Прорив чи провал для України: що насправді показав саміт НАТО

Київ робив усе можливе, щоб отримати чіткі сигнали про те, що ми станемо частиною Альянсу

У Вільнюсі відбувся дводенний саміт НАТО. І хоча не всі сподівання Києва були задоволені, президент Володимир Зеленський заявив, що ця зустріч дала певність: Україна точно стане частиною Альянсу. Крім того, на саміті країни "Великої сімки" оголосили про гарантії безпеки для України, що включають постачання сучасної військової техніки та інші важливі речі.

Експерти проаналізували для "Телеграфа" підсумки саміту, який обіцяв бути історичним, але, схоже, не дотягнув до цього.

росія відчула слабину

Депутат Верховної Ради V, VI та VII скликань, екс-заступник голови Радміну Автономної Республіки Крим Андрій Сенченко розмірковує так:

- Дуже лаконічно підсумки саміту НАТО підбив міністр закордонних справ рф лавров, заявивши, що передача Україні винищувачів F-16 розцінюватиметься кремлем чи не як ядерна загроза для росії. Чому раптом саме зараз пішла така риторика (що ми отримаємо F-16, було відомо з травня)? А тому що росія відчула під час саміту слабкість значної частини лідерів НАТО – і вирішила посилити шантаж. Побачивши кашу-розмазню, яку розвели західні лідери у Вільнюсі, Росія поводитиметься набагато розв’язніше.

На думку експерта, українська влада робила все можливе, щоб отримати чіткі сигнали, що ми станемо частиною Альянсу – з конкретними термінами.

– Деколи Київ йшов навіть на межі фолу у відносинах із лідерами країн НАТО. Але це не допомогло. Дуже важко, дуже повільно дозрівають ці лідери до розуміння важливості максимально допомагати Україні, максимально тиснути на росію – зокрема, чіткими сигналами щодо євроатлантичних перспектив нашої країни. Нічого виразного ми не почули. Фактично — повторення ганебного саміту НАТО в Бухаресті в 2008 році, після чого рф, відчувши слабкість Альянсу, напала на Грузію, а через якийсь час — і на Україну, — наголошує Андрій Сенченко.

Експерт акцентує, що лякають тих, хто лякається. Натовські лідери, вважає він, продемонстрували, що готові лякатися. І ми побачили очевидну реакцію на це з боку рф.

– Зараз так чи інакше визріває питання переформатування багатьох міжнародних інструментів, покликаних забезпечувати безпеку, верховенство права тощо. Постійно звучить тема необхідності реформування ООН (виявилася неефективною з погляду вирішення сьогоднішніх найбільш гострих проблем у світі), ОБСЄ.

Вголос поки не говорять, але, схоже, у багатьох лідерів країн Східної, Північної Європи, які перебувають у зоні першого удару рф (у разі, якщо вона розпочне військові дії проти НАТО), визріває розуміння того, що слід вести нові консультації. Між собою та Україною, щоб виробити жорсткіші та дієві заходи щодо захисту. З огляду на неадекватність путінського режиму є пряма загроза балтійським, скандинавським державам, – попереджає Андрій Сенченко.

Він не виключає, що так чи інакше ці країни почнуть, можливо, не випинаючи, якісь консультації.

– Їм треба боронитися. А я маю таке відчуття, що у разі російського вторгнення або прямого удару по одній з цих країн, стаття 5 Статуту НАТО (про колективну безпеку, коли напад на одного члена блоку прирівнюється до нападу на весь блок) потоне в дебатах. Як тоне у них швидка та максимально розширена військова допомога Україні та запрошення нашої країни до Альянсу, – констатує експерт.

Глобальна проблема та надія на новий саміт

Політолог, партнер міжнародної комунікаційної агенції Good Politics Максим Джигун упевнений, що Вільнюський саміт точно не був для нас провальним. Але й досягти цілей-максимум, які ставило перед собою керівництво України та суспільство загалом (запрошення, хай і відстрочене, приєднатися до НАТО) не вийшло, констатує він.

– Переживати із цього приводу точно не варто. Слід розуміти, що ми не можемо стати членом НАТО, доки триває російсько-українська війна, – пояснює експерт.

За його словами, не слід розчаровуватись щодо не запрошення України до НАТО ще й тому, що близько десяти країн досі не підтвердили у деяких документах підтримку наших євроатлантичних прагнень.

– Фінальне комюніке саміту НАТО має задовольняти всіх членів (на даний момент їх 31). З огляду на те, що до Альянсу входить та ж Угорщина, отримати запрошення тут і зараз було практично неможливо, – упевнений Максим Джигун.

Натомість, продовжує він, на саміті ми отримали додаткові пакети для посилення обороноздатності. Можливо, вони не повністю відповідають нашим потребам, але точно посилюють українську державу, наголошує політолог.

Експерт із жалем зазначає: схоже, наші західні партнери й досі не усвідомили, що кожен день цієї війни – це нові смерті українців.

– При цьому сприйняття російсько-української війни відрізняється у різних країнах. Чим далі від України та росії кордони тих чи інших держав, тим спокійніше вони ставляться до того, що відбувається. І це глобальна проблема, з якою ми намагаємося боротися, – каже Максим Джигун.

Він вважає, що найближчим часом слід очікувати на продовження дипломатичної роботи України у відносинах з державами, які досі не підтвердили, що підтримують наше членство в НАТО у найближчому майбутньому. Плюс – сконцентрувати зусилля на деокупації своїх територій, намагатися до наступного саміту блоку (у 2024-му він пройде у Вашингтоні) виконати більшу частину тих умов, про які говорять партнери як про обов’язкові для вступу до блоку.

– І мені здається, саме у Вашингтоні наступного року на саміті, який проходитиме напередодні президентських виборів у США, ми маємо чудові шанси нарешті отримати запрошення до Альянсу, – зізнався політолог. – Для Байдена, який запевняв у Вільнюсі, що Україна скоро приєднається до НАТО, це чудова політтехнологічна карта, яку він точно спробує грамотно розіграти.