Київ не впевнений у постійній військовій допомозі Заходу при розрахунку стратегії на майбутнє, нарікають експерти.
У Вільнюсі стартував дводенний саміт Північноатлантичного альянсу. Україна покладає на нього величезні надії, частину з яких, судячи з заяв генсека НАТО Єнса Столтенберга, задовольнять. Зокрема, щодо скасування для України ПДЧ (Плану дій щодо членства в НАТО), що прискорить процес приєднання до блоку.
Експерти розповіли "Телеграфу", які висновки щодо українсько-натовського зближення можна зробити, чи достатньо зробила Україна, щоб отримати максимально позитивний результат, і Захід — щоб відмовитися від колишніх стереотипів.
Три важливі моменти та українські аргументи
Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак наголошує, що відносини України та НАТО дійшли до етапної точки зростання. Вільнюс, за його словами, стає місцем сили НАТО та України як частини євроатлантичної безпеки.
"Рішення Вільнюського саміту має продемонструвати консолідаційну єдність Альянсу, впевненість у стратегії протидії агресивним намірам росії, стати потужним підтримуючим сигналом для України та її збройних сил", — наголошує експерт.
За словами Олега Постернака, ми підійшли до саміту з наступними результатами та розрахунками.
По-перше, Україна і НАТО не мають структурного організаційного каркаса для взаємодії.
"Україна не була рівноправним учасником діалогу з НАТО в порівнянні, наприклад, з нашими відносинами з ЄС, які еволюціонували в нову площину. Україна не має організаційних інструментів впливу на євроатлантичну спільноту. Для цього нам потрібен новий механізм – Рада Україна-НАТО, яка акцептує діалог на рівні впливів та розробки механізму інтеграції", – пояснює експерт.
По-друге, Україна не впевнена у постійній військовій допомозі Заходу при розрахунку стратегії на майбутнє.
"Що буде, якщо успіхи контрнаступу виявляться обмеженими — і Захід почне зменшувати постачання техніки та озброєння? Саме тому нам потрібні надійні гарантійні документи безпеки, які зафіксують тривалі механізми військово-технічної кооперації, можливості для навчання наших військових тощо", — наголошує Олег Постернак.
По-третє, для України та значної частини країн Альянсу очевидне застаріле формулювання Бухарестського саміту 2008 року у стилі "двері НАТО відчинені".
Україна, наголошує експерт, очікує не просто підтвердження можливості бути в НАТО, а їхньої фундаментальної конкретизації: коли і як? І першим кроком конкретизації має стати політичне запрошення у вигляді декларації про серйозні наміри Альянсу щодо членства України в НАТО, вважає Олег Постернак.
Помилки та правильні підходи НАТО та України
Керівник Центру громадської аналітики "Вежа" Валерій Клочок розмірковує так:
"НАТО, як з’ясувалося, не є такою монолітною структурою, якою блок здавався під час тієї ж холодної війни. Після розвалу СРСР серйозно ослаб, і Альянс явно недооцінив ризики, які являла собою росія, особливо після воцаріння там путіна. Широкомасштабне російське вторгнення в Україну змусило НАТО переглянути оборонну концепцію. Відповідні документи вже ухвалюються – і, гадаю, будуть ухвалені на Вільнюському саміті".
Звичайно, добре, що країни блоку почали виправляти помилки та напрацьовувати нові підходи до безпеки, зазначає експерт. Але, на його думку, відчувається, що НАТО продовжує недооцінювати ризики.
"Інакше блок діяв би більш активно та ефективно, – пояснює Валерій Клочок. – А тут питання постачання озброєння Україні, а також запрошення нашої країни до Альянсу (з гіпотетичною перспективою вступу після війни) викликають суперечки та перепони. НАТО слід розширюватися, зокрема за рахунок нашої країни, незалежно, що там в голові у путіна. Але видно, що Захід продовжує боятися путіна. І це – основний стримувальний фактор для Німеччини. США, схоже, стримують дещо інші речі, про які відверто говорив Джозеф Байден днями в інтерв’ю CNN. Він наголосив на важливості потужного реформування Північноатлантичного альянсу".
Щоб отримати потрібний для себе результат на цьому саміті, Україна зробила багато, але недостатньо, вважає експерт. За його словами, ті візити, які здійснювали представники нашого МЗС, президент, були направлені на підписання публічних декларацій урядами різних країн щодо підтримки членства України в Альянсі. Це був потужний крок, системна робота, тут усе робилося правильно, зазначає Валерій Клочок.
Але всередині України, окрім війни, є безліч проблем, які блокують нашу євроатлантичну інтеграцію, вважає експерт.
"Це і колосальна корупція, на яку вказував Байден. І постійні повідомлення про затримання хабарників. До того ж частина населення ще має проросійські настрої, які ми також бачимо за скандалами, що періодично спалахують. Над викоріненням подібних факторів слід було активніше працювати. Так що внутрішній контекст в Україні відіграв свою роль у тому, що ми досі не знаємо – яке рішення в результаті оголосить НАТО щодо перспектив нашої країни, – пояснює Валерій Клочок. – Якщо говорити про сам Захід у ракурсі відмови від колишніх стереотипів (типу – з рф можна і потрібно дружити), мені здається, тут робиться достатньо. Але це — тривалий процес".
За словами експерта, навіть якщо порівнювати Вільнюський саміт-2023 з Мадридським-2022, помітно поступальний рух.
"Наприкінці червня минулого року в Мадриді країни НАТО ухвалили рішення про надання Україні безпрецедентної допомоги для відбиття російської агресії. Було знято обмеження на постачання військової техніки та боєприпасів. Такого навіть ми тоді не очікували. Так само і на Вільнюському саміті можуть оголосити несподівані (у позитивному сенсі) рішення, — припускає Валерій Клочок. — Так що Захід робить багато. Серйозно працює над подоланням стереотипів часів заспокоєння після холодної війни. Ми періодично обурюємося неквапливістю цих процесів, але слід розуміти, що швидкою така ламка поглядів та підходів і не буває".