"Майдан – це лідери та гасла. Ні одного, ні іншого в Україні сьогодні немає", – політолог Бондаренко

Хто потрапить під удар Банкової та чи бути достроковим виборам і новому Майдану — політичний експерт Костянтин Бондаренко проаналізував найактуальніші події української політики

Жовтень видався спекотним для України у політичному сенсі. Змінилося керівництво Верховної Ради. Посаду спікера після "скинення" Дмитра Разумкова зайняв Руслан Стефанчук. А вакантна після "підвищення" Стефанчука посада першого віце-спікера дісталася лідеру партії "Слуга народу" Олександру Корнієнку.

Наробило галасу розслідування Pandora Papers, у якому фігурують офшори президента України Володимира Зеленського. Вручили підозри меру Одеси Геннадію Труханову. Почалися ротації у Кабміні.

Про найгарячіші теми українського внутрішньополітичного сезону "Телеграф" поговорив з керівником Фонду "Українська політика" Костянтином Бондаренком.

Тактика "простих рішень" — це шлях до авторитаризму та тоталітаризму

– Банкова продовжує концентрувати у своїх руках максимум влади. До чого все йде – і хто після перезавантаженого у сенсі керівництва парламенту може бути наступним?

– Найімовірніше, ми побачимо дві лінії поведінки Офісу президента. По-перше, це буде показова боротьба з олігархами (із порушенням кримінальних справ, спробою націоналізації чи реприватизації підприємств, що належать їм, а також із заявами про те, що олігархи – головний ворог суспільства). По-друге, боротьба із мерами великих міст. Кампанія, яка розпочалася щодо мера Одеси Геннадія Труханова та спроби послабити (а в ідеалі – усунути) мера Києва Віталія Кличка – це перші ластівки у цьому процесі.

Будь-яка популістська влада прагне "простих рішень" (призначення ворогів і постійна боротьба з цим ворогом). Але тактика "простих рішень" — це шлях до авторитаризму та тоталітаризму, і це реально небезпечна річ. До того ж, боротьба з олігархами веде не до посилення, а до руйнування економіки, а боротьба з мерами – до викорінення місцевого самоврядування.

– Президент України, витримавши паузу, все ж таки прокоментував розслідування "Слідство.Інфо" за матеріалами Pandora Papers щодо офшорів, які використовував він та його соратники. Володимир Зеленський зазначив , що розслідування нібито не містить нічого нового, запевнивши, що відмиванням грошей не займався. Наскільки аргументована ця позиція?

– Розслідування справді не містить нічого нового. Все, що опублікували Pandora Papers, було відоме як мінімум з вересня 2019 року. Щоправда, обговорювалося переважно непублічно. В Офісі президента справедливо вважали, що негайна реакція призведе лише до більшого інтересу широкого загалу на цю інформацію: ні виправдання, ні заперечення не зіграли б у плюс Зеленському. Саме тому було зроблено все для того, щоб інформаційна хвиля спала, інтерес до офшорів Зеленського зменшився, і тоді можна було б недбало сказати: "Ах, так, ви цікавилися моїми офшорами?"

У країні, в якій 90% населення не знають, що таке офшор, і стільки ж не можуть уявити собі цифру в 40 мільйонів доларів, подібні компрометуючі матеріали по суті не є компрометуючими і – зачіпають не широкі маси населення, а вузьку частину навколополітичної "тусовки".

Кабмін перетворився на "п’яте колесо"

– Міністр охорони навколишнього середовища та природних ресурсів України Роман Абрамовський подав заяву до Верховної Ради України з проханням прийняти відставку з посади. Хто ще може піти?

– Як і раніше, у групі ризику є кілька міністрів – міністр оборони, міністр соціальної політики, міністр юстиції, можливо, міністр з питань тимчасово окупованих територій. Останнім часом до цієї групи почали зараховувати і першого віцепрем’єра – міністра економіки Любченка, а також міністра регіональної політики Чернишова (перший може піти, залишивши свою посаду заступника керівника Офісу президента Юлії Свириденко, другий може очолити Київську міську державну адміністрацію). Але все це – лише чутки та припущення. Логіки у призначеннях та звільненнях у державному органі, який перетворився на "п’яте колесо до воза" в умовах концентрації влади в руках Офісу президента, немає жодної. Просте модерування бюджетних потоків, а не здійснення соціально-економічної політики країни.

