Якщо завтра війна: що брати, куди йти і як поводитися у разі гіршого сценарію

Читать на русском
Автор
40664
Доведеться рятуватися в укритті чи евакуюватись Новина оновлена 26 січня 2022, 11:21
Доведеться рятуватися в укритті чи евакуюватись

Найлегше зібратися тим, хто має досвід тривалих подорожей

Одне з найважливіших питань останніх місяців — чи чекати на масштабний наступ російських військ на територію нашої країни? Чи, у спрощеному варіанті, нападуть – не нападуть? З одного боку, про наростаючу загрозу вторгнення агресора свідчить, за даними західної розвідки, кількість підрозділів і бойової техніки Російської Федерації, що росте вздовж кордонів України. Через цю потенційну загрозу деякі країни вже евакуюють частину персоналу своїх посольств. Озвучено навіть дату – 20 лютого, коли путінська армія може піти у наступ.

24 січня на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони секретар РНБО Олексій Данилов запевнив, що приводів для паніки немає, а Збройні Сили готові дати відсіч агресору, як це роблять з 2014 року. Проте, якщо не паніка, то стурбованість населення країни зростає. Особливо через те, що місцеві адміністрації жодних пояснень та рекомендацій мешканцям не дають, а керівництво країни дозволяє собі необачні висловлювання щодо можливої окупації Харкова.

Проте наступ може розпочатися не з боку Харкова, а, наприклад, з окупованого росіянами Кримського півострова, і тоді найближчими великими населеними пунктами виявляться Генічеськ та Мелітополь. Іноземна армія також може спробувати прорвати оборону на східному фронті, щоб захопити Маріуполь та Бердянськ. У такому разі, як вважають деякі експерти, частини населення доведеться евакуюватися, захопивши із собою документи та найнеобхідніші речі.

Паспорт, аптечка та сухпай на два дні

Найпростіший комплект "тривожної валізки", нещодавно озвучив заступник голови Київської державної міськадміністрації Андрій Крищенко .

У ньому мають бути:

  • документи;
  • медикаменти (першої необхідності і ті, якими користуєтеся конкретно ви та ваші рідні);
  • зручний одяг по сезону;
  • сухпайок (консерви, печиво тощо) на один-два дні.

Докладніші поради щодо комплектації "тривожної валізки" дала офіцер Збройних Сил України та блогерка Олена Білозерська. За її словами, найцінніше має бути при вас, буквально на тілі, щоб не загубилося і не було вкрадено з сумкою/рюкзаком або верхнім одягом.

Мова про паспорт,

свідоцтво про народження,

водійські права, військовий квиток,

документи на квартиру або іншу власність,

гроші та банківські картки – все бажано запакувати у пластиковий чохол або поліетиленовий пакет від намокання.

При собі також треба тримати мобільний телефон.

Якщо у вас є хронічні захворювання, то під рукою також повинні бути ліки, які ви приймаєте.

У кишені одягу слід покласти ліхтарик, запальничку, сірники.

З урахуванням пори року Олена Білозерська радить мати каремат туристичний килимок на резинці.

Слід заздалегідь подбати про ксерокопії важливих документів, також надійно запакованих від вологи. Заздалегідь зробіть дублікати ключів від квартири.

Серед слушних пропозицій – усі члени сім’ї повинні мати список телефонних номерів родичів, а також певні адреси, щоб зустрітися, якщо дорогою ви втратитеся. Дітям дошкільного віку зазвичай радять пришити до комірця одягу ярлики з їхніми іменами, адресами та контактами батьків.

По можливості, крім смартфона, варто мати запасний кнопковий телефон, а також зарядки до них та іншої техніки. Якщо ліхтарик на батарейках – то комплект запасних батарейок.

Смартфон — добре, а "дзвонилка" — краще
Смартфон — добре, а "дзвонилка" — краще

Вам обов’язково знадобиться мультитул — набір найважливіших інструментів, багатофункціональний або хоча б звичайний складаний ніж.

Може знадобитися заряджений павербанк (краще два, один з яких заряджається від сонця, пише Олена).

Варто прихопити також маленький перехідник для розетки та трійник.

У перерахунку є також блокнот, олівець і ручка, а також паперова карта місцевості (насправді – невідомо, в яку місцевість вам доведеться прямувати).

