Вільнюський саміт НАТО: що не так і які очікування України

Двері НАТО для України відчинені, але вся конкретика буде по закінченні російсько-української війни, кажуть експерти.

Лічені дні залишаються до саміту НАТО у Вільнюсі. Президент Володимир Зеленський різко активізувався на міжнародному напрямі, влаштувавши рейд країнами-членами Альянсу, намагаючись переконати їх у необхідності надання реальних гарантій вступу України до блоку. А також гарантій безпеки до цього. Плюс — оборонні пакети допомоги зі зрозумілими строками виконання.

Деякі деталі майбутнього саміту вже відкрив генсек НАТО Єнс Столтенберг, запевняючи, що йтиметься про наближення України до Альянсу.

Експерти розповіли "Телеграфу", що так і не так роблять Україна і НАТО, як виправити ситуацію, а також чого чекати від власне саміту.

Заходу потрібна нова доктрина

Голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко вважає, що рішення, швидше за все, вже ухвалено. І, на його думку, навряд чи на саміті щось прийматимуть із чистого аркуша.

— Між Заходом та Україною існує невизначеність у відносинах. І пов’язана вона із двома причинами, — зазначає експерт. — Перша — невизначеність самої України. Її хитання від нейтрального статусу до обов’язкової євроатлантичної інтеграції, потім знову до роздумів про нейтральність. Якщо хтось забув, у березні 2022-го, коли в Стамбулі українська та російська делегація намагалися домовитися про якісь угоди, з боку офіційного Києва звучали меседжі у стилі — нам НАТО не треба, у нас будуть більш надійні гарантії.

Йшов якийсь відвертий блеф. А тепер — різкий поворот до того, що нам потрібне лише НАТО. Причому в якийсь момент ставилися майже ультиматуми. Мовляв, якщо ми не отримаємо чітко сформульованого запрошення, то український президент на саміт не поїде. Потім напруження заяв трохи спало. Але осад залишився. Впевнений, що Зеленський на саміті буде. І ображатись на Захід, звісно, можна, до нього є запитання. Але й про власні помилки забувати не варто. Україна зробила вкрай мало для того, щоб відповідати критеріям членства в НАТО. І на це нам цілком доречно вказують ті самі США, додав Павло Жовніренко.

Коли ми маємо явну корупцію, коли вона процвітає під час війни, коли нема ефективної системи боротьби з цим злом, лише фіктивні органи, це викликає логічну критику з боку Заходу, вважає голова правління Центру стратегічних досліджень.

— Водночас (і це друга причина невизначеності з перспективами вступу України до НАТО) сам Захід має переосмислити свою стратегію ставлення до росії, — вважає експерт. — Нині це реактивна стратегія. Тобто США, ЄС, блок НАТО просто реагують на ті чи інші дії рф. На її атаки. На її удари. На її провокації. Захід не діє випередження. Чи не купує ризики. Більше того, забороняє Україні завдавати ударів із використанням західного озброєння навіть по тих точках на території країни-агресора, з яких вона постійно обстрілює наші території. І допомога Україні надається за логікою — аби не спровокувати кремль на ще більшу ескалацію, наприклад, застосування ядерної зброї.

Але ж так, наголошує Павло Жовніренко, війна затягуватиметься нескінченно. Особливо на тлі мантри Заходу, що Україну не буде прийнято до НАТО, поки триває війна.

— І це кремль чудово чує, — вважає експерт. — І робить висновки, що треба продовжувати війну. Паралельно із цим Захід явно боїться розпаду росії. І цим активно користується путін. Адже така неправильна доктрина Заходу надає рф стратегічну ініціативу. Тоді як демократичний табір ризикує втратити лідерство на користь диктаторських та авторитарних режимів. У колективного Заходу має з’явитись нова — активна — доктрина. Суть якої — у максимальній допомозі Україні (усім, що потрібно для перемоги) та у допомозі всім відцентровим силам у росії, щоб та перестала існувати в нинішньому стані.

Що робить Зеленський і як грає НАТО

Політолог, професор кафедри міжнародних відносин НАУ Максим Ялі зазначає, що українська сторона в особі президента, який здійснює низку візитів (Болгарія, Чехія, Словаччина, Туреччина) намагається заручитися підтримкою лідерів країн-учасниць НАТО. Щоб на саміті було ухвалено позитивне рішення – запрошення Україні приєднатися до Альянсу. Паралельно, за словами експерта, використовуючи цей привід, Зеленський веде переговори щодо збільшення постачання озброєння, посилення військової допомоги Україні загалом.

— Судячи із заяв, які вже прозвучали зі США (про це казав і особисто президент Байден, й інші представники Білого дому), Україна навряд чи може розраховувати на прийом в НАТО за прискореною процедурою, як це було запропоновано Фінляндії та Швеції. Наголошується, що Україна має реалізувати всі реформи, які необхідні для відповідності стандартам країни-учасниці НАТО. Явна відмовка, яка вже звучала на саміті Альянсу в Мадриді 2022-го. Це дозволяє уникнути запрошення України до НАТО, якщо в блоці з цього приводу нема абсолютного консенсусу, — пояснює Максим Ялі.

На думку експерта, на саміті точно буде підвищення формату співробітництва.

— Комісію Україна–НАТО переформатують у Раду Україна–НАТО. Звучатимуть ритуальні заяви про підтримку нашої країни у війні з росією до її закінчення. Але на якісь конкретні кроки чекати навряд чи варто, — прогнозує політолог.

Він наголошує, що від саміту — очікування стриманого оптимізму. Тим більше, нагадує Максим Ялі, що згідно зі Статутом НАТО, блок не може прийняти до свого складу країну, на території якої триває конфлікт.

— Все зведеться до чергової тези про те, що двері НАТО для України відчинені, але вся конкретика — по закінченні російсько-української війни, — констатує експерт.

П’ять важливих для розуміння моментів

Голова правління неурядової організації "Майдан закордонних справ", експерт-міжнародник Олег Білоколос розмірковує так:

— Сьогодні Україна вже вийшла на безпрецедентний якісно інший рівень взаємодії з країнами НАТО. Однак, здається, у нас поки що мало хто усвідомлює, що це означає.

А відбувається, на думку експерта, таке.

1. НАТО закладає довгострокові засади системного переозброєння армії України.

2. Однозначне свідчення суттєвого підвищення рівня політичних зобов’язань країн Заходу перед Україною. Практично майже впритул до рівня тих гарантій безпеки, про які так багато сьогодні кажуть у Києві.

3. Серед західних держав є спільна згода щодо неможливості допустити поразки України у війні проти росії.

4. Наша держава заслужила надзвичайну повагу, завдяки розвитку Збройних сил, що сприймається як справжній всенародний опір російській навалі. І визнання цього означає набагато більше, аніж будь-які гучні заяви чи великі декларації, упевнений Олег Білоколос.

5. У ці дні українсько-російської війни створюється те, що навряд чи можна вписати в якісь навіть найширші комюніке та широкомасштабні річні плани, впевнений експерт. А саме дух справжнього військового братства, що вже існує між військовими багатьох країн НАТО.

— Не претендуючи на абсолютну істину, можна спрогнозувати, що згодом таке братство, скріплене зброєю, сформує в Альянсі спільне бачення того, що Україна заслуговує на статус справжнього союзника. Коли це відбудеться і як саме буде оформлено, ми, можливо, дізнаємось під час саміту НАТО у Вільнюсі, констатує експерт.