– Кому дістануться портфелі, що звільнилися?

– Будь-кому – і як плата за лояльність тим чи іншим фінансово-промисловим групам, і як необхідність звільнення 1-2 депутатських місць, і як задобрення політичних союзників. Це можна буде сказати точніше після того, як відбудуться призначення.

– Зеленський та партія "Слуга народу" йшла на вибори з одними гаслами, але за підсумками проводить зовсім іншу політику. Про це говорили і тепер уже ексспікер Дмитро Разумков і колишній секретар Ради нацбезпеки та оборони Олександр Данилюк. Про що говорять такі зміни?

– Це говорить про відсутність команди як такої. І ця відсутність заповнюється тимчасовими людьми, "людьми-функціями", які приходять на короткий час, виконують (або провалюють) покладену на них місію та йдуть. Ядра як такого у Зеленського-Єрмака немає. І цей стиль управління абсолютно відрізняється від звичних нам команд, які приходили до політики разом із Кучмою, Ющенком, Януковичем чи Порошенком. Тоді відставка кожного з членів цих команд була справжньою подією та сенсацією. Тут же інший стиль: ми мали і матимемо справу зі швидкоплинністю кадрів, з кадровою чехардою, з постійними замінами людей на тих чи інших посадах.

"Я не вірю у новий Майдан"

– Періодично, особливо на тлі падіння рейтингів і президента, і партії "Слуга народу", спалахують розмови про дострокові вибори – як парламентські, так і президентські. Яким є Ваш прогноз?

– Я не бачу жодних юридичних підстав, а головне – політичної логіки у проведенні дострокових виборів. Навіщо? У президента – абсолютно слухняний парламент, абсолютно дієздатна більшість, а також у запасі кілька груп та фракцій, які стоять у позі "Чого ви бажаєте?". За наявності такого впливу на парламент ініціювати дострокові парламентські вибори – дурниця. А тим більше – президентські. Зеленський сьогодні не має конкурентів в електоральному полі, я не бачу їх у найближчій перспективі.

Саме тому основні дії команди президента будуть спрямовані на те, щоб не надати можливості Порошенку, Бойку, Тимошенко нарощувати власний рейтинг. Два прогнозовані моменти. По-перше, президент намагатиметься продовжити роботу парламенту – щоб вибори нової Верховної Ради відбулися не 29 жовтня 2023 року, як має бути, а у 2024 році, після президентських виборів, намічених наприкінці березня. Друге – президент намагатиметься змінити Виборчий кодекс (під приводом запровадження норми про електронне голосування, але буде відкориговано низку інших статей).

– Чи є в Україні ризик нового Майдану, враховуючи загальні настрої в стилі "влада знову нас обдурила і веде не туди", а також соціально-економічних проблем, що посилюються на тлі розгулу коронавірусу?

– Я не вірю у новий Майдан. Майдан – це дорога річ, а я не бачу сьогодні тих, хто готовий вкладати гроші у новий. До того ж Майдан – це насамперед лідери та гасла. Ні одного, ні іншого сьогодні немає.

Хто виведе людей на Майдан? Повстання радикалів теж малоймовірне – більша їх частина вже негласно скуплена прихильниками Зеленського та контролюється з боку СБУ.

Ні Порошенко, ні Медведчук не здатні вивести людей на вулицю – до того ж, ці політики досить дискредитовані в очах більшості громадян. Я не бачу авторитетних військових, які могли б організувати військовий переворот – тим більше, що подібний переворот вимагатиме легітимізації з боку негласних кураторів України. Тож поки що ситуація під контролем.

***

Раніше про головні політичні події останнього часу та майбутнього "Телеграф" поговорив із відомим політологом Кирилом Сазоновим.