Якщо ми не звільнимо Мелітополь, держави Україна не буде, — мер Іван Федоров

Унікальність міста і в тому, що його мер Іван Федоров відмовився співпрацювати з окупантами і його довелось звільняти з полону. Зараз команда Федорова продовжує роботу на вільній території та готує плани повернення до міста.

В інтерв’ю "Телеграфу" Іван Федоров розповів про концепцію майбутнього не лише для Мелітополя, а й для всього півдня, про примирення жителів та перші дні повномасштабної війни.

"Маємо зачищати всіх зрадників і шпигунів"

- Почнемо з болючого. Як так вийшло, що Мелітополь був захоплений за лічені дні? Чи готувалось місто до оборони і як оцінюєте рівень цієї підготовки?

- Я не можу коментувати військову підготовку — не моя зона відповідальності. Ми, як цивільні, відповідали за формування тероборони. На момент вторгнення тероборона на території Мелітополя була максимально сформована.

Але вона не була готова до оборони міста. Чому так? Я сподіваюсь, що ми разом зможемо знайти відповідь.

Ми були в постійній комунікації з військовими. На базі Мелітополя знаходився один зі стратегічних об’єктів півдня нашої держави — авіабаза. І до 24 числа, і зараз ми в постійній комунікації з командиром цієї бази, він мій друг. Питання, чому так швидко захопили місто, хвилює і мене. Я точно знаю, що це питання хвилює й президента України, на нарадах він про це говорив. Але я впевнений, що відповідь на це питання ми отримаємо після нашої Перемоги.

Сьогодні ми не маємо права шукати внутрішнього ворога, а маємо зачищати всіх зрадників і шпигунів.

- Ви для себе особисто знаєте, що сталось на півдні?

- Так, знаю. Місяць тому дав офіційні свідчення з цього приводу. Я для себе маю відповідь, хто винний. Я думаю, що мова не про одне прізвище. Але я не маю права звинувачувати. Лише давати свідчення про людей, які, на мою думку, дали можливість росіянам легко зайти на мою територію.

- Є думка, що росія швидко отримала перевагу лише там, де була зрада. В Херсоні, наприклад, СБУ виїхала в перший день. В Мелітополі була зрада? Вищого керівництва силових органів, наприклад.

- Ні. В Мелітополі була унікальна ситуація. Росіяни очікували, що мер їм винесе ключі, депутати заспівають гімн рф, жителі аплодуватимуть. Але вони отримали відмову мера, який сказав, що готовий співпрацювати, лише якщо український прапор буде на центральній площі. Жоден із заступників міського голови не погодився співпрацювати. Навіть після того, як мене забрали в полон. Лише один з 12 керівників комунальних підприємств погодився співпрацювати. І жоден з директорів дитячих садочків чи шкіл не погодились. Начальник поліції виїхав, начальник СБУ виїхав. Для мене це найкраща оцінка того, що відбувалось в Мелітополі.

Для мене особисто все було зрозуміло з Балицьким (колишній нардеп від забороненої партії "Опозиційний блок", нині — гауляйтер Запоріжжя Євгеній Балицький. — Ред.). Ми з ним в протистоянні з 2014 року. Було безліч сигналів силовим структурам, що це "консерва". Що ця людина насаджує російські наративи. Ми розуміли, що він може бути тим, хто очолить рух проросійських сил. Та він точно не мав впливу на місто.

У 2020 році у нас пройшли вибори. Балицький з 42 депутатів міськради отримав всього чотири. Тому, на мою думку, зради в місті не було. Колаборантом став голова ДСНС, але я для себе можу пояснити, чого він зрадив. Хоча він за це має нести відповідальність.

- Якщо ми вже згадали… Як перед вторгненням себе поводили Данильченко, Балицький та інші колаборанти? Згадайте останні дні.

- Ми за ними не спостерігали. Наша команда воює з Балицьким з 2014 року. Це був буремний час. Гіркін їде через Мелітополь, намагається підняти прапор. Ми заходимо в управління міста 28 лютого, а на четверте чи п’яте березня був намічений мітинг "російської весни". Через два місяці Балицький качає тему 9 травня. Георгіївські стрічки, ветерани — для нас це стало чітким ідентифікатором, що якщо ми цю погань не приб’ємо політично, то проросійський рух продовжиться. Кожного року він втрачав свій вплив.

