"Чорне море має стати морем НАТО" — ексміністр оборони Молдови про українську мужність і молдавську "п’яту колону"

Захоплення Республіки Молдова (РМ), як мінімум політичне, було і залишається однією з цілей Кремля. Про це свідчать дані української розвідки, якими президент Володимир Зеленський поділився з молдавською колегою Маєю Санду. Вона підтвердила, що в плані йдеться про деякі насильницькі дії проти держустанов і навіть захоплення заручників. Дані журналістів-аналітиків підтверджують плани Кремля щодо встановлення політичної гегемонії у РМ. Придністров’я як російський та проросійський анклав також нікуди не поділося.

Про виклики, які стоять перед Молдовою, про роль України у захисті цієї країни від російської агресії, а також про те, як мінімізувати вплив росії на РМ, "Телеграф" поговорив з депутатом першого Парламенту Республіки Молдова (з 1990-го по 1994 рік), міністром транспорту та дорожньої інфраструктури (з 25 вересня 2009-го по 30 травня 2013 року), міністром оборони Молдови (з 30 липня 2015-го по 27 грудня 2016 року) Анатолем Шалару.

Про перемоги та поразки молдавської влади, а також Великі нацзбори

– Назвіть головні перемоги та головні поразки чинної молдавської влади.

– Головна перемога нинішньої молдавської влади, що багато в чому стала можливою завдяки відважності української армії, це здобуття разом з Україною статусу кандидата на вступ до ЄС.

Також одне з досягнень влади Республіки Молдова – продовження розпочатого попередніми урядами курсу на здобуття незалежності від російського газу. Вдалося запустити газопровід Ясси—Кишинів, тепер ми підключені до європейської газової мережі. Почалося будівництво двох високовольтних ліній електропередачі, через які отримуємо електроенергію безпосередньо з Румунії.

Найбільшою поразкою влади РМ вважаю те, що не вдалося впоратися з реформою юстиції. Нинішня влада, навіть у свою опозиційну пору, завжди обіцяла, що, отримавши відповідні повноваження, обов’язково проведе цю реформу, звільнять усіх корупціонерів із цієї галузі. Але, на жаль, поки що не вийшло. Хоч і запросили якогось прокурора зі США (молдавської національності), проте реформа виявилася заблокованою. Сподіваюся, за допомогою експертів з Євросоюзу будуть зроблені необхідні кроки. Проблеми з юстицією є гальмом як для інших реформ (зокрема євроінтеграційних), так і для залучення іноземних інвестицій.

– Президент Молдови Мая Санду закликала мешканців країни 21 травня вийти на площу Великих національних зборів у центрі Кишинева. За її словами, це необхідно для того, щоб підтримати прагнення Молдови до Європи та показати, що громадяни хочуть миру та демократії. Як оцінюєте таку ініціативу? Чи буде від неї ефект?

– На цей захід запрошено усі проєвропейські сили Молдови. Думаю, буде висловлено ставлення до спроб росії дестабілізувати ситуацію в РМ шляхом антиєвропейських, антиукраїнських, явно проросійських протестів. Їх завжди фінансує Кремль.

Сподіваємось, на Великі нацзбори вийдуть десятки, сотні тисяч людей, щоб довести євроінтеграційні устремління та підтримати демократичні цінності. Показовим є те, що збори відбудуться незадовго до запланованого на 1 червня в Кишиневі другого засідання Європейського політичного співтовариства. Планується, що на саміт, де обговорять спільні зусилля щодо досягнення миру (у контексті російсько-української війни та пов’язаних із нею криз), захист демократії, зміцнення енергетичної безпеки та стійкість європейських держав, прибудуть понад 40 керівників країн та урядів Європи, зокрема, можливо, й президент України.

Масова участь у заході, наміченому на 21 травня, стане чітким сигналом і росії, і Європі, і внутрішнім силам, які намагаються дестабілізувати ситуацію, що курс Молдови вже не змінити. Ми йдемо до ЄС. І обов’язково будемо там!

Не виключено, що будуть спроби дестабілізувати проведення національних зборів. Та ж проросійська партія "Шор" олігарха-втікача Ілана Шора вже звернулася до своїх прихильників з відповідним закликом. З огляду на те, що грошей у цих структур вистачає, а їхні мітинги здебільшого проплачені, не виключено, що їм вдасться зібрати кілька тисяч тих, хто готовий спробувати зірвати проведення цих зборів.

