Доля храмів, деокупація свідомості колаборантів, священники-аморали — вчений оцінив скандали довкола УПЦ

Читать на русском
Автор
1992
Ігор Козловський Новина оновлена 06 грудня 2022, 11:47
Ігор Козловський. Фото Facebook.com

Релігієзнавець Ігор Козловський розповів "Телеграфу", як Україна зможе перемогти на духовному фронті

Довкола Української православної церкви та її священників продовжуються скандали. Раніше стало відомо, що священнослужителя УПЦ МП Микиту (Андрія Сторожука), який раніше потрапив у скандал через секс із 17-річним хлопцем, звели до рангу єпископа.

До того СБУ оприлюднила список діячів УПЦ, які потрапили під санкції РНБО. А перед тим правоохоронці проводили слідчі дії у храмах та єпархіях УПЦ МП у різних регіонах країни в рамках справ про колабораціонізм та державну зраду.

"Телеграф" поцікавився думкою релігієзнавця, кандидата історичних наук Ігоря Козловського, як далі розвиватимуться події навколо УПЦ, що буде з проукраїнськими вірянами і священниками цієї церкви та яка різниця між українським та російським православ`ям. Про це йшла мова в першій частині нашого інтерв'ю. Нижче пропонуємо продовження змістовної розмови з вченим на релігійну і суспільно-політичну тематику.

Як деокупувати свідомість

Минулого тижня Свято-Успенську Києво-Печерську Лавру зареєстрували як монастир у складі ПЦУ. Як на вашу думку має вирішуватися питання передачі інших культових споруд УПЦ, які мають державну власність і перебувають в оренді у московського патріархату?

— По-перше, очевидно, що ці будівлі будуть передаватися офіційним структурам Православної церкви України за призначенням. Або, якщо ці споруди мають якусь історичну цінність, вони можуть так і залишатися просто пам'ятками архітектури. Наприклад, як свята Софія у Києві. Це ж недіючий храм, а пам'ятка архітектури, наш національний скарб.

По-друге, є проблеми саме з тими будівлями, які побудовані і є власністю самої церкви (УПЦ МП, Авт.). Тут ситуація складніша. Тому що, якщо УПЦ втратить свій статус юридичної особи, то зрозуміло, що закон також повинен передбачити, як бути з цим майном рухомим і нерухомим. Це повинно бути чітко прописано в законодавстві.

"Повертати не тільки території, але й людей"

Зараз у публічному просторі йде дискусія, яким чином після деокупації реінтегрувати території та людей, які там проживають. Що робити з людьми, які роками споживали російську пропаганду, та зокрема які досі кажуть, де ви були, коли 8 років бомбили Донбас тощо?

— Дана проблема зі сфери, як деокупувати свідомість. Це головне питання, як і з вірянами московського патріархату. Треба розуміти, що безліч проблем, які ми зараз маємо, починаючи не тільки з 2014 року, а й раніше, полягає в проблемі свідомості людей. Я би її назвав тотальним гуманітарним невіглаством.

Наприклад, коли я бачив людей, які брали зброю ще в 2014 році, бачив їх під час свого полону, то звернув увагу, що це абсолютні невігласи в гуманітарних питаннях. Ні історії не знають, ані історичної пам'яті не мають. Не вміють рефлексувати, у них відсутнє критичне мислення. Вони просто споживачі інформації. Яку інформацію їм подають, ту вони й споживають, вважаючи, що це їх знання. Це катастрофічно. Це стосується і тих же віруючих московського патріархату, і тих, хто знаходиться на окупованих територіях.

Задача полягає в тому, що тут треба працювати системно: і державі, і громадянському суспільству. Потрібно і вести просвітницьку роботу, і освітянську роботу, мають долучатися також заклади культури й медіа. Всі повинні працювати з тим, щоб давати якісну інформацію та формувати базові знання людей про історію і сучасність, про ті чи інші особливості державної політики, всебічно висвітлювати ті ж самі релігійні та культурні питання. Все це потребує саме системного підходу для того, щоб повертати не тільки території, але й людей.

"Ми не можемо просто волюнтаристськи обмежувати ті чи інші права"

Є така думка, щоб на захоплених росією територіях тих українських громадян, які отримали російські паспорти, після деокупації на якийсь термін позбавляти деяких громадянських прав. Наприклад, права голосувати та обиратися і відповідно займати певні державні посади. Як ви ставитеся до такого підходу?

— Знову ж таки, для того, щоб це робити, треба мати відповідне законодавство. Ми — правова держава. Ми не можемо просто волюнтаристськи обмежувати ті чи інші права. Це називається перехідне правосуддя. Проблема перехідного правосуддя — підготувати всі складові (закон про колаборанство — активне чи пасивне) з тим самим, щоб був індивідуальний підхід до кожної людини. Це як раз робота для наших законодавців в частині перехідного правосуддя.

Наскільки воно буде продуктивним, адже раніше парламент ухвалював чимало рішень, які часом називають законодавчим спамом, який ніби й прийняли, але роками так і не втілили реальне життя?

— Так, ви праві, дана проблема стосується імплементації законодавства, як його запровадити в практичну площину. Тут дійсно є безліч проблем на місцях. Тому що, знову ж таки, там працюють конкретні виконавці, які можуть також мати проблеми у своїй свідомості, які також входити в різні корупційні схеми і так далі.

Повертаюсь до думки, що треба працювати над свідомістю людей. І не тільки тих, кого ми деокуповуємо, а тих, хто буде виконувати ці закони. Знову ж таки, потрібен механізм впливу на їхню свідомість. Якщо вони не виконують, вони повинні нести відповідальність за невиконання.

Повертаючись до теми масових общуків в храмах УПЦ, стало відомо, що під час слідчих дій правоохоронці виявляли окрім доказів зв'язків священників з росією ще й конкретні аморальні факти з їхнього приватного життя (зокрема мається на увазі гучний секс-скандал з 17-річним хлопцем). Де та межа між аморальністю та відповідальністю представників духівництва?

— Коли ми з вами говоримо про ту чи іншу аморальність, мається на увазі, що це відноситься не до законодавства, а до саме цього простору, який вже створився у представників московського священства, які ведуть такий аморальний спосіб життя.

Не можемо сказати, що з точки зору закону тут є якесь порушення, якщо це не неповнолітній. Якщо неповнолітній, то це ще треба доказати і притягати до відповідальності. А все інше — це моральна оцінка суспільства. Вона стосується скоріше іміджу і не можна це включати в кримінальне провадження.