У 2022 році врешті-решт у нас відбувся 5-тисячний мітинг з українськими прапорами.

- Чому окупанти перетворили Мелітополь на "зразкове радянське містечко" з "9 мая", Судоплатовим тощо?

- Мелітополь — один з найкращих прикладів реформи місцевого самоврядування в Україні. Ми за останні роки, домовившись з нашими іноземними партнерами, проінвестували місто на більш ніж півтора мільярда гривень.

Зробили найкращий пологовий будинок в регіоні, побудували басейн, льодову арену. Ми зробили найкращий приклад інтеграції в європейське суспільство.

А росіянам важливо було збити цей дух. Їхня задача — руйнувати.

"Маємо дати можливість мешканцям повернутись додому"

- Яка обстановка зараз в місті? Наскільки великий партизанський рух? Нещодавно всіх сколихнула новина про вбивство двох підлітків в Бердянську, і, судячи з усього, це не поодинокий випадок.

- Це лише один випадок, про який всі дізнались. Раніше вони викрали п’ять людей з Мелітополя, яких наразі намагаються судити в Ростові. Тиждень тому вийшли коментарі, що ці люди нібито дають свідчення про якусь комунікацію зі мною, що я їм передавав вибухівку, навчав їх. Такими діями вони намагаються показати, що всіх тих, хто чинить спротив, вони вже зловили.

Чи великий спротив у Мелітополі? Я скажу так: все, що відбувається в Мелітополі, дуже добре відомо. В багатьох випадках цей спротив був налагоджений саме місцевою владою. Хоча частково, на жаль, росіянам вдається його ламати.

- Про організацію оборони — місцеві жителі розповідають, що 24 лютого військкомат був зачинений. Зброю не видавали чи тягнули з видачею. Наскільки це відповідає дійсності?

- Не можу сказати, чи були відчинені двері військкомату. Мені на той момент це було не дуже цікаво, тому що весь спротив концентрувався на теробороні. І керівник тероборони Олександр Зуєв на той момент оголосив максимальну мобілізацію. Тоді до зброї мали стати, якщо я не помиляюсь, до 400 людей. До обіду до зброї стало 200-250 людей.

Зброя їм буда видана. Не так швидко, як хотілося б, але зброю вони отримали. В підтвердження цих слів скажу, що наша тероборона о 15:00-16:00 прийняла перший бій за 6-7 кілометрів від Мелітополя, пошкодивши першу БМП росіян.

- Яка обстановка в місті після ударів по Чонгару і спроби бунту пригожина? Чи обговорює військове командування з вами плани звільнення міста?

- Є задача військова і є задача цивільна. Нашою командою розроблений план першочергових дій після деокупації.

Перша складова — це перші 30 днів після деокупації. Ми маємо дати можливість мешканцям повернутись додому. Ми розглядаємо різні складові: наявність води, електрики. Друга складова — це примирення людей. Сьогодні ті, хто залишився у Мелітополі, вважають тих, хто поїхав, зрадниками. А тих, хто залишився, люди вважають колаборантами.

У нас до вторгнення жило 110 національностей, не було жодних конфліктів на міжнаціональному ґрунті. Але зараз все складніше. Побудувати нове суспільство після звільнення — це складна задача.

- Опишіть свій план примирення у декількох пунктах.

- Ми вивчали досвід Югославії — нам не підійшов. Вивчали інші війни — теж досвід не працює, бо в нас своя ситуація.

Якщо по пунктах, то перший — це церква. За допомогою церков ми маємо робити пункти примирення. Наші пастори у Мелітополі проводили служби до середини літа 2022 року. Другий пункт — це освіта. Зараз росіяни роблять величезний вклад у зомбування наших дітей, забирають їх в "табори", де займаються пропагандою.

