Чому УПЦ МП досі не виселили з Лаври і що там зараз відбувається?

Наприкінці минулого року влада міцно "схопилася" за вирішення питання Московського патріархату в Україні. Проти "верхівки" духовенства та наближених до цієї церкви були введені персональні санкції, СБУ провела серію обшуків в єпархіях УПЦ МП по регіонах, а РНБО доручила Кабміну розробити законопроєкт про унеможливлення діяльності в Україні релігійних організацій, афілійованих з рф.

Кульмінацією цих подій стало юридичне видворення московського патріархату з Києво-Печерської лаври, та розірвання договору користування майном заповідника. Однак де-факто, УПЦ МП з Лаври так і не пішла, хоч і мала зробити це ще наприкінці березня. Таким чином утворився дивний крихкий баланс, де на одній шальці терезів законні вимоги влади, а на іншій юридично сумнівні інтереси московського патріархату. Що зараз відбувається навколо Лаври та чому влада і досі не змогла схилити ці шальки терезів на свою сторону, розбирався "Телеграф".

Дві лінії оборони

Останній дзвоник для Московського патріархату в Лаврі пролунав ще 29 березня. Саме в цей день перестав діяти договір оренди на користування майном Нижньої лаври між УПЦ МП і національним Києво-Печерським історико-культурний заповідником.

Та в день дедлайну УПЦ МП з Лаври нікуди не виїхала. Не зникла і наступного дня, і потім… Московський патріархат і досі перебуває в Лаврі, зайнявши глуху оборону.

Перша лінія цієї оборони — медійна. Майже кожного дня на території Лаври відбуваються, так звані, "молитовні стояння": група прихильників УПЦ МП блукає між будівлями Лаври, та в потрібний момент фізично перешкоджає спеціальній комісії Мінкульту перевіряти, та брати на баланс культурні пам'ятки. Все це відбувається під співання молитов, з обов'язковим реквізитом у кадрі: ікони, хрести та навіть національні прапори. Таким чином картинка "утисків за віру" виходить на відмінно.

Щоправда в ЗМІ з'являлась інформація, що борці за Лавру чинять один із семи смертних гріхів і "обороняють" святиню не безкорисно, та в УПЦ МП назвали всі подібні звинувачення провокацією.

Паралельно церковні ЗМІ стали публікувати повідомлення про допомогу їхніх вірян і парафій підрозділам ЗСУ: то дрон передадуть, то тепловізор. Тож виходить, що держава "утискає" не лише православних, але і патріотів.

Друга лінія оборони — юридична. Але правовою її можна назвати з великою натяжкою. Річ у тім, що духовенство МП не визнало факт розірвання договору оренди правомочним. Батюшки пішли до Господарського суду столиці й зайняли позицію: якщо суд накаже їм забиратись з Лаври, то так і буде, а якщо ні, то вибачайте.

Сказати що позиція дивна — нічого не сказати. Згідно з договором оренди між УПЦ МП і державою (в особі заповідника), договір може бути розірваний "державною установою в односторонньому порядку у разі виявлення нею нецільового використання майна або його утримання у неналежному стані після відповідного попередження".

Це, власне, і трапилось: комісія Мінкульту знайшла порушення в користуванні майном, і держава в односторонньому порядку розірвала договір. Та для Московського патріархату, як виявилось, то не аргумент, тому і суд.

Однак судитися з державою УПЦ МП може скільки їй завгодно. З Лаври то все одно на вихід. Щоб залишатись у Лаврі протягом розгляду справи в суді, (а це може тривати бозна на скільки часу) юристи МП подали клопотання про забезпечення позову. Та Господарський суд це клопотання відхилив. Тож з Лаври таки треба йти.

Та цього не відбувається: на сайті Лаври щотижня публікуються розклади богослужінь УПЦ МП, і вони дійсно проходять. А що ж відбувається натомість?

Без зайвого шуму

В керівництві країни вочевидь вирішили, що варити "ропуху" на слабкому вогні буде безпечніше. Секретар РНБО Олексій Данілов запевняв, що нікого за ноги з Лаври витягувати не будуть. Тому зараз в Лаврі працює комісія Мінкульту з приймання-передачі майна. Ця комісія поступово, будівля за будівлею, оглядає Нижню лавру.

"Заплановано оглянути 79 корпусів. Ми актуємо кожен об'єкт. Там де немає людей, ми його опечатуємо, це не є храми, а приміщення, які повністю вільні", — пояснює "Телеграфу" член комісії, директор департаменту культурної спадщини Мінкульту Мар’яна Томин.

Ідея вочевидь така, щоб витиснути УПЦ МП з Лаври поступово, не створюючи додаткового медійного цунамі. Але!

В самій УПЦ МП діяльності комісії не визнають. Яка така комісія?

"Усі розмови в пресі навколо роботи так званої міністерської комісії, як і заяви самого міністра культури, є вигадками та спекуляціями. Вже кілька тижнів по Лаврі ходять люди, які на камеру називають себе міністерською комісією. Вони оглядають будівлі, щось фотографують на власні мобільні телефони. Але жодних дій, які можна було б розглядати як процес прийому-передачі майна з балансу однієї організації на баланс іншої, ніхто не здійснював і не планує цього робити. Ченці продовжують жити там, де й жили, студенти богословської академії навчаються, як і раніше, в оглянутих храмах продовжуються богослужіння", — зазначав "Центру інформації УПЦ" митрополит Ніжинський та Прилуцький Климент (Олег Вечеря).

