Передвиборчий фальстарт чи неприємна правда: що стоїть за скандальною заявою Кличка про авторитаризм в Україні

Політик виступив у європейському ЗМІ з різкою критикою української влади

В інтерв'ю німецькому виданню Der Spiegel мер Києва Віталій Кличко зробив кілька скандальних заяв про внутрішню політичну ситуацію в Україні. Мовляв, держава скочується в авторитаризм і в якийсь момент "може перестати відрізнятися від Росії, де все залежить від примхи однієї людини".

З чим пов'язані такі випади у бік влади в розпал повномасштабної війни, і чи матимуть вони наслідки як для самого Кличка, так і для іміджу України в очах європейців? Про це "Телеграф" запитував у колег столичного градоначальника та політичних аналітиків.

П'ятдесят відтінків авторитаризму

Мер Києва розповів німецькими журналістами, що з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну жодного разу не мав зустрічі чи навіть телефонної розмови з президентом Володимиром Зеленським. Між тим, Кличко впевнений, що на початку великої війни саме очільники українських міст як лідери думок відіграли ключову роль в обороні населених пунктів і у допомозі військовим.

"У перші місяці війни країна була без лідера, був відвертий хаос", – заявив Кличко, додавши, що зараз в Україні існує лише один незалежний інститут – місцеве самоврядування, але зараз на нього чинять величезний тиск, адже в Офісі президента вважають мерів "атавізмом" і лише перешкодою для централізації владних структур у країні.

"Однією з ключових реформ, які працювали, була децентралізація. Зараз ми навпаки бачио централізацію і це несе загрозу. Військова адміністрація забирає повноваження у місцевого самоврядування і ніде не написано, де починається і закінчується вплив ОВА. Вкрай важливо розуміти, за що ми боремось. За те, щоб Україна стала європейською державою і тут працювали європейські закони. Нам потрібно бути сильними і на фронті, і всередині країни", – сказав Віталій Кличко в коментарі "Телеграфу".

Попри те, що демократія в нашій країні, на думку мера Києва, перебуває під загрозою, він впевнений, що "перетворити Україну на авторитарну державу просто так майже неможливо", адже українці занадто волелюбні для цього.

Варто зазначити, що думку очільника столиці поділяють і деякі його колеги з владних кабінетів на Хрещатику, 36. За словами депутата Київради від "Європейської солідарності" Леоніда Ємця, існуюча в Україні демократія все ще дозволяє мати будь-яку точку зору на дії влади. Втім, питання доречності критики глави держави під час повномасштабної війни все ще може викликати дискусії.

Що ж стосується ознак авторитаризму, у науці існує чітке визначення цьому явищу:

• концентрація влади в руках однієї особи або групи осіб;
• відсутність опозиції із забезпеченими правами;
• недотримання норм Конституції та звичайних законів або ж нерівність їхнього застосування для усіх громадян.

Якщо влада використовує правоохоронні органи для тиску на опонентів або тих, хто висловлює невдоволенням цими ознаками, відбувається перехід до режиму тоталітарного. Є ще ознаки диктатури: концентрація влади у вузькому колі осіб або одноосібна концентрація влади.

"Це не те, що вигадала опозиція або політичні конкуренти Володимира Зеленського. Це те, що написано у підручниках. Проаналізувавши ситуацію в Україні за цими ознаками, можна робити висновки чи в Україні діє авторитарний режим. Чи варто обговорювати ці питання під час війни, чи варто боротися за базові, природні права – на життя і свободу, за право свободи волі та слова – кожен відповідає собі сам. Чи можна обмежити ці права на час дії воєнного стану? Можна. Примусово або з доброї волі. Останнє може бути виконано виключно шляхом зміни законів, щоб діяти у правовому полі.

Наявність обмежень у роботі для низки телеканалів, очевидно, не відповідає вимогам закону, оскільки ці канали жодним чином ні до, ні під час війни не транслювали інформацію, спрямовану на підтримку агресора і на повалення української держави. Вони, навпаки, говорили про загрозу агресії. Чому їхні права на висвітлення інформації вибірково порушують? Те ж стосується теми корупції або використання повноважень для скоєння неправомірних дій з боку працівників ТЦК, наприклад. Казати про це вголос чи не казати, залежить від того, чи є бажання у суспільства жити з цими фактами", – каже Леонід Ємець в коментарі "Телеграфу".

На відміну від позиції представників "ЄС", у "Слузі народу" заяву Віталія Кличка не оцінили. Депутат Київської міськради від "СН" Ксенія Семенова побачила в словах мера не об'єктивну оцінку дійсності, а бажання заробити для себе політичні очки. Втім, спосіб, у який це зробив Кличко, депутатка вважає шкідливим для держави.

Крім того, за словами Семенової, мер столиці перебільшує свою роль в обороні столиці у перші місяці повномасштабної війни з РФ.

"Це заяви в інтересах Росії. Яка б не була внутрішня політична боротьба, як би Віталію Володимировичу не хотілося бути наступним президентом, не можна на міжнародну аудиторію в німецькому виданні стверджувати, що Володимир Зеленський рухає нас до тоталітаризму.

