Український жовтень: військові надії та незабутні реформи - Віталій Бала

Україна прощається з черговим вереснем війни. Очікування від жовтня ті самі, що були раніше і будуть далі. Ми очікуємо на нашу перемогу. Аж до того, як вона настане.

З огляду на це основна увага в жовтні зосереджена на фронті. Тим більше, що останнім часом з’явилися приємні новини про створення певних умов прориву фронту на півдні. Що масово, рекордно знищується російська артилерія.

Українські військовослужбовці скували росіян у районі Бахмута, ті там майже у кільці. Окупанти змушені розтягувати свої сили та засоби по всьому фронту. І десь явно виявиться слабина. З усіма витікаючими.

Багато експертних структур, той самий Інститут вивчення війни, з обережним оптимізмом дивляться на ситуацію. Більш позитивно для нас, ніж місяць-два тому.

Тож жовтень у військовому контексті дає більше надії на успіхи ЗСУ на фронті.

Зрозуміло, що це залежить від наявності необхідних озброєнь у необхідних кількостях. І якщо це правда, що нам уже передали, офіційно не афішуючи, ті ж ATACMS і, можливо, інші далекобійні ракети, ситуація може стати більш радісною для нас в ракурсі деокупації українських територій.

Я не військовий експерт, але з огляду на загальнодоступну інформацію та коментарі аналітиків саме в цій сфері – жовтень здатний принести Україні приємні сюрпризи на полі бою.

Щодо внутрішньої політики, то її в Україні немає. І чекати пожвавлення до закінчення війни навряд чи доводиться.

Ті ж заяви першого віце-спікера парламенту Олександра Корнієнка про те, що тестується модель переходу від парламентсько-президентської держави до президентської, з посиленням глави держави. Але це не "тут і зараз", а в гіпотетичному майбутньому.

Втім, це не на часі не тільки зараз, а й у принципі. І самі "слуги", схоже, це зрозуміли, почавши давати задню.

Слід також брати до уваги, що західні партнери фактично поставили нам план на найближчі 6-18 місяців, оприлюднивши останнього тижня вересня лист із переліком реформ. І з дедлайнами. І жовтень покаже, наскільки серйозно сприйняла ці побажання українська влада. Чи розуміє вона, що настав час реальних справ, а не вистав. Стратегічні, а не тактичні дії.

Якщо український уряд виявився не здатним скласти відповідний план – за нас це зробили американці та європейці. Подивимося, як рухатиметься по ньому чинна українська влада. Схоже, що вона живе в певній паралельній реальності. Влада, яка заявляє, що ми виконали чи не всі умови для прийому до ЄС. Що не відповідає дійсності. І саме про це – той самий лист, справжність якого підтвердило посольство США в Україні. І де, серед іншого, зазначено, що такі й такі реформи (включаючи реформування наглядових рад держпідприємств, антикорупційних органів, вищої ради правосуддя, власне судової влади, низка змін у роботі Міноборони, СБУ тощо) важливі для євроінтеграції України.

Поведінка української влади нагадує дітей, які грають у пісочниці і будують якісь фортеці та замки, не розуміючи, що старший хлопець, який ганяє поряд на велосипеді, може легко заїхати в пісочницю, зруйнувавши всі наші хиткі будови.

У зовнішній політиці у жовтні особливих заходів за участю української влади (типу вересневого візиту Зеленського до США та Канади, участі у Генасамблеї ООН) начебто не планується. Але тут нам цікава анонсована на другий місяць осені поїздка російського диктатора путіна до Китаю.

Причому в жовтні намічено саміт за участю Китаю, Японії та Південної Кореї. І саме ця зустріч може виявитися більш значущою, що путінська поїздка до КНР.

Поки виглядає так, що Китай не хоче явно грати на стороні рф, побоюється конфронтації із Заходом. І зустріч із такими союзниками США в азіатському регіоні, як Японія та Південна Корея, може завершитися деякими взаємними гарантіями. Причому не тільки по Тайваню (болюче для КНР питання), а й у ракурсі російсько-української війни.