Про битву за Чорне море

– 12-13 квітня у Бухаресті проходила Перша Чорноморська конференція з безпеки, яку організували українська та румунська сторони. Як зробити Чорне море реально безпечним?

- На жаль, російська пропаганда по всьому світу багато років формувала думку, ніби Чорне море — це чи не "внутрішнє озеро" рф. І що особливого стратегічного значення воно не має. Але зараз ми бачимо, що Чорне море вкрай важливе не лише для регіональної, а й для глобальної безпеки. Те саме блокування українських портів поставило багато країн на межу голоду. І хто знає, що було б, якби ООН і Туреччина не дотиснули зрештою росіян укласти "зернову угоду".

На жаль, свого часу інші чорноморські країни не змогли сформувати єдину безпекову політику. І зараз важливо насамперед за допомогою НАТО виробити спільну антиросійську позицію в ім’я спільної безпеки. Слід відкинути розбіжності минулого, які активно експлуатувала рф, не даючи знайти точок дотику між Україною та Румунією, Україною та Болгарією, Україною та Грузією, Болгарією та Туреччиною, Румунією та Туреччиною… Зараз цим країнам потрібно спільно виробити загальну позицію – та ізолювати росію на Чорному морі. Закрити Босфор та Дарданелли для суден країни-агресорки. Не пускати кораблі росіян у жодні порти.

Слід інтенсивно працювати з Грузією та Туреччиною, які ведуть своєрідну (досить лояльну) політику щодо росії. Зрозуміло, що вони переслідують свої інтереси, що їхній бізнес тісно переплетений з російським. Але треба мислити стратегічно, а не виключно тактично. І стратегічно важливо зробити Чорне море безпечним, що можливо лише за умови, що воно стане морем НАТО та союзників.

Про російські види на Молдову

– Нещодавно стало відомо про плани Кремля щодо політичного підпорядкування Молдови. Як з’ясувалося, Москва планувала зміцнити свій вплив на офіційний Кишинів уже до 2030 року. Чи стала ця новина сенсаційною?

– росія ніколи не змінювала своєї зовнішньої політики щодо країн пострадянського простору. Вона завжди хотіла мати на них вплив, причому максимальний. Це стосується і України, і Молдови, і Грузії (де це в росії частково вийшло), і Білорусі (де це взагалі вийшло), і всіх інших.

Ще з минулого року стало відомо, що росія виношувала плани щодо окупації Молдови. Але це не вийшло завдяки Україні, яка вистояла. До речі, 2014-го, коли за планом Кремля мала з’явитися "Новоросія", що охоплює і Чорноморське узбережжя, аж до гирла Дунаю включно з Одеською областю, проросійські сили проводили в Гагаузькій автономії Молдови "референдум". За типом тих, які рф влаштувала на Донбасі. Росіяни намагалися витягнути Гагаузію зі складу Молдови, включивши її до Союзної держави з себе, Білорусі та Казахстану. Тоді представники Придністров’я та Гагаузії їздили до Одеси, брали участь у з’їздах про створення Буджацької республіки тощо. Були плани щодо організації провокацій та заворушень у Молдові, яку потім мали намір втягнути до складу "Новоросії", а потім і власне росії.

Але Одеса не здалася. Україна не здалася. Плани щодо створення "Новоросії" зруйнувалися. Багато проросійських громадян Молдови тоді були оголошені в Україні персонами нон грата. А росія, яка активно зайнялася мілітаризацією анексованого Криму та підтримкою у гарячій чи тліючій фазі конфлікту на Донбасі, тимчасово дала Молдові спокій.

– Однак події 2022-го показали, що російська агресія може бути лише відкладена, але не припинена, доки не впаде імперія.

- Так. 2022-го, коли почалося широкомасштабне російське вторгнення в Україну, у планах Кремля було й пробиття сухопутного коридору в Придністров’ї, захід туди, а потім окупація всієї Молдови аж до кордону з Румунією.

Але знову-таки Україна вистояла. Десант росіяни на одеське узбережжя висадити не змогли, острів Зміїний не втримали. Одеса вистояла, Миколаїв вистояв. І росія перейшла до третього плану підкорення Молдови.

