Вихід рф із зернової угоди: що буде, якщо Ердоган не змусить путіна продовжити співпрацю

Чи наважиться президент Туреччини на випуск кораблів у Чорне море без гарантій безпеки від кремля.

Останнє судно з українським збіжжям, якому дозволили вихід з порту Одеси в рамках зернової угоди, прибуло у Стамбул 17 липня. Того ж дня сплинув строк дії домовленостей про гарантії безпеки для суховантажників з України. Продовження програми із забезпечення країн Азії та Африки нашим продовольством – під великим питанням, адже попри заклики всього цивілізованого світу, росія відмовляється від пролонгації своєї участі в угоді з Туреччиною та ООН.

"Телеграф" з'ясовував, наскільки рішучими можуть бути подальші дії президента Туреччини Реджепа Ердогана і його російського диктатора володимира путіна, та які наслідки для України й інших держав матиме припинення експорту нашого зерна.

Мотиви росії

Для початку варто зазначити, що росія неодноразово намагалася вийти із зернової угоди з моменту її підписання. Сприяти просуванню української продукції на світовому ринку кремлівським дільцям було не до душі. Натомість вони прагнули усунути головного конкурента і стати монополістом в аграрному секторі.

Як привід для розірвання угоди рф навіть звинувачувала Україну у зароблянні грошей на продажу зерна ситій Європі, а не бідним країнам. Подібні закиди очікувано спростовувала ООН, за підрахунками якої, через дефіцит українського зерна голод спіткав близько 50 мільйонів жителів Азії та Африки. Загалом повномасштабне вторгнення рф в Україну призвело до посилення продовольчої кризи і збільшення кількості голодуючих до 325 млн людей, заявляв у липні 2022 року високий представник ЄС Жозеп Боррель.

Від остаточного розірвання домовленостей путіна зупиняла фінансова вигода від участі у програмі, політичний тиск з боку Європи і репутаційні втрати, адже, прирікаючи на голодну смерть мільйони людей, вдавати миротворця і покровителя всіх ображених диктатору було вкрай складно.

Втім, приховувати істинне обличчя надто довго кремлю все ж не вдалося. Рівно за рік після підписання угоди росія заявила про вихід з Чорноморської зернової ініціативи. Формальним приводом для цього стали удари по Керченському мосту, в яких держава-терорист звинуватила Україну.

Насправді ж, володимир путін вирішив підвищити ставки і виторгувати послаблення санкцій для рф шляхом чергового шантажу, вважає політичний аналітик Олег Лісний. За словами експерта, одним з "лотів" у цих торгах може стати підключення російських банків або їхніх дочірніх компаній до системи SWIFT.

Ці сподівання путіна не є безпідставними: за даними Reuters, генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш вже запропонував кремлівському диктатору розблокувати доступ дочірньої компанії підсанкційного Россельхозбанка до системи міжбанківських платежів в обмін на пролонгацію зернової ініціативи. Щоправда, відповідь з москви поки що не надійшла.

"Спроби путіна виторгувати послаблення санкцій продиктовані розумінням того, що в Європі є політики, готові піти на таку оборудку, аби послабити продовольчу кризу в країнах, що розвиваються. Насправді ж, подібне "вирішення проблеми" лише поглибить її, адже намацавши слабке місце Заходу, в подальшому кремль буде вимагати зниження санкційного тиску в обмін на кожне продовження угоди, тобто, раз на два місяця", – пояснює Олег Лісний і коментарі "Телеграфу".

Втрати і нові можливості для України

За даними ООН, до повномасштабного вторгнення рф Україна щорічно постачала на світовий ринок понад 45 мільйонів тонн збіжжя і була провідним експортером пшениці, кукурудзи та соняшникової олії. В результаті пошкодження або мінування портової інфраструктури, а також окупації росією територій, що мають вихід у Чорне море, за перші 4 місяці великої війни в Одесі накопичилось близько 20 млн тонн зерна.

Простій таких обсягів продовольства фактично є голодомором для країн Африки, з якою росія намагається налагодити контакти шляхом регулярних дипломатичних місій та активної пропаганди. Відкрито зриваючи зернову угоду, володимир путін ризикує втратити авторитет на континенті і залишитись без останніх політичних партнерів, каже політолог Олег Лісний.

"У цій кризі Україна отримує можливість продемонструвати всьому світу свою надійність і зарекомендувати себе як гаранта продовольчої безпеки. Після року бойових дій, ракетних обстрілів та зруйнованої інфраструктури ми продовжуємо постачання зерна. Не має значення, під якими прапорами йдуть ці танкери, головне – в них наше зерно. Це дуже важливий кейс, який нам потрібно активно "продавати", щоб в Азії та Африці бачили і розуміли, хто є хто в даній ситуації", – каже експерт.

Варто зазначити, що у ситуації із Чорноморською ініціативою президент України дійсно вирішив діяти виключно з позиції сили. Зокрема, коментуючи вихід росії з зернової угоди, Володимир Зеленський заявив, що дана програма цілком може функціонувати і без участі держави-терориста.