Чи маємо ми право називати зрадником учня, який побував в таборах, який співає гімн росії? На мою думку, ні. Ми маємо сказати, що його ввели в оману. Батьків його треба розглядати окремо, але дитину — точно ні.

Сьогодні ми робимо велику роботу в кооперації наших університетів з європейськими, тому маємо право давати дитині альтернативу, можливість подивитись, як живе європейське суспільство. Освіта — це те, завдяки чому ми будемо інтегрувати наших дітей в українське суспільство.

Третій пункт — це об’єднання навколо майбутнього. Я не хочу повертатись в той Мелітополь, який був, я хочу зробити його краще. Є робота, яку ми проводимо з міжнародними інституціями, коли говоримо про стратегію розвитку приазовського регіону після деокупації.

- Про що йдеться?

- Є п’ять критеріїв, за якими має розвиватись наш регіон.

Ми одні з найкращих у розвитку зеленої енергетики.

Наші курорти за 2021 рік відвідало більше ніж 5 мільйонів людей.

Третій критерій — дрібне машинобудування. В Мелітополі за радянських часів було 12 машинобудівних підприємств. Є мелітопольські підприємства, які виробляли деталі на Ford, Mercedes. І сьогодні є вікно можливостей знову почати це розвивати.

Четвертий — через призму освіти розвивати IT-технології.

П’ятий — агронапрямок.

Навколо такого розвитку регіону ми маємо об’єднувати та примиряти людей.

- Ви з командою розробляєте плани відбудови міста після деокупації. Але місто по факту не ушкоджене. На які дані ви спираєтесь? Що закладаєте у розрахунки?

- Відбудова міста — це не про відбудову школи чи під’їзду. Це відбудова регіону.

Жодна людина наразі не може сказати, яким ми побачимо місто після повернення.

Коли ми говоримо про інтеграцію Мелітопольського Таврійського державного агротехнологічного університету зі шведським університетом Упсали, то це про майбутнє і якраз про відбудову.

- Ви цікаво кажете щодо відповідальності учнів. Розглядаючи проблему колаборантів, хто має нести відповідальність? Наприклад, вчителі, які навчають? У влади дуже різне бачення щодо цього…

- Де-факто ми маємо розглядати три території відносно колаборації. Це Крим, Донбас і території, захоплені після 24 лютого. Держава себе по-різному поводила на кожній з цих ділянок.

З Криму говорили не виїжджати. Говорили залишатись та чинити спротив.

З Донбасом і Луганськом незрозуміло.

А людям на територіях, які були захоплені після 24 лютого, казали виїжджати та не брати російські паспорти.

Але з іншого боку, кожен зрадник і колаборант має бути покараний в рамках закону.

Якщо ми не покараємо когось зі зрадників, то це стане прикладом для інших, що так можна. Є закон, хоча він і не ідеальний. Я впевнений, що депутати найближчим часом ухвалять зміни до законодавства, якими зроблять відповідальність жорсткішою.

Я знаю, що вони мають зробити жорсткішою відповідальність щодо вчителя, який займався пропагандою і говорив "росія — це добре". Це не моя думка, в мене вона інша.

- Яка ваша особиста думка?

- Сьогодні 60% мелітопольських вчителів знаходиться на підконтрольних Україні територіях. Всі вони працюють в мелітопольських школах онлайн. Отримують заробітну плату, хоча не так легко було цього досягти. І я вдячний уряду.

Тобто всі мали право вибору. Є ті вчителі, які залишились в Мелітополі, але не пішли працювати у ворожі школи, і вони також мають право на повернення в освітній простір. А є ті, хто зрадили та пішли. Ми з командою робимо реєстр колаборантів на нашій території. В ньому близько тисячі людей. Але його теж важко створювати, тому що інколи люди наговорюють на інших. Ми маємо перевіряти інформацію. І проводимо консультації з депутатами щодо законодавства.

"Неможливо вижити на окупованій території, не взявши російський паспорт"

- Довгий час до жителів окупованих територій доносили меседж: не брати російські паспорти, бо це порушення закону, скоро звільнять місто і так далі. Зараз бачимо, що це затягнулось і люди, які не взяли ці папірці, наразі в небезпеці, бо повірили таким розповідям. Як їм бути? Брати чи не брати?