– Та сама дестабілізація, злам демократичного курсу та політичне захоплення влади проросійськими силами, про що минулої зими говорили українська розвідка та президент Зеленський?

– Саме так! Організація протестів (через зростання тарифів), тиск на проєвропейську владу, примус її піти у відставку. Потім – дострокові вибори, перемога там проросійських сил, створення уряду, який безпосередньо підпорядковується Кремлю. Потім — легалізація присутності російської армії в Придністров’ї, поява в Молдові військових баз рф, перетворення її на черговий плацдарм імперських амбіцій країни-агресорки. Кордон з Україною був би закритий, транзит заблокований. І почалося б накачування Молдови російськими військовими. Повітряними шляхами. Через ті ж Вірменію, Туреччину. Врешті-решт Україна отримала б ще один фронт.

Не дарма останнім часом Молдова, як і Україна, опинилася у центрі уваги американської та європейської політики. За допомогою Заходу (фінансової, активної роботи спецслужб), завдяки героїзму України російські плани щодо Молдови можуть бути остаточно зламані.

Про розв'язання придністровської проблеми

– Які загрози становить зараз Придністров’я для Молдови та України? Як цей кейс може використати росія?

– Саме собою Придністров’я не становить небезпеки. Місцеве населення воювати не хоче, помирати за путіна не готове. А обмежений російський військовий контингент чисельністю до двох тисяч осіб (половина з яких – технічний персонал, а власне росіян – не більше 30%) мало на що здатний. Місцеві військові приходять вранці на службу, а ввечері йдуть додому – доїти корову та обробляти город.

"Керівництво" Придністров’я вже неодноразово дало зрозуміти, що не хоче втягуватися в цю війну. Цікаво, що т. з. "президент" Красносільський взагалі є в тому числі громадянином України. Він має нерухомість, майно, бізнес в Україні. Відомо, що відповідні люди його вже серйозно попередили про наслідки, якщо Придністров’я спробує розпочати війну. Щонайменше – перекриють безкоштовний російський газ, на якому тримається вся придністровська економіка. До того ж понад 60% експорту Придністров’я йде до ЄС. Чого не буде, якщо Кремль втягне регіон у війну. Придністров’я може опинитися в найжорстокішій економічній ізоляції. Не кажучи вже про те, що у військовому сенсі, як я вже позначав, Тирасполю тут розраховувати нема на що.

Водночас керівництво Придністров’я, звісно, мріє про перемогу росії.

– Який найефективніший спосіб розв'язання придністровської проблеми?

– Перемога України у війні з росією. Тому що внаслідок перемоги України (сподіваємося, неминучої) сепаратистський регіон, ця "сіра зона" процвітання контрабанди та фінансових схем припинить своє існування, повернувшись у лоно Молдови.

Той самий обмежений контингент російських військ у Придністров’ї (який перебуває там нелегально, навіть Конституційний суд ухвалив рішення, що ці війська є окупаційними, є й відповідне рішення ОБСЄ) досі отримує гроші через Національний банк Молдови. На жаль, усі уряди Молдови, включно з нинішнім, йшли у цьому плані на поступки, боячись проблем, які можуть створити росіяни. Але після перемоги України такі страхи відпадуть.

Про "п’яту колону"

– Хто і чому грає зараз усередині Молдови за росію?

- У глобальному сенсі є кілька територіальних гравців. По-перше, Придністров’я, де знаходиться російська окупаційна армія (так, мала кількісно, але вона є), а біля керма стоїть проросійська влада. По-друге, Гагаузька автономія. У 1994 році, коли в Молдові змінилася Конституція, було ухвалено закон про надання Гагаузії автономії, цей статус надавався, щоб там зберегли свою мову (там три офіційні мови: гагаузька, молдавська та російська), свою культуру. Щоб відкривалися школи з гагаузькою мовою. Щоб цей етнос зберігся.

Але, на жаль, керівництво цієї автономії завжди виконувало (і продовжує виконувати) накази з Москви. А та використовувала та використовує Гагаузію проти будь-якої не проросійської влади Молдови. Цілі Кремля – федералізація Молдови з наданням Гагаузії та Придністров’ю права вето на зовнішню політику офіційного Кишинева. Тобто, якщо ми захочемо вступити до ЄС чи НАТО, об’єднатися з Румунією, це може блокувати Придністров’я та Гагаузія. Фактично це втрата значної частини суверенітету.