Що ж стосується нібито відсутності в Україні лідера на початку війни, я чудово пам'ятаю, в якому стані був сам Віталій Володимирович у перші дні, якою розгубленою була влада і як не було зрозуміло взагалі, що відбувається в місті. Тому такі гучні заяви є перебільшенням", – каже депутатка в коментарі "Телеграфу".

Небезпечна політична амбітність

Цікаво, що гучна (буквально – на весь світ) критика чинної влади з боку Віталія Кличка збіглася в часі із раптовим запровадженням у столиці програми виплати мобілізованим киянам по 30 тисяч грн одноразової допомоги. Якби все це відбулося у мирні часи, можна було б вирішити, що мер просто готується до чергових виборів.

Причин хвилюватися за своє місце під політичним сонцем України у Кличка достатньо. По-перше, кияни дедалі частіше ставлять столичній владі незручні запитання щодо доречності багатомільйонних витрат на іноді вкрай дивні закупівлі.

По-друге, сьогодні мер вже не є першою чи навіть другою людиною у столиці. З початком повномасштабної війни ці "лаври" були віддані військовим адміністраціям.

Наприклад, начальником Київської обладміністрації є прокурор і ветеран АТО Руслан Кравченко (до квітня 2023 року — Дмитро Назаренко). А нинішній начальник Київської міської військової адміністрації — генерал-полковник Сергій Попко (до жовтня 2022-го був генерал-майор Микола Жирнов) — вже попереджає про погіршення погоди і публічно звітує про ліквідацію наслідків снігопаду в столиці.

Тож, якщо на посаду глави Київської МВА претендуватиме хтось амбітніший за нинішнього керівника, Віталій Кличко може дійсно опинитися "за бортом". Поки ж Кличко публічно утотожнює себе з образом столичної влади в цілому.

За словами політичного аналітика Дмитра Левуся, відчуття нас не обманюють: попри чітку відмову влади від проведення виборів, Віталій Кличко закладає фундамент для майбутнього балотування, адже ніколи не приховував своїх політичних амбіцій.

"Як для будь-якого політичного діяча, йому притаманне загострення та перебільшення в деяких оцінках. Безумовно, такі заяви є шкідливими для України в умовах війни. Тим більше, що вони зроблені на іноземну аудиторію. З точки зору внутрішньополітичної ситуації і передвиборчих перегонів, це дійсно фальстарт. Втім, судячи з усього, не всі політичні гравці готові прийняти той факт, що найближчим часом виборів в Україні не буде", – каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Оцінюючи шанси Віталія Кличка на президентство, Дмитро Левусь зазначає, що за час війни мер Києва залишився при тому ж електоральному ядрі, яке мав до повномасштабного вторгнення. Хоча своєрідна капсуляція електорату забезпечить йому певний рівень підтримки на виборах, численні скандали навколо витрат бюджетних коштів на непершочергові потреби міста під час війни, можуть обмежити прорив Кличка за межі існуючої електоральної групи.

Згідно з опублікованими останніми соцопитуваннями групи "Рейтинг" підтримка Кличка на виборах президента оцінюється близько відмітки у 1%, поруч в цьому рейтингу зниклий після початку вторгнення з інфополя Володимир Гройсман та нардеп від ЄС Олексій Гончаренко. Якщо вірити цим рейтингам, то шанси Кличка зайняти крісло президента, м’яко кажучи, примарні.

Вкрай недалекоглядним вчинок Віталія Кличка вважає й політичний експерт Олег Лісний. За словами аналітика, у сьогоднішніх українських реаліях політики мають менше говорити від себе і більше – для держави. Особливо це стосується спілкування з іноземними журналістами, адже саме на основі таких інтерв'ю будується імідж України на світовій політичній арені.

"Його заява не додала очок нашій державі, не наблизила нас до отримання допомоги, не сприяла консолідації партнерів навколо війни в Україні. Вона продемонструвала лише його політичні амбіції. Посилює цей сумнівний ефект і те, що інтерв'ю було записано для німецькомовної аудиторії, яка вважає Кличка кумиром ще з часів його спортивної кар'єри. Він міг би використати цей майданчик для відстоювання інтересів нашої держави, натомість, надав її образу негативної конотації", – пояснює експерт "Телеграфу".

Попри різку критику чинної влади, очікувати від неї політичної помсти Віталію Кличку не варто, впевнений Олег Лісний. На Банковій розуміють, що будь-яке припинення подібної риторики працюватиме проти керівництва держави, адже опосередковано підтверджуватиме тезу про закручування гайок в Україні.

Водночас нам би не завадили певні обмеження для політиків і громадських діячів у їхніх заявах під час дії воєнного стану, каже експерт. Як приклад аналітик наводить підхід до інформаційної політики уряду Ізраїлю.

"Деякі мої знайомі, що проживають там, дізнавалися подробиці ходу воєнних дій в Ізраїлі та Секторі Газа від мене, а не від місцевих журналістів або чиновників. Свобода слова і вільна преса, безумовно, повинні бути, проте останнім часом наші політики надто зосереджуються у своїх заявах на собі, не зважаючи на те, як ці слова вплинуть на державу. Ще більше насторожує те, що навіть думка суспільства (наприклад, критика у соцмережах) не має значного впливу на дії посадовців. А, між тим, у демократичній державі вона мала б важити набагато більше, адже саме нам як виборцям у майбутньому вирішувати долю того чи іншого політика", – каже Олег Лісний.