Путін на межі істерики: навіщо РФ накопичує війська на кордоні з Україною

Росія готує нову атаку на Україну та ЄС — експерти роз’яснили, в чому вона полягає і наскільки небезпечна

Нагромадження російських військ біля кордону з Україною стає дедалі більшим. Наприкінці жовтня та на початку листопада про це просто писали західні ЗМІ. Потім були відповідні заяви представника Пентагону Джона Кірбі та візит до Москви з цього приводу глави ЦРУ Білла Бернса. Не залишилася осторонь Великобританія, заявивши про готовність розмістити своїх спецпризначенців та десантників в Україні на тлі російського брязкання зброєю біля наших кордонів.

Паралельно із цим відбувається міграційна криза: з боку Білорусі хвилі мігрантів накочують на польський кордон.

"Телеграф" розбирався, чому ескалація відбувається саме зараз і до чого це може спричинити.

Путін незадоволений

Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко вважає, що Путін залишається незадоволений реалізацією свого плану втягування України у побудову «російського світу». Адже Україна продовжує залишатися вільною, поза неоімперією, якою марить господар Кремля.

«Минулого року РФ намагалася закабалити Україну, повернути її в орбіту російського впливу, схиляючи до визнання керівництва ОРДЛО та власне цих структур. Київ наполегливо підштовхували (і підштовхують) до прямого діалогу з Донецьком та Луганськом. А далі – «визнання», політична частина «Мінська» з ризиками федералізації України та стримування інтеграції до ЄС та НАТО. Заради цього Путін погодився на «всеосяжний режим тиші», що якийсь час діяв у 2020 році, – наголошує Ігор Романенко. – Але ж українська влада не пішла на легітимізацію ОРДЛО. І окупанти поховали обстрілами й без того не особливо чинний «режим тиші». Останнім часом почастішали спроби росіян влаштувати зустріч у нормандському форматі, хоч би на рівні глав МЗС, за умови, що підсумкове комюніке підготують заздалегідь. І що там, зрозуміло, будуть сигнали щодо реалізації політичної частини Мінських угод, вигідних Москві. Але Україна на це не пішла, наші європейські союзники за нормандським форматом теж».

У результаті, продовжує генерал, потрібного Путіну прогресу в ситуації з Донбасом немає. Натомість є удари з «Байрактару» та наступ на «п’яту колону» в Україні.

«За допомогою п’ятої колони можна підірвати країну зсередини. І в цьому сенсі вона є дешевшим і безпечнішим для Кремля методом тиску на Україну, ніж відкритим військовим конфліктом або навіть просто ескалацією в районі кордону. Але лідер «п’ятої колони» Медведчук перебуває під домашнім арештом, інформаційних можливостей його практично позбавили, – зазначає Ігор Романенко. – І Путіну треба ухвалювати якесь рішення з військами, які перебувають біля кордону з Україною з весни».

За словами генерала, дуже дороге «задоволення» – тримати такі сили фактично «на вістрі».

Напад можливий

У результаті після літніх маневрів біля кордонів України росіяни явно почали нарощувати кількість військовослужбовців та техніки. Про це говорять оцінки західних ЗМІ та розвідок. Та й української розвідки також.

Так, за даними Головного управління розвідки Міноборони України, РФ розмістила поблизу кордонів України близько 114 тисяч своїх військовослужбовців. З них приблизно 92 тисячі – сухопутні війська, у районі 22 тисяч – представники морських та повітряних сил.

«Щоб розпочати бойові дії ширшого масштабу, цих військ уже достатньо, – вважає генерал Романенко. – І якщо буде ухвалено відповідне рішення – їх використають».

За словами експерта, погодні умови зараз сприяють проведенню наступу. Зливи немає, вночі стоять легкі заморозки.

