Місто у воді та вогні, але жителі не хочуть евакуюватись: як Херсон оживає після підриву ГЕС

З моменту звільнення Херсону та правобережної частини області минуло майже півроку. Після деокупації росіяни нещадно обстрілюють місто усім — артилерією, мінометами, ракетами. Попри це Херсон потроху повертався до життя, хоч і дещо з острахом. До ночі вівторку, коли росіяни підірвали Каховську ГЕС, що спричинило затоплення частини міста та області, включно з тимчасово окупованим лівим берегом. Великим потоком всі ці дні змиває домівки, вулиці і цілі села.

Кореспондент "Телеграфу" декілька днів пробув в Херсоні і розповідає, як в цей важкий час регіон продовжує виживати. Попри все.

"Про себе не переживав, скоріше про свою молодшу сестричку",- каже хлопчик на вигляд років 11-12. Разом з родиною вони тільки що вийшли з невеликого резинового човна. За допомогою них волонтери, а також, поліція, військові та водолази ДСНС рятують людей у затоплених районах міста.

Хлопець з родиною майже добу провів на даху будинку, поки очікував допомогу.

На суші вже утворився великий "штаб допомоги" для таких врятованих: стоїть купа машин, готових евакуйовувати людей з міста, великі переноски для тварин, хтось роздає безкоштовні обіди, деінде стоять стільці, на яких сидять розгублені старенькі, яких тільки що також врятували від великої води.

"Що з вашим домом зараз?", — питаю. "Там вже нічого немає, немає в нас дому",— сумно відповідають.

Поруч з ними декілька невеликих сумок — це все, що вони встигли забрати з собою. Зверху лежить звичайний поліетиленовий рожевий пакетик: в ньому декілька сирників, які бабуся встигла приготувати напередодні. Я відходжу і бачу, як чоловік лагідно обіймає свою жінку, аби заспокоїти.

"Вибрались",— видихає вона.

В перший день після вибуху багато хто відмовлявся виїжджати, мовляв, вода зійде і вони зможуть вибратись самі. Але за ніч в деяких районах, зокрема, Річпорту, вода піднялась дуже високо, настільки, що наступного дня до домівок можна було дістатись лише човнами і катерами. Найбільше постраждав район Острову. Там домівки затопило в перший же день.

За декілька днів до того, місцеві розповідали "Телеграфу", що саме Острів всі ці місяці обстрілюють найбільше. Там не було тепла, були проблеми зі світлом і водою, але, попри це, там все-одно жили херсонці. Після підриву ГЕС, район затопило повністю і з нього вивезли вже близько 1500 людей.

Хоча навіть в таких умовах люди продовжують залишатись. В одному такому домі, як переповідають волонтери, чоловік відмовився виїжджати через своїх тварин. "Він сказав, що це "калюжа" і вона скоро зійде".

На жаль, за усіма прогнозами, вода почне спадати не раніше, ніж за тиждень, й то, на правому березі. А от на лівому — в Олешках, Новій Каховці, Гопрах ситуація буде значно гіршою. По-перше, вода продовжує прибувати, по-друге, на тимчасово окупованих територіях росіяни заборонили евакуацію. Люди всі ці дні заблоковані у своїх домівках, дехто проводить дні на деревах, хтось на дахах своїх домівок, а когось, можливо, вже немає в живих…

Рятівники і військові, ризикуючи життям, намагаються потрапити навіть у найбільш віддаленні райони. Наприклад, на дачі на островах, які були заблоковані з вересня минулого року.

З невеликого човна виходить чоловік з сином, вони весь цей час були в окупації.

"Росіяни ці дні після вибуху бігали як таргани. Їх ніхто не інформував, молоді, ржуть. Кажуть, що це Україна підірвала. Ми від них пів дня ховались, щоб не пристрелили, а інші пів дня від води ховались. Ми цей час не могли вибратись, хоча в нас і човен був. Вони там з кулеметів стріляли. Всякого надивились за ці дні", — розповідає В’ячеслав. Він каже, що його будинок затопило повністю, втратив і техніку, і документи.