– А якщо говорити про політичні сили та іншу "п’яту колону"?

– У політичному сенсі досі діє сумнозвісна партія "Шор", лідер якої, що втік, засуджений на 15 років за крадіжку з фінансової системи Молдови майже мільярду євро. Плюс – на підтанцьовуванні у Кремля Соціалістична партія Молдови під керівництвом колишнього президента Ігоря Додона, який перебуває під слідством. Не виключено, що в майбутньому і Додон, і лідер "Шор" сидітимуть в одній камері. Є також менш вагома Партія комуністів Республіки Молдова під керівництвом експрезидента Володимира Вороніна. Але її можна назвати партією пенсіонерів, майбутнього вона не має.

Ну і, звісно, є "п’ята колона" з чиновників, яка контролює деякі міста (як той же Бєльці). І у випадку, якщо росія зважиться на організацію провокацій, вона може на них сподіватися. Так, минулого року у Комраті (столиця Гагаузької автономії) відбулася низка мітингів, учасники яких вимагали зі зброєю в руках боротися проти центральної влади, відкрито закликали російську армію "звільнити" їх від "європейських окупантів".

Однак завдяки заходам, які були вжиті, завдяки допомозі ЄС та США, вдалося втихомирити цих провокаторів. Ухвалено закон про кримінальну відповідальність за сепаратизм. Тепер його важливо ефективно застосовувати, відправивши за ґрати всіх сепаратистів. Багато хто з них, на жаль, отримав політичний притулок у Німеччині – єдиній європейській країні, яка підтримує ідею про федералізацію РМ. Схоже, ексканцлер ФРН Меркель мала з цього приводу якісь угоди з путіним. Зрештою багато явних сепаратистів з Придністров’я та Гагаузії отримали німецьке громадянство.

Українці борються за всю Європу

– Який внесок може зробити Молдова у перемогу України та всього демократичного світу над росією?

– Звичайно, РМ має обмежені можливості для надання допомоги Україні. Є гуманітарні аспекти (та сама допомога біженцям), економічні (той самий транзит). Але головна допомога, як на мене, у тому, щоб не дати російським силам себе окупувати. Посилити державні інституції, щоб не допустити перевороту. Продовжити європейський – демократичний – вектор розвитку. Нинішня влада Молдови, яка управляє країною в такий складний період, повинна ухвалювати відповідні рішення. Слід заборонити діяльність проросійських партій, всю російську пропаганду (пряму та непряму), без вагань, жорстко боротися з сепаратизмом. Садити за ґрати всіх, хто намагається дестабілізувати ситуацію. Усі заходи, які з різних причин не вживалися раніше, є можливість вжити саме зараз.

– Ви бували в Україні після початку широкомасштабного російського вторгнення. Що найбільше вразило?

– Справді, я бував в Україні кілька разів з того часу. Мене, як і весь світ, вразили і жахи, що творили тут росіяни (я відвідував Бучу, Ірпінь), і єдність та мужність українського народу. Але одне – бачити це по телевізору, по роликах у мережі, а зовсім інше – на власні очі.

Внаслідок цієї війни, після неї, на карті Європи та світу буде вже не просто Україна, а УКРАЇНА, яка довела усім свої силу, мужність, сміливість, волелюбність. Це буде країна з найпотужнішою армією в Європі. Країна, яка відіграє величезну роль у створенні нової системи глобальної безпеки. Та й у створенні нової Європи також. Разом із Великобританією, Польщею, Румунією, низкою інших країн.

Ще бувши міністром оборони, я неодноразово відвідував Україну. У мене завжди були добрі відносини з вашими військовими. Зустрічаючись із тодішніми українськими президентом та міністром оборони, ми вирішили у 2016 році питання про створення "зеленого коридору" щодо виведення російських військ з Придністров’я. Правда, росія на це так і не погодилася. Але в неї не залишиться варіантів після української перемоги.

І тоді, і зараз я казав, що українці борються не лише за свою свободу, незалежність, територіальну цілісність, а й за всю Європу.

Україна – не молода країна, як каже дехто. Не країна, що виникла завдяки СРСР, як подає російська пропаганда. Україна – країна з історією та культурою завдовжки тисячоліття. І в неї велике та прекрасне майбутнє.