Та чи потрібно взагалі, щоб Московський патріархат визнавав діяльність комісії? Створює їх згода чи незгода хоч якісь правові наслідки, які б дозволили УПЦ МП залишитися в Лаврі? За словами чиновників, правових наслідків жодних!

"Це їх право визнавати чи не визнавати. Саме тому і є судові позови та поки триває судовий розгляд, це їх право не погоджуватись з якимись рішеннями", — додає "Телеграфу" в.о. гендиректора Національного заповідника Києво-Печерська лавра Максим Остапенко.

"Комісія створена наказом Міністерства культури. Комісія стосується приймання-передачі майна в контексті того, що Міністерство культури здійснює управління 22-ма заповідниками, серед яких Лавра також заповідник загальнонаціонального значення. Тобто наша робота технологічна, юридична і та, яку нас зобов'язує робити закон. Тому що стосується думки вірян… Важко давати оціночні судження їхнім уявленням про певні процеси", — додає Томин.

Фінішна пряма

Тоді до чого УПЦ МП робить такі заяви, називаючи комісію "невідомими людьми з телефонами"?

"Тому що це створює напруження, — пояснює "Телеграфу" голова Державної служби з етнополітики і свободи совісті Віктор Єленський. — Вони хочуть напружити атмосферу навколо Лаври, звертаються до міжнародних організацій. Але ж це державна власність і держава бере собі в управління цю власність. Держава хоче пересвідчитись в якому стані знаходиться ця власність. Вона зараз проводить інвентаризацію. Аудит, який був зроблений раніше, засвідчив, що на території Лаври було побудовано 36 нових об'єктів, і з них 15 капітальних, що для комплексу, який є спадщиною ЮНЕСКО, просто неприпустимо. І те, що почали перевіряти в якому стані Києво-Печерська лавра, сам цей факт, призвів до того, що, по-перше, підірвано монополію тільки однієї церкви на загальноукраїнську святиню, і, по-друге, вже зникли ті таблички, що тут не моляться за розкольників, уніатів і не рвуть записки, якщо ти говориш, що хрещений в іншій церкві".

А створювати напруження навколо Лаври, клірикам УПЦ МП наразі вкрай необхідно. Річ у тім, що комісія Мінкульту вже майже завершила свою роботу!

"На наступний тиждень (з 15 по 19 травня — ред.), у нас залишилось тільки 8 об'єктів. Серед них 2 великих об'єкти: дальні і ближні печери, і 6 об'єктів це храмові комплекси біля ближніх і дальніх печер. Тобто потрібно ще 2 повноцінних дні роботи, і ми вже завершуємо", — каже Томин.

Після того, як комісія Мінкульту відпрацює, в гру повинна вступити держава.

"Коли ми завершуємо повністю всю перевірку, ми маємо зробити один загальний акт на всі 79 корпусів. І тільки після цього заповідник може вчиняти дії по управлінню майном. Тоді вже можна буде ставити питання щодо виселення і всього іншого, тоді вже можна бути говорити про опломбування приміщень. Ми маємо свою частину завершити, а далі вже вступає заповідник", — резюмує Мар’яна Томин.

Політичне рішення

Які варіанти є у держави? Адже очевидно, що Московський патріархат добровільно нікуди не з'їде.

Варіант перший — рішення суду. Ще в квітні, коли віруючі МП особливо активно "воювали" з комісією, якої для них не існує, та не допускали чиновників до огляду корпусів, Мінкульт звернувся до суду. Господарський суд постановив: не перешкоджати роботі комісії. Допомогло.

"Представники монастиря не заважають роботі комісії. Не можу сказати, що сприяють, але все що необхідно комісії, вони надали, надали доступ до приміщень. Той спротив і конфлікт, що був на початку діяльності комісії — усунений", — пояснює Максим Остапенко.

На 1 червня до судового розгляду запланована друга частина позову Мінкульту — щодо усунення перешкод в користуванні майном. Якщо суд задовольнить і цю вимогу держави (а особливих причин не зробити цього немає), то УПЦ МП не матиме жодних підстав перебувати на території Лаври. Хіба що у якості туристів.

Втім, як би не намагалася влада юридично формалізувати виселення Московського патріархату з Лаври, політичне рішення все ж доведеться приймати. І це є другий варіант.

"Ті приміщення, в яких не живуть ченці, опломбовуються і далі вже не використовуються для бізнес процесів, які здійснює монастир. Щодо проживання ченців, то поки триває судовий процес, прийняте рішення і домовленість про те, що вони там знаходяться і продовжують обрядові дії, які вони роблять по відношенню до святинь, мощей святих, які перебувають в печерах. Далі має бути політичне рішення щодо статусу і формату перебування ченців в межах заповідника і на об'єктах заповідника. Це певний тривалий процес, але головніше, що зараз досягнуто певне порозуміння з боку ченців щодо діяльності комісії, щодо необхідності повернення цього майна в державну власність. А далі вже будемо шукати правильний формат взаємодії з тими ченцями, які хочуть залишитися і далі молитися біля українських святинь в печерах", — резюмував Максим Остапенко.