Туреччина обрала президента: як це позначиться на війні росії проти України

У Туреччині в неділю, 28 травня, відбувся другий тур президентських виборів. Як і в першому, перемогу здобув чинний глава держави Реджеп Ердоган, який обійшов свого опонента Кемаля Киличдароглу більш ніж на 4%.

Експерти проаналізували для "Телеграфу" підсумки виборів, а також розповіли, чого очікувати найближчим часом від внутрішньої та зовнішньої політики Туреччини, зокрема у ракурсі російсько-української війни.

Про вирішальний фактор і можливі зміни

Старший аналітик Центру досліджень сучасної Туреччини, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Євгенія Габер звертає увагу, що порівняно з першим туром явка зросла майже на 10% за кордоном. Зате трохи впала у Туреччині (28 травня становила 86,5%, тоді як 14 травня – майже 88%).

"Цікаво, що явка впала у всіх вілаєтах (основна адміністративно-територіальна одиниця в деяких державах. – Ред.), крім Тунджелі, звідки родом ставленики єдиної опозиції – Киличдароглу. При цьому він у другому турі покращив свої показники в 66 вілаєтах, а Ердоган – у 73. Слід також враховувати, що Киличдароглу переміг у найбільших турецьких містах – Стамбулі, Анкарі, Ізмірі, Адані, дуже гідний результат, враховуючи, що боротися йому довелося не просто з чинним президентом, але і з його Партією справедливості та розвитку, яка при владі вже 20 років. А відповідно – з усіма ресурсами влади", – наголошує Євгенія Габер.

На думку аналітика, тепер посилиться економічна співпраця Туреччини з росією. При цьому політична підтримка України, як і проєкти у військовій сфері та ВПК, збережеться.

Результати виборів, вважає Євгенія Габер, показують, що виборець голосував не гаманцем, а кімликом (kimlik – це турецька ID-картка).

"Тобто вирішальний фактор все ж таки не економіка, а – ідентичність. Підтвердженням є те, що навіть у зруйнованих зимовим землетрусом регіонах голосували за Ердогана", – аргументує аналітик.

Проте, продовжує вона, місцеві вибори, намічені на весну 2024 року, можуть серйозно змінити ситуацію не на користь Ердогана та його команди.

Плюс та мінус продовження правління Ердогана

Експерт з міжнародної політики в Українському інституті майбутнього Ілія Куса розмірковує так:

"Перемога Ердогана означає, що зовнішня політика Туреччини суттєво змінюватися не буде. Продовжиться курс балансування між Заходом, росією та Україною, який був раніше".

А тому у ракурсі російсько-української війни мало що зміниться у позиції Туреччини, вважає експерт. За його словами, Ердоган робитиме все, щоб продовжувала діяти зернова угода.

"Причому ризики того, що її не продовжать — знизилися. У разі президентства Киличдароглу, враховуючи його критичну позицію щодо росії, остання могла не продовжити цю угоду. Намагаючись балансувати, Ердоган умовлятиме Захід іти на якісь поступки рф (послаблення санкцій) в обмін на продовження зернової угоди", – прогнозує Ілія Куса.

Експерт констатує: з погляду продовження зернової угоди перемога Ердогана для нас – плюс. Але те, що при ньому Туреччина всебічно не підтримуватиме Україну, повторюючи позицію Заходу, — це мінус.

Проблеми та тест на роль "миротворця"

Сенсації не відбулося, вважає політолог, політичний консультант Володимир Фесенко. Ердоган, нагадує він, мав невелику перевагу (близько 4%) після першого туру. До того ж чинного президента Туреччини підтримав опозиційний кандидат, який посів третє місце в першому турі. Також Ердоган мав істотну перевагу в адміністративному та інформаційному ресурсах.

"Але перемога далася Ердогану нелегко, і лише у другому турі. Можливо, це були найскладніші вибори для нього, - зазначає політолог. — Очевидно, що Ердоган вступає у фінальну частину свого правління. І він сам публічно це сказав. Тому його зусилля будуть спрямовані на проєкти, які мають закріпити його особливе місце в історії, а також вибір оптимального наступника".