Не обійтися в дорозі без засобів гігієни – вологих серветок, кількох неповних рулончиків туалетного паперу та флакона дезінфікуючого засобу.

І це лише частина необхідних речей
І це лише частина необхідних речей

Окрема тема – харчування. І на першому місці у більшості інструкцій знаходиться вода – у пластикових пляшках чи флягах. Що радять мати з собою з їжі фахівці: пакетики з вермішелью, кашею, пюре, які достатньо розвести гарячою водою, а також сухарі, галетне печиво, сухофрукти, горіхи. У деяких рекомендаціях зустрічаються консерви, але тягнути зайву вагу — ще те "задоволення".

Щоб скористатися всім цим, потрібні невелика каструля або металеві страви (залежно від кількості членів сім’ї), кухоль та ложки.

Не обійтися без теплого та змінного одягу, а також взуття – максимально зручного.

На випадок опадів потрібен дощовик або шматок поліетиленової плівки, клейонка.

Сторінка у соцмережах покаже вашу позицію

Є ще детальні та цінні поради від Олени Білозерської. Загальною метушнєю, панікою зазвичай користуються непорядні люди. Тобто, не факт, що вас дорогою не спробує пограбувати якийсь наркоман. У такому разі вона пропонує тримати поблизу деяку суму грошей, щоб можна було швидко відкупитися. Але це навряд чи може статися, якщо вас буде група. У реалі ж ситуація може бути набагато небезпечнішою і віддавати доведеться всі наявні при вас гроші та цінності.

До речі, в більшості рекомендацій про збереження ваших цінностей, як кілець, сережок, ланцюжків, брендових годинників і т.п. — ані слова. Хто їх має, може заздалегідь продумати, як їх упакувати та не втратити в дорозі. У той же час виключити випадки нападу з метою пограбування неможливо.

Друга важлива рада – і це вже стосується не так "заможних" громадян, як активно-патріотичних. Перевірте вміст всіх ваших електронних пристроїв (смартфон, планшет, фотоапарати, флешки і т.д.), щоб у них не було нічого такого, що може не сподобатися будь-якій із сторін конфлікту. "Якщо вас затримають і захочуть перевірити, можуть з вашого смартфона зайти на вашу сторінку у соцмережах – подумайте про це", – пояснює Олена. З огляду на досвід Донбасу, де проукраїнськи налаштовані громадяни потрапляли "на підвал" до бойовиків – настанова слушна.

Що стосується ліків, то крім специфічних у разі хронічних захворювань, важливо мати жарознижувальне, протизастудне, знеболювальне, протизапальне, кровоспинне, антидіарейне, ліки від серцевого нападу та різні пластирі.

Прикинути, якого розміру має бути валізка – рюкзак або дорожня сумка з вищезгаданим мінімумом – найпростіше тим людям, хто має досвід сімейних подорожей на кілька днів у гори, на море чи туристичній поїздці без системи обслуговування "all inclusive".

Причому більшість порад розрахована на якогось статистичного громадянина середнього віку, який більш-менш забезпечений і тримає на контролі ситуацію в країні. Який може підхопити "тривожну валізку" і пройти з нею в якесь безпечне місце. Насправді, у більшості є чоловік або дружина, діти, батьки, їхні батьки та інші, часом безпорадні та нетранспортабельні родичі. Не всі мають автомобілі (мотоцикли не в рахунок). Зате є домашні тварини або худоба (не вважати слово образою), яких нізащо не покинуть і не зможуть взяти з собою, а отже, змушені будуть залишитися вдома. Частина людей, як показують опитування населення, взагалі живе "в іншому вимірі" — вони не дивляться новини по телевізору, уникають "негативних", на їхню думку, матеріалів на сайтах і тому не в курсі можливої агресії.

Що врятує замок на дверях?

Щоб приблизно спрогнозувати, як може виглядати "втеча від війни", достатньо згадати події, що відбувалися в країні. Наприклад, перші вибухи на артскладах поблизу Новобогданівки Запорізької області 6 травня 2004 року. Боєприпаси почали вибухати близько першої години дня, а вже незабаром нікуди додзвонитися було неможливо – мобільний зв’язок "завис" від кількості дзвінків. Скажете, то був 2004-й, зараз мобільний зв’язок крутіший. Але ж і "вогнище" було локальне!

