповідного рішення сесії міськради. Думаю, саме це найбільше обурює суспільство: маючи можливість підтримати армію, місцева влада закатує гроші в асфальт, висаджує клумби і білить бровки. На такі "дрібниці" йдуть дуже великі суми і це дійсно дещо не на часі", – каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Водночас, політичний аналітик зазначає: не варто звалювати усі кейси в одну купу під грифом "зрада". Іноді суспільство надто гостро реагує на цілком виправдані рішення влади, не розібравшись у деталях.

Саме так сталося із заміною герба СРСР на монументі "Батьківщина-Мати" на герб України. Оновлення культової скульптури, дійсно, коштуватиме 28 млн грн, проте жодної копійки з бюджету на це не витратять — фінансування проекту взяли на себе представники бізнесу.

Стосовно скандалу навколо дорогого кіновиробництва та інших проектів Мінкульту, нагальність яких громадськість поставила під питання, Олексій Буряченко впевнений — зупиняти розвиток культури, тим більше — просування патріотичного контенту, під час війни не можна. Втім, й підтримка цієї сфери повинна відбуватись іншим чином.

"Жодних дисциплінарних претензій до Ткаченка нема. Міністерство подало пропозицію щодо обсягів фінансування на 2023 рік, ВР її задовольнила, тепер відомство освоює ці кошти. В чому "кримінал"? Інша річ, що суто з політичної точки зору він мав би або знайти більш вагомі аргументи для відстоювання своєї позиції, або почати активно працювати над пошуком меценатів для фінансування кіновиробництва та інших проектів Мінкульту. Під час війни варто було б використовувати для цього саме позабюджетні кошти", – каже експерт.

Боротися з триньканням допоможуть нові закони

Серед критиків бездумного витрачання держбюджету під час війни є й чимало можновладців. Так, голова фракції "Голос" у Київській міській раді Григорій Маленко ініціював запровадження мораторію на використання бюджетних коштів на другорядні потреби до завершення дії воєнного стану.

За словами іншого народного обранця, депутата Київради від "Європейської солідарності" Леоніда Ємця, механізми для перенаправлення коштів, дійсно, існують, проте скористатися ними, щоб передати кошти на потреби армії, не так вже й просто.

"На законодавчому рівні ми маємо проблеми з перерахуванням коштів військовим. Як депутат зі свого депутатського фонду я не міг цього зробити. Доводилось сидіти разом з керівником батальйонів і опрацьовували всі юридичні документи з цього напряму. На військових також покладається надто багато юридичної відповідальності за прийняття коштів міста. Нам вдалося допомогти, але не завдяки законодавству, а всупереч йому. Щоб перерозподіляти ці кошти, ми повинні знаходити механізми, створювати якісь спецфонди, по які потім, я впевнений, ще й прийде прокуратура і ставитиме запитання. В свою чергу законодавець, який може змінювати закон і надати нам можливість підтримувати армію, за два роки не підняв свій законодавчий зад і нічого для цього не зробив", – каже депутат в коментарі "Телеграфу".

Варто зазначити, що після низки скандалів навколо марнотрацтва бюджетних коштів і, власне, відставки з цієї ж причини Олександра Ткаченка, столична влада поспішила відзвітувати про надану допомогу ЗСУ, пообіцяти не починати великі інфраструктурні проекти, і навіть більше – ініціювати позачергову сесію Київміськради для узгодження обсягів допомоги армії.

Втім, наскільки буде підхоплено ініціативу столичної влади в регіонах і на місцях — велике запитання. Адже у чиновників завжди є спокуса половити жирну рибку в каламутній воді. І хоча буква закону стоїть на їхньому боці — дух часу вимагає нагальних змін вже негайно.