Саміт НАТО та надії України: чи є інтрига та шанси на зміни

Напередодні саміту НАТО у Вільнюсі (11—12 липня) зростає кількість інтригуючих та провокаційних заяв про те, чим порадує чи засмутить Україну ця зустріч. З Києва закликають дати чіткі гарантії вступу України до Альянсу – хай навіть після війни з Росією. А литовський президент Гітанас Науседа натякнув, що Київ у Вільнюсі не отримає очікуваного максимуму, але буде знайдено рішення, які не розчарують українців.

Що ми, швидше за все, отримаємо, а що — навряд чи, а також про те, чи можуть якісь фактори вплинути на рішення блоку по Україні, "Телеграфу" розповіли експерти.

Завищені очікування та підсолоджена пігулка

Директор аналітичного центру "Третій сектор", політолог Андрій Золотарьов звертає увагу на те, що інтрига підігрівається, хоч до саміту вже залишилося менше тижня. І все, швидше за все, вже вирішено.

"Проблема в тому, що Україна має надто завищені очікування від Вільнюського саміту. Які ще й підігрівалися українським офіціозом у стилі заяв, що наша країна вже де-факто в НАТО тощо. У людей складалося хибне уявлення про реальну ситуацію. Насправді — до НАТО зовсім не подати рукою, — підкреслює політолог. — Тим більше (і це видно на прикладі Швеції, рух якої в Альянс пригальмували Туреччина та Угорщина), навіть коли є політичне рішення про прискорений прийом у блок, реалізація його стикається з проблемами з боку окремих країн. Якщо по Фінляндії все пройшло відносно гладко і вона менш, аніж за рік, пройшла шлях від заявки на членство до власне членства, то подібне просування Швеції виявилося заблоковане через забаганку всього двох країн, це наочний приклад того, як все непросто із вступом у НАТО".

А щодо України нема навіть політичного рішення блоку як такого, наголошує Андрій Золотарьов. За його словами, можна скільки завгодно казати, що 25 країн-членів НАТО із нинішніх 31 виступають за приєднання нашої країни до Альянсу, опонування решти (навіть одного з них) зачиняє перед нами двері до блоку.

"Україна була близька до отримання Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) 2007 року, який пройшов напередодні проведеного 2008-го Бухарестського саміту Альянсу. Але внутрішні чвари, а також позиція Німеччини та Франції позбавили цієї можливості і Україну, і Грузію. Зараз же ситуація така, що Україні не доводиться розраховувати на щось конкретне щодо вступу до Альянсу. Так, ми чули від естонських партнерів, що на саміті буде якийсь сюрприз, але навряд чи це буде дорожня карта, якою є ПДЧ, і навряд чи почуємо якусь конкретику щодо строків. Швидше за все, цю гірку пігулку підсолодять створенням Ради Україна-НАТО, що вже анонсовано. І що досить логічно, враховуючи, що жодна країна не є настільки партнером НАТО, як Україна", — підкреслює експерт.

Зрозуміло, продовжує Андрій Золотарьов, що ми маємо запитання до партнерів.

"Можна скільки завгодно посилатися на війну, на невідповідність України стандартам Альянсу. Але, даруйте, які стандарти НАТО у тій же Албанії (стала членом блоку 2009-го) з її 20-тисячною — крихітною — армією? Нікуди не зникла і корупція в балканських країнах (та ж Чорногорія, що увійшла до Альянсу 2017-го, Північна Македонія, котра потрапила до блоку 2020-го), що не заважає їм перебувати під парасолькою безпеки НАТО", — зазначає експерт.

На його думку, у випадку з Україною Альянс не бажає йти на загострення, можливість бути втягнутим у війну з росією. Відповідно, це відкладає приєднання нашої країни до НАТО на невизначений строк.

"Щодо безпекових гарантій до моменту нашого приєднання до Альянсу, слід пам’ятати, що ми вкотре обпеклися, втративши ядерну зброю під запевнення підписантів Будапештського меморандуму. А коли 2014-го один із гарантів — рф — анексував український Крим і розпалив вогонь війни на Донбасі, інші підписанти (США та Великобританія) почали запевняти, що ніхто нас захищати не обіцяв. Лише підтримувати. Якщо ми кажемо про реальні гарантії безпеки, то вони повинні припускати дії гарантів щодо захисту України", — вважає Андрій Золотарьов. — А це, як мінімум, закрите небо (не лише нами, а й гарантами) та ядерна парасолька (забезпечення незастосування агресором ядерної зброї)".

Розмите запрошення та очікування гучних подій

Політолог, конфліктолог Богдан Петренко впевнений, що запрошення України до НАТО сьогодні грало б однозначно на руку в прискоренні перемоги над росією.

"Це стало б наступним кроком для інформаційного знищення образу "сильного путіна" в рф, — пояснює він. — Наступним після прояву ним слабкості під час заколоту вагнерівців. Проте слід усвідомлювати, що запрошення України як воюючої країни — це виклики для громадської думки країн, які є членами Євроатлантичного альянсу.

Тому, якщо це запрошення і буде — воно буде зафіксоване з урахуванням процесів, які відбуваються у думках громадян країни НАТО. Тобто або максимально розмитим, або ж з умовами, що це відбудеться виключно після закінчення війни. Не виключено, що це буде якесь попереднє запрошення. Тобто — анонсування запрошення України на наступний саміт, який відбудеться у Вашингтоні. Нагадаю, що 2024 рік – це рік ювілею самого НАТО (75 років), а також рік президентських виборів у США".

Різні заяви Офісу президента України, зокрема, про поїздку Зеленського на саміт лише за умови ухвалення позитивних для нас рішень, мають політичний підтекст, вважає експерт. І спрямовано це, за його словами, більше на внутрішнього споживача.

"Насамперед — це демонстрація ролі, яку відіграє сама Україна у захисті світової безпеки. Але, крім того, це і іміджевий хід — поїздка президента це як "останній аргумент", який для політичного іміджу самого глави держави завжди має бути успішним", — зазначає Богдан Петренко.

Коли до саміту залишилися лічені дні, на рішення запросити нашу країну до НАТО можуть вплинути процеси, що відбуваються в Україні, вважає експерт.

"По-перше, це результати, досягнуті в ході українського контрнаступу. По-друге, це можливі гучні події, які можуть травмувати ту ж громадську думку. Наприклад, сфальсифіковані звинувачення української сторони в антигуманних методах ведення війни, щоб максимально злякати громадян Заходу… Всі — як Захід, так і Україна, і росія — розуміють значення запрошення нашої країни і для світової, і для внутрішньої ситуації у своїх країнах, тому в ці дні робитимуть максимально для того, щоб вплинути на ситуацію і максимально змінити її на свою користь", – прогнозує Богдан Петренко.