Саміт НАТО: Україна прискорила рух, а росія отримала неприємний сигнал

У Вільнюсі відбувся перший день саміту НАТО. Очікування Києва здійснилися лише частково. Альянс погодив спільне комюніке, в якому назвав рф загрозою та зобов’язався всебічно підтримувати Україну, яка захищає свою незалежність, суверенітет та територіальну цілісність у межах своїх міжнародно визнаних кордонів. Але запрошення нашої країни до Альянсу не було.

Експерти оцінили для "Телеграфа" підсумки першого дня саміту, а також очікування від українсько-натовських відносин у майбутньому.

Є присмак розчарування, але немає підстав для розпачу

Політолог, політичний консультант Володимир Фесенко вважає, що перший день саміту НАТО у Вільнюсі дав Україні досить очікувані результати.

– Принаймні для експертів, – уточнює він. – Звичайно, багато українців мали певні надії на запрошення України до членства в НАТО. Але оцінюйте ситуацію реалістично – це було малоймовірно. Про що ще перед самітом говорили більшість серйозних експертів. Поки триватиме нинішня велика війна між росією та Україною, НАТО не прийматиме Україну до своїх лав, щоб уникнути ризиків прямого військового зіткнення з рф, а відповідно, і ризиків ядерної війни. Тому приємної для нас сенсації не сталося.

Попри певний присмак розчарування у багатьох українців та наших друзів за кордоном, Володимир Фесенко не бачить приводу для розпачу.

– Рішення Вільнюського саміту НАТО щодо України у будь-якому разі є (і були б) проміжними, – пояснює експерт. – Питання нашого вступу до НАТО буде вирішено лише після завершення нинішньої війни залежно від її результатів. Те, що прийнято по Україні зараз, відповідає нашій програмі-мінімум і зараз задовільно для нас (хоча ми й хотіли набагато більшого). Процес інтеграції України до Альянсу набуває нового імпульсу – це і створення Ради Україна-НАТО, і багаторічна програма підтримки для нашої країни (по суті, це програма оперативно-технічної інтеграції України до НАТО), і вилучення вимог про необхідність Плану дій щодо членства в НАТО для України. Це означає, що наш післявоєнний рух у НАТО буде прискореним, хоч і не таким швидким, як у Фінляндії та Швеції.

Треба розуміти, продовжує Володимир Фесенко, що нам дійсно необхідно провести низку інституційних та структурних реформ, у тому числі й у секторі оборони та національної безпеки, у процесі нашої інтеграції до НАТО. Головне, наголошує він, що ми впевнено рухаємося шляхом євроатлантичної інтеграції, і цей рух навіть прискорюється.

– Ще два роки тому ми марно благали наших західних партнерів про надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО, – нагадує політолог. – А зараз це вже неактуально, наша найближча мета – вступ до Північноатлантичного альянсу. Продовження та прискорення нашого руху в НАТО – це неприємний сигнал для росії. Але у кремлі все ще сподіваються, що цей рух їм вдасться зупинити. Як правильно зазначив президент Зеленський, відсутність у рішеннях Вільнюського саміту НАТО чіткого та однозначного сигналу про неминучість вступу України до НАТО дає росії надію на торги з Заходом з цього питання.

Але, зазначає експерт, якщо ми подивимось, як розвивалася ситуація з євроатлантичною інтеграцією України за останні 15 років, то побачимо позитивну динаміку. Особливо, хоч як це парадоксально, за час нинішньої великої війни між росією та Україною.

– Саме росія своїми агресивними діями штовхає Україну у бік НАТО та Заходу. Тому з високим ступенем ймовірності очікування рф щодо блокування вступу України до НАТО не виправдаються, – прогнозує Володимир Фесенко.

Він наголошує, що в Альянсі суттєво збільшилася кількість країн, які підтримують вступ України (зараз це 23 країни – 2/3 від загальної кількості країн НАТО). Але повного консенсусу ще немає.

– До того ж через російсько-українську війну з’явилися коливання у нинішньої адміністрації Білого дому, – наголошує політолог. – Однак коливання США та Німеччини стосуються, скоріше, тактики, а не стратегії вступу України до НАТО. Тому нинішня ситуація в Альянсі є набагато сприятливішою для перспективи вступу України до НАТО, аніж до 24 лютого 2022 року.

Надія має бути не на НАТО

Колишній працівник СБУ та консультант комітету Верховної Ради з питань національної оборони безпеки, військовий експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак розмірковує так:

– Занадто перегріта, як на мене, історія зі вступом України до НАТО. Це важливо, але не суперкритично. Було ясно, що зараз Україну, яка перебуває у стані війни, ніхто до Альянсу не візьме. Адже, умовно кажучи, якщо нас сьогодні беруть до НАТО, завтра представники країн — учасниць Альянсу мають їхати на фронт. Воювати з ядерною державою, яка має близько шести тисяч боєголовок. У когось можуть здати нерви. І це – кінець планети.

Тоді як щодо євроатлантичної інтеграції України все далеко не закінчено. А лише відкладено, зазначає експерт.

– Нагадую, що НАТО – військово-політичний блок. І якщо його військова частина в основному підтримує нас, то з політичною – все далеко не так просто. І – так, це та сама "реал політик", в яку грають дорослі. І нам час дорослішати, – підкреслює Іван Ступак. – З хорошого – ми отримуватимемо щороку 500 млн доларів від НАТО на озброєння та реформу. Це начебто небагато. Але, наголошую, суму виділяє блок. А допомагати нам – так чи інакше – буде й кожна країна окремо.

На думку експерта, на майбутнє слід розуміти, що тільки ми та наші сусіди, які в різний час постраждали від російської (радянської) окупації та агресії, готові себе та один одного захищати.

– Слід розвивати свій військово-промисловий комплекс (ВПК). Створювати регіональні спілки (наприклад, Україна – Польща – країни Балтії + Великобританія). А НАТО – на перспективу, – наголошує Іван Ступак. – Повинне прийти розуміння, що головний наш захист – власні потужні збройні сили та свій ВПК, який має бути винесений за межі міст та розташований під землею, у тунелях (як і склади, ремонтні бази) – у недосяжності для ворожих ударів.

Говорити про те, що очікування не справдилися, не зовсім коректно

Політолог, медіаексперт Денис Гороховський нагадує, що ще 6 липня керівник ГУР України Кирило Буданов, коментуючи очікування від саміту НАТО, заявив, що "очікування нашого суспільства не будуть задоволені". Загалом – це найчіткіша характеристика події, вважає експерт.

– Очевидно, що прийняття України до НАТО до завершення війни безпосередньо вплинуло б на її хід. По суті, Альянс мав би повноцінно вступити у війну. І всі розуміли, що ніхто цього не хоче та не планує. Тому говорити про те, що очікування не виправдалися, не зовсім коректно, оскільки на подібне могли очікувати лише найбільші оптимісти, – пояснює Денис Гороховський.

Водночас, продовжує експерт, на саміті було ще раз продемонстровано, що країни Альянсу здебільшого готові підтримувати Україну – скільки буде потрібно, причому обсяги цієї підтримки збільшуватимуться.

– Це важливий чинник, – вважає Денис Гороховський. – Ми можемо скільки завгодно критикувати владу інших країн за надто пасивну позицію у питанні російсько-української війни, але без їхньої підтримки ми б не змогли чинити опір агресору і не лише тримати оборону понад 500 днів, а й вести українську "реконкісту".