Ексглава МЗС України: як послабити російський вплив в ООН, приструнити Угорщину та зрозуміти гру Китая

У понеділок, 6 березня, стало відомо, що США відмовили у видачі віз російській делегації, яка хотіла потрапити на сесію робочої групи ООН з інформаційно-комунікаційних технологій.

У середу, 8 березня, з’явилася інформація, що ООН отримала відео зі стратою беззбройного бійця ЗСУ російськими окупантами і зараз вивчає ці кошмарні матеріали.

На цьому тлі сюрреалістично виглядає те, що з квітня росія почне головувати в Раді безпеки ООН.

Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко розповів "Телеграфу", чи можна цьому перешкодити, а також чому, незважаючи на масові військові злочини з боку росії, вона все ще знаходить підтримку навіть серед деяких членів ЄС.

– Українська дипломатія, а також представники США намагаються протистояти тому, що росія залишається постійним членом Ради безпеки ООН. Підливає олії у вогонь і те, що з квітня країна-агресор очолить цей орган. Чи є шанс вибити її звідти?

- Справа в тому, що легальних способів вигнати рф з ООН, або з Радбезу ООН, якщо спиратися на Статут цієї Організації, не існує. Там багато про те, як приймати нових членів, але практично не прописано, що робити з країнами, які порушують Статут. А тим більше – що робити, коли таке робить постійний член Ради безпеки ООН, які мають право вето. Такими є: Китай, рф (до 1991 року – СРСР), Великобританія, США, Франція.

Генасамблея ООН (на даний момент складається з 193 членів) може ухвалити резолюцію про виключення того чи іншого члена з Організації. Але при цьому обов’язково це рішення має підтвердити такий орган як Рада безпеки. І якщо хоч один із його постійних членів накладе "вето" – рішення не ухвалюється. Зрозуміло, що за таких обставин рф не вдасться вигнати з Ради безпеки і в цілому з ООН.

Але (і про це нещодавно йшлося під час засідання, яке організував Центр дослідження росії), є можливість обмежити право росії брати участь у роботі Радбезу та ООН в цілому. Суть у тому, що під час підготовки до наступної сесії Генасамблеї Комітет з перевірки повноважень (складається з 9 членів, які призначаються ГА на початку роботи кожної сесії на основі пропозиції голови; Комітет доповідає Асамблеї про повноваження представників – прим. ред.) може визнати повноваження російської делегації недійсними, посилаючись на відомі факти, резолюції тощо. Це означатиме де-факто, що росія не вигнана з ООН, але її повноваження не визнані. І таким чином, делегація росії не зможе брати участь у роботі як ГА, так і її органів, включаючи Радбез.

Звісно, це також потребує дуже серйозної роботи. Потрібно переконати членів цього Комітету проголосувати саме таким чином. Але це набагато простіше, ніж інші варіанти. Тому що рішення в цьому Комітеті приймаються просто більшістю голосів.

Що стосується початку головування росії в Раді безпеки з квітня — тут все йде за ротаційним принципом. Можна лише сподіватися, що цивілізовані країни, представлені у цьому органі, будуть здійснювати відповідні демарші. Як саме – поки що складно сказати. Чи це будуть певні заяви, чи деякі дії – наприклад, бойкотування тих чи інших засідань.

– Чому більш ніж через рік повномасштабної російської агресії, всіх тих звірств, усіх військових злочинів, які вона скоїла, і які стали надбанням громадськості, знаходяться ті, хто виступає у світі "адвокатами" росії, намагається якось виправдати її дії, закликає умиротворити Москву, шукати якісь компроміси за рахунок України?

– Тому що ніхто не скасовував політичної корупції та корисних ідіотів. Є країни, які досі сидять на фінансовій підтримці росії, економічно залежать від неї. Є країни, де росія десятиліттями вигодовувала тих політичних діячів, які сьогодні там правлять, але при цьому заглядають у рота Кремлю і годуються з його руки. Такі готові служити виключно Кремлю, а не національним інтересам своєї країни. Хабарі, продажність, цинізм нікуди не поділися.

Як нікуди не поділися і люди зі "збитим прицілом". Ті, хто вважає, що головне – це мир за будь-яку ціну. Тим самим вони фактично підштовхують агресора до нових злочинів. Тому що не покаране зло породжує нове – ще страшніше.

- Серед держав ЄС "білою вороною" виглядає Угорщина, керівництво якої явно підіграє Кремлю, продовжує торгові відносини з рф, всіляко перешкоджає введенню санкцій проти країни-агресора. Чому Орбан і Ко так поводяться? Як знайти на них управу?

– Угорське керівництво дуже пов’язане із Кремлем. І тут варіанти корисного ідіотимзу та корупції працюють саме у бік корупції. Очевидно, що Кремлю вдалося зробити з Угорщини "троянського коня" для ЄС та НАТО, якусь "п’яту колону". Саме тому бачимо таку очевидну промосковську лінію з боку офіційного Будапешта.

Єдиними ліками від цього є фінансово-економічні санкції. Наприклад, відмова у наданні Угорщини досить великих сум, які Європейська Комісія може виділяти країнам-членам, якщо ті поводяться адекватно. А якщо ні – ці суми заморожуються, і країна, яка діє врозріз із загальною політикою ЄС, їх не отримує. Враховуючи, що завдяки "мудрій економічній політиці" керівництва країни, ситуація в економіці Угорщини залишатиме бажати кращого, такий "батіг" може бути дуже ефективним.

Плюс – у Брюсселі все більше схиляються до того, що необхідно змінювати правила процедури прийняття тих чи інших ключових (безпекових, зовнішньополітичних) рішень. І переходити від одноголосного консенсусу (що вкрай складно з огляду на те, що в ЄС на даний момент 27 членів) до кваліфікованої більшості в дві третини голосів. І тоді ситуацію з тією ж Угорщиною буде швидко вирішено.

– Про що говорить наростаюче американо-китайське протистояння, у тому числі в ракурсі ставлення до російсько-української війни?

– Я не думаю, що воно може призвести до чогось надзвичайного. Китай, безумовно, хоче врятувати рф, тому що це його головний ідеологічний союзник у протистоянні із Західним світом. І Пекін буде робити все, що від нього залежить, щоб росія хоч у якійсь формі збереглася після цієї війни (а краще "приросла територіями", як люблять говорити в Кремлі). З іншого боку, китайське керівництво розуміє, що цього не станеться. І що доведеться, так чи інакше, балансувати та шукати взаєморозуміння із Заходом, від якого КНР дуже залежить економічно. Тому, гадаю, Китай продовжить робити гучні заяви, закликати до миру.

Але не перетинатиме "червоні лінії", які йому американці та європейці чітко накреслили.

Інакше в нього розпочнуться серйозні проблеми. У тому числі внутрішньополітичні. Що для режиму країни з населенням 1,5 мільярда вкрай небезпечно. Відповідно, китайське керівництво має вибір: ризикнути і стати на бік ідеологічного союзника – або триматися від нього на певній дистанції, продовжуючи вигідний бізнес із Заходом. Думаю, з боку Пекіна ми побачимо балансування між цими позиціями найближчими тижнями, а то й місяцями.