- Сьогодні неможливо вижити на окупованій території, не взявши російський паспорт.

Наші люди не можуть отримувати медичну допомогу без нього.

- Чи буде надалі наявність російського паспорта свідчити, що людина колаборант?

- Ні. Хоча отримання російського паспорта — це погано. Якщо можна уникнути його отримання, то треба все для цього зробити. Але якщо в тебе на одній долоні життя з російським паспортом, а на другій — смерть без російського паспорта, ти маєш право взяти російський паспорт. Але після деокупації одразу про це проінформувати та здати його, тому що це було зроблено під тиском.

Законодавчо має бути вирішено, що таке російський паспорт. Має бути можливість його здати.

- Чи обговорюються з вами такі ініціативи?

- Так. В колі народних депутатів обговорюється, яким чином дати можливість здати такий паспорт.

- У вашій презентації щодо відбудови міста є цікаві строки виконання, досить близькі. Вже 2023 рік. Ви так швидко очікуєте повернення міста?

- Основна мета цього плану — це підготовча робота, яка має проводитись вже зараз. Ми з командою жили в окупації, ми знаємо, що таке життя без зв’язку. Всі мають приїхати максимально підготовленими. Цей план — це про роботу до деокупації.

"Ми або боремось за свої права, або повертаємось до рабства"

- Чи готові ми до сценарію Херсона? Місто звільнили, а воно знаходиться по факту на лінії вогню. Чи враховуєте ви цей фактор?

- Питання трохи в іншому: де зупиниться лінія фронту? Чи враховуємо ми, що лінія фронту буде така, що місто буде в зоні досягнення артилерії? Так. І в цьому плані є пункт про евакуацію мешканців міста.

- А як зараз з евакуацією? Хто займається і скільки людей звернулось, умовно, за останній місяць? Чи багато людей виїжджає?

- Евакуацією займається гуманітарний центр, який знаходиться в Запоріжжі. Забезпечений нашою командою. В кооперації з міжнародними партнерами ми можемо оплатити евакуацію. Мова йде про сотні людей щомісяця, які користуються безоплатною евакуацією.

Зазвичай від Мелітополя до Джанкоя це оплата маршрутного таксі, придбання квитка на потяг до Санкт-Петербурга, а далі автобус, який перетинає кордон з ЄС.

- Чи знаєте ви про факти повернення людей назад до Мелітополя?

- Так. І таких випадків багато.

- Я питаю про сценарій Херсона, тому що є люди, які точно через це не хочуть повернення під український прапор. Чи відомо вам про такі настрої населення там?

- Мені вони нецікаві. Це питання державної безпеки. Української нації. Навіщо брати за орієнтир думку купки людей? Якщо на центральну площу Мелітополя не вертається український прапор, то держави Україна не буде. Хто не згоден — можуть їхати геть.

Ми або боремось за свої права, або повертаємось до рабства.

Мої батьки сьогодні змушені знаходитись не в себе вдома, хоча вони працювали все життя лікарями й кожного дня о 7 ранку вже були на роботі в Мелітополі. Таких людей десятки тисяч. Я думаю про них. Тим більше що легально обрана влада виїхала з міста.

- Якщо казати про сценарії завершення війни, що для вас Перемога?

- Тут не може бути двозначності. Ви хочете почути від мене, що Перемога — це повернення Мелітополя?

- Ми очікуємо почути вашу думку.

- Для мене це комплекс заходів. Повернення всіх територій, без виключення. Це отримання достатньої кількості ресурсів, щоб будувати нову державу. Це зміна в нашому суспільстві. Сьогодні у нас є внутрішні вороги, не треба забувати й про це. Це звільнення всіх наших полонених. І ключове — зміна устрою в сусідній державі.

- Який сценарій розвитку подій у сусідній державі нас влаштує?

- Це проблема росії та її мешканців. Ми маємо побачити, що росія перестала бути небезпечною для світу. Будь-який такий сценарій мене влаштує. Як саме це буде, не знаю, я не про геополітику, я — про Мелітополь.