Далі, знов-таки, Новобогданівка: зрозумівши, звідки походить загроза, селяни бігли в різні боки, куди очі дивляться, по ораних полях, через посадки і мало хто встиг схопити хоча б паспорт чи замкнути двері будинку. Ось як згадували той день автору цих рядків жителі Новобогданівки: «А з речей не взяли нічого — ні документи, ні гроші, я тільки навіщось викрутила пробки. Навіть не замикали будинок".

"Ми бігли, а навколо нас свистіли уламки. Діти весь час оглядалися, а я з жахом думала, раптом він у когось потрапить? І ще пам’ятаю: я зазвичай паспорт не ношу, а в той день повинна була прописуватися. Біжу з цією сумкою, а в ній ще покупка якась була, а потім покинула, навіть про паспорт не згадавши”.

"Примчав у село — у школі немає нікого, дізнався, куди побігли, і поїхав слідом за ними. А там бруду на полі і все воно усіяне дитячими речами, портфелями, взуттям, велосипедами, які одразу виявилися тягарем...".

Так евакуювали жителів Калинівки після вибухів на артбазі
Так евакуювали жителів Калинівки після вибухів на артбазі

Подібне до жителів цього села довелося пережити ще двічі в наступні роки, такою ж була картина і в інших населених пунктах, де злітали на повітря склади Міноборони. На складах ще бабахало, а люди вже поспішали повернутися до корів, яких треба доїти, голодних собак і переляканих кішок. Багатьом пам’ятні розповіді тимчасових переселенців із Донбасу. Коли вони на початку бойових дій залишали Донецьк та сусідні міста, рятуючись від танків та "Градів", то їхали без нічого, з мінімумом дрібничок, впевнені, що через кілька днів конфлікт буде улагоджений і вони спокійно повернуться додому.

Ось так розповідали про себе біженці, які потрапили в липні 2014 року в Запорізьку область: "Коли ми приїхали сюди, у мене було два сарафани, коляска та діти у літньому одязі". "Ми їхали на море на місяць, з літніми речами, простенькими, щоб потім не прати і не шкода було викинути. Я думала, що поки ми відпочиватимемо, все звільнять, все приберуть і ми повернемося до нормального міста, і що війна до Горлівки не зайде". "Моєму чоловікові 74 роки, він колишній військовий, залишився в Слов’янську. На своєму автомобілі виїхати звідти неможливо, у нас просто заберуть машину. І не тільки на дорозі можуть будь-який автомобіль забрати. Заходять навіть у двори, де є гаражі, а до машині вимагають у господарів ключі та документи".

Є серед інструкцій для евакуйованих і такий розділ: перед виходом з квартири

  • вимкніть усі освітлювальні та нагрівальні прилади, телевізор, радіо;
  • перекрийте крани холодного та гарячого водопостачання, газ;
  • закрийте вікна, кватирки;
  • закрийте двері квартири на замок.

Знову ж таки, все це робиться в більш-менш спокійній обстановці перед від’їздом сім’ї на кілька днів, якщо ви правильно розрахували час до відправлення автобуса-поїзда-літака. У багатьох випадках, коли речі вже розкладені на полицях та за вікном/ілюмінатором ще видно вокзал/аеропорт, згадується забута потрібна річ. Що буде забуто в момент квапливої евакуації – одному Богові відомо. І чи врятує вашу залишену квартиру замок, якщо почнуться розграбування житла, що пустують? Що вбереже відключена електрика, якщо до будинків полетять снаряди?

Чи зможемо ми зателефонувати рідним та друзям з інших регіонів? Швидше за все, ні, мобільний зв’язок у цьому випадку ненадійний. Чи буде реально зняти гроші в банкоматі, навіть якщо у вас там пристойна сума? Не факт. Що ви зможете купити по дорозі в магазинах – невідомо: згадайте, як швидко на початку пандемії розмели борошно та туалетний папір.

А головне, що нам, на відміну від ізраїльтян, поки що невідомо, яким чином держава планує всіх сповістити про небезпеку та повідомити, де і як рятуватися. Тому – вся надія на Збройні сили, територіальну оборону та добровольців, які запевняють: ворога не допустимо!

Раніше "Телеграф" розповідав, що за 80 км від Харківської області Російська Федерація розгорнула новий батальйон радіоелектронної боротьби (РЕБ).