В цей час над головами чуємо як щось жжужить. "Це дрон, але незрозуміло, наш чи їхній — краще сховатись за деревами", — каже місцевий поліцейський.

Днем раніше під час евакуації росіяни обстріляли рятувальну місію: двох поліцейських з осколковими пораненнями доставили у лікарню. А днем пізніше російські військові обстріляли той самий пункт евакуації, більшість ледь встигла врятуватись. Росіяни добре знали, куди саме вони б’ють.

Тому всі рятувальники розуміють, що вони ризикують власним життям. У декого вже ставались проколи резинових човнів, адже незрозуміло, що там під водою. Подекуди стирчать дорожні знаки, інколи можна натрапити на шматки техніки чи металевих парканів.

Мимо проходить хлопець. Він прийшов рятувати кота свого друга, який залишився у квартирі на одній з затоплених вулиць неподалік. Вирішив не чекати човна, а проплити так. Хвилин через десять його привозять вже на човні. "Врятували?" — кричу. Не відповідає. Певно, не встиг.

Рятувальна місія для тварин — це окрема історія. Волонтери лише за пів дня привезли на берег купу переляканих мокрих котів, собак, гусей, курей та навіть мишей.

"Тут лише десять котів, а де моя Боня?",— каже маленька сива жінка. В неї усього було одинадцять котів і кішок. Волонтери кажуть, що у однієї щось з лапкою і її забрали зоозахисники. Через декілька хвилин водолази несуть в клітці пораненого алабая — поки чекав евакуації він на щось наштовхнувся.

Багато хто з врятованих погоджується пожити в Херсоні на суші, але виїжджати з міста навіть у близький Миколаїв не хоче. Більшість хоче повернутись в свої домівки.

"Мені встиг подзвонити батько, сказав, що його затоплює. Коли я прийшов, в під’їзді вже води було по коліно. А коли виходив з батьком, то вже по груди. Батькові 82 роки, він ледь ходить. Ми встигли забрати документи і сосиски. Без сосисок він сказав що не піде. Ще забрали сусіда. Він на сусідньому домі висів на драбині цілий день. Може б так і провисів, якщо б ми не побачили", — розповідає херсонець Олексій.

Вони з батьком сподіваються повернутись і зробити ремонт у своїй трьохкімнатній квартири, яка зараз повністю у воді.

Херсонці дуже прив’язані до свого міста. Особливо ті, хто пережив з ним окупацію. За декілька днів до підриву ГЕС "Телеграф" у місті спілкувався з людьми про те, як вони живуть з жахливими щоденними обстрілами.

"Я викладачка училища культури. Воно хоч і дистанційно працює, але ж заняття йдуть, я викладаю режисуру і грим онлайн. Важко, наразі лишилось лише двоє студентів, але ж я люблю свою роботу. Веду заняття під вибухами. І мамі 97 років. Як я їх залишу і поїду?", — питала Валентина в журналіста "Телеграфу".

І такі настрої майже в усіх — і тих, хто пережив великі обстріли, і велику воду.

Фото і відео: Ян Доброносов

"Я повернувся лише 15 травня. Це мій дім. Тут у мене похована бабуся", — каже Олексій — власник однієї з небагатьох працюючих у Херсоні кав’ярень.

"Ми краще виженемо їх звідси, ніж вони змусять нас залишити своє улюблене, хоч і постраждале місто".

Ніхто з місцевих поки не хоче говорити про екологічні наслідки для регіону.

Знають, що буде важко, але кидати свій південь ніхто не збирається.

Нагадаємо, техногенні та екологічні наслідки цього терористичного акту будуть значними. Підрив греблі вдарить по соціальній та екологічній ситуації в Україні.

Крім того, обміління Каховського водосховища створює загрозливу ситуацію для ЗАЕС, реактори якої хоч і зупинені, але все одно потребують води для охолодження.