За словами глави держави, де-юре Україна не мала з рф жодних домовленостей, адже укладалися дві угоди: перша — між росією, Туреччиною та ООН, а друга — між Україною, Туреччиною та ООН. Тож, коли росія заявляє про зупинення зернової угоди, вона зриває домовленості з генсеком ООН Антоніо Гутеррішем і президентом Туреччини Реджепом Ердоганом.

"Навіть без росії потрібно робити все, щоб ми могли використовувати цей чорноморський коридор. Ми не боїмося. До нас звернулися компанії, які є власниками кораблів. Вони сказали, що вони готові, якщо Україна відпустить, а Туреччина буде пропускати — всі готові продовжувати постачання зерна", — заявив Володимир Зеленський в інтерв'ю африканським журналістам.

Під час останнього засідання РНБО президент фактично заявив про готовність самостійно організувати роботу зернового коридору, забезпечивши його безпеку українськими засобами й за підтримки ЗСУ, зазначає політичний експерт Петро Олещук.

За словами аналітика, сторони накопичують аргументи для просування власних позицій, а Туреччина поки що утримується від жорстких ультиматумів, проте вже зараз зрозуміло, що росія не отримає того, на що розраховувала, починаючи цей шантаж.

"Якщо путін, отримавши відмову у поступках з боку Європи, не повернеться до угоди, на нього чекає дуже болісний удар по престижу рф, адже, схоже на те, що зернова ініціатива дійсно може працювати і в обхід росії. Саме цей аргумент буде використовувати Реджеп Ердоган у перемовинах з главою кремля, протискаючи його на продовження співпраці", – пояснює експерт в коментарі "Телеграфу".

Слово за Туреччиною

У відповідь на озвучену Володимиром Зеленським позицію України, в кремлі традиційно вдалися до погроз. Так, речник путіна Дмитро Пєсков заявив про "ризики" для сторін, що продовжать дію зернової програми без рф.

"Тут, безумовно, питання, яке потребує коментаря з боку наших військових, адже йдеться про зону, яка безпосередньо наближена до району бойових дій, і без відповідних гарантій безпеки там виникають певні ризики. В цьому питанні росія не може сказати, наскільки і які країни готові на себе ці ризики брати", – сказав кремлівський спікер.

Поки достеменно невідомо, що означатиме вихід рф із зернової угоди. Росія була запрошена до співпраці з організації експорту українського збіжжя під час війни з огляду на те, що деякі з українських портів перебували під контролем окупантів, а зернові коридори потрапляли в зону ураження російського озброєння, проте наскільки реальними є ризики атаки суден з боку держави-агресорки, сказати складно.

За словами політтехнолога Олександра Кочеткова, окрім політичного тиску на росію з боку Китаю та Індії, які також зацікавлені в українському зерні, серйозним стримуючим фактором для путіна стане членство Туреччини в НАТО. Якщо остання займе жорстку позицію і візьме на себе роль гаранта безпеки для суден, перешкоджання їхньому проходу зерновим коридором з боку рф означатиме для кремля прямий військовий конфлікт з членом Північноатлантичного альянсу.

"Туреччина залишає за собою можливість супроводжувати судна. Звісно, рф не ризикне атакувати флот члена НАТО. Водночас інші країни-члени Альянсу будуть тиснути й на Ердогана, аби запобігти можливим зіткненням у Чорному морі. У будь-якому разі, спроби рф застосувати силовий сценарій проти Туреччини матимуть плачевні наслідки для самої країни-агресорки, адже 2015 року Туреччина вже демонструвала, на що здатна, збивши російський Су-24 через несанкціоноване порушення бомбардувальником її повітряного простору", – зазначає експерт в коментарі "Телеграфу".

У ситуації, що склалася навколо зернової угоди, росія перебуває у тотально програшному положенні. Відмовившись від участі в програмі, кремль зазнає економічних, політичних і репутаційних втрат, не маючи змоги вплинути на продовження дії зернового коридору в обхід рф.

Якщо ж, не отримавши бажаного зняття санкцій, путін "дасть задню" і повернеться до співпраці з Туреччиною та ООН, це в черговий раз продемонструє його політичну слабкість, доведе несерйозність та ненадійність як партнера і в інших питаннях.

"Україна ж, навпаки – матиме здобутки за будь-якого розвитку подій. Навіть якщо рф вийде з угоди, а Туреччина не ризикне випускати кораблі під приціл ракет, українське зерно буде експортуватися альтернативними шляхами – залізничним сполученням, через Румунію. Так, це складніше, довше і дорожче, проте збіжжя буде реалізовано, а Україна виконає свої зобов'язання перед партнерами. Можливо, такий на 100% самостійний заробіток коштів був би для нас навіть кориснішим, аніж тотальна залежність від партнерів", – зазначає Олександр Кочетков.