Але на Ердогана чекають і серйозні проблеми, вважає Володимир Фесенко. Насамперед – складна соціально-економічна ситуація. Вибори також показали, що зростає запит на політичні зміни у Туреччині, особливо серед молоді. А опозиція набула досить позитивного досвіду об’єднання, акцентує експерт.

На його думку, навряд чи варто очікувати істотних змін у політиці Ердогана. Якщо вони й будуть, то скоріше у внутрішній та економічній політиці.

"У контексті українсько-російської війни принципових змін не буде. Але можна очікувати, що через якийсь час Ердоган активізує свої зусилля як потенційний посередник у переговорах про завершення війни між Україною та росією. Тут Ердоган має величезну перевагу перед усіма іншими претендентами на роль посередника-миротворця, — зазначає політолог. — Він — єдиний державний діяч, який має близькі та добрі відносини з лідерами двох держав, що воюють. Але для початку Ердогану треба буде домогтися продовження зернової угоди. Це буде тест на продовження його ролі як посередника у відносинах між рф та Україною".

У зовнішній політиці головна інтрига, на думку Володимира Фесенка, буде пов’язана зі згодою Туреччини на вступ Швеції до НАТО.

Якщо Ердоган діятиме раціонально, то має дати свою згоду на приєднання Швеції до Альянсу, можливо, виторгувавши додаткові поступки від Вашингтона та Стокгольма, вважає експерт. Якщо турецьке блокування вступу Швеції до НАТО продовжиться, це означатиме крен Ердогана у бік росії, пояснює Володимир Фесенко. Що послабить можливості турецького лідера як посередника для врегулювання воєнного конфлікту між росією та Україною.

Три варіанти розвитку внутрішньотурецьких подій та геополітичний шпагат

Професор кафедри політичних наук у Київському Національному університеті ім. Тараса Шевченка Ганна Малкіна зазначає, що президентські вибори в Туреччині були однією із цікавих інтриг травня.

"За їхніми результатами можна сказати про появу нового типу гібридного режиму – електоральної автократії, – вважає політолог. – З одного боку, результати виборів не були визначені заздалегідь, з другого – перемогу таки здобув чинний авторитарний президент Ердоган. Проте несподівана відчутна підтримка турецькими громадянами опозиційного кандидата Киличдароглу розколола країну на два політичні табори, і надалі розкол може посилюватись".

На думку політолога, все залежить від позиції, яку після виборів займе Ердоган. Якщо він піде шляхом посилення репресій та боротьби з інакодумством – на країну можуть чекати масові акції протесту, прогнозує Ганна Малкіна.

"Якщо подивитися на мапі, які регіони підтримали Киличдароглу, то це ті частини країни, які дають 75% турецького ВВП", — наголосила експертка. — Вони можуть стати серйозною протестною силою з погляду ресурсів.

Другим варіантом міг бути пошук конструктивного співробітництва з опозицією у вигляді роздачі привабливих для неї міністерських портфелів та інших посад. Однак у ситуації різновекторного бачення важливих питань щодо державного устрою, поділу влади, а також ролі релігії в суспільстві місця для компромісу практично не існує.

Третій варіант – збереження умовного статус-кво, що саме собою є реальною перспективою. Однак у середньостроковій перспективі таке становище призводитиме до поступової ерозії авторитаризму чинного президента, ослаблення його влади, чого після практично двадцятирічного правління пану Реджепу не захочеться», – каже експертка.

Тому, попереджає політолог, внутрішня політика в Туреччині найближчим часом буде наелектризована до краю.

"Щодо зовнішньої політики, то, швидше за все, різких змін не буде, — вважає Ганна Малкіна. — Як то кажуть: "Старий віл борозни не зіпсує". У цьому плані більш непередбачуваними були б прогнози у разі перемоги опозиційного кандидата. Геополітичний шпагат турецької зовнішньої політики, може, не найбажаніша позиція для України та колективного Заходу, але вона хоча б зрозуміла та прогнозована".