«З цієї точки зору потрібно або приступати до операції найближчим часом, або вже чекати на зимові морози, щоб більш ефект застосовувати військову техніку, в якій у росіян значна перевага в порівнянні зі ЗСУ, – пояснює генерал. – Українські силові структури проводять розвідку, реагують на ситуацію. Численні навчання, які проводилися цього року, були спрямовані на підготовку особового складу, у тому числі для найбільш загрозливого сценарію, пов’язаного з розвитком широкомасштабних бойових дій з боку РФ».

Ігор Романенко наголосив, що Путін цього року активізував реалізацію трьох війн, які РФ веде проти України.

«Перша – власне гібридна війна, яка триває вісім років. Загострення на Донбасі, посилення пропагандистських атак тощо. Друга – ковідна. Росіяни максимально проповідують в Україні антивакцинні настрої через своїх агентів впливу, ботів та різноманітні інформаційні складові. Третя війна – економічна. Особливо газова. І контракти з нашими сусідами щодо транзиту газу в обхід України. І продавлювання якнайшвидшого запуску «Північного потоку-2». І гра на ринку газу, у світовому масштабі, з ударами по ЄС. Україна, звісно, також потрапляє під ці удари», – пояснює генерал.

На його думку, враховуючи, що потрібних Путіну політичних результатів щодо України так і не досягнуто, господар Кремля може застосувати єдиний, на його думку, ефективний механізм, який залишається. А саме – бойові дії у прямому сенсі слова.

«Путін просувається вперед крок за кроком. І оцінює ситуацію. Якщо президент і Генштаб збройних сил РФ побачать можливість відіграти коротку звитяжну війну – ймовірність початку такої війни значно зросте і може реалізуватися», – попереджає Ігор Романенко.

Аналітик Фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" Марія Золкіна вважає, що для вторгнення на нових ділянках українсько-російського кордону, а також для активізації тієї ж наступальної операції на Донбасі Росії не потрібно збирати протягом тижнів або місяців військову техніку на певних ділянках.

«У сучасних умовах техніка перекидається у дуже стислі терміни. Якщо ж РФ все робить демонстративно, то мета – показова, розрахована на Захід, – пояснює аналітик. – Звичайно, це не відкидає ймовірності активних наступальних дій. І, як кажуть військові експерти, на це вказує активна розвідка російських спецслужб. Тож протягом найближчих кількох місяців Україні та Заходу варто бути напоготові».

Міграційний маневр та глобальний підхід

І все ж, вважає Марія Золкіна, швидше РФ вдається до широкомасштабного міжнародного політичного шантажу, ніж реально має намір відкрито вдертися в Україну.

«Мова не тільки й не стільки про Україну, скільки про ЄС та США, яких Кремль намагається схилити до нової формули відносин із РФ. Саме завдяки весняному загостренню на українсько-російському кордоні Путін змусив Байдена з ним зустрітися – в червні у Женеві. В результаті тієї зустрічі РФ досягла встановлення холодного миру зі США. Тепер хоче чогось більшого, зокрема від ЄС. І вона це робить, провокуючи енергетичну кризу, педалюючи запуск «Північного потоку-2», влаштувавши міграційну кризу. І ми бачимо, як це розколює ЄС. Країни-члени по-різному реагують. Одні хочуть домовлятися з РФ, інші виступають із жорсткіших позицій, – зазначає аналітик. – Ну, а Росія використовує всі ці інструменти, щоб продемонструвати силу та домогтися перезавантаження відносин на вигідних для себе умовах. І військова ескалація на кордоні з Україною – частина примусу до такого перезавантаження».

Марія Золкіна вважає, що якщо РФ зважиться на наступальні дії, це буде через кілька місяців, коли градус напруги з усіх інших проблем (міграція, відносини зі США, енергетичне питання) буде максимально високим. А однією з цілей може бути перезапуск Мінських угод (за пунктами, продиктованими РФ) та відносин із Заходом.

Ігор Романенко зазначає, що за допомогою міграційної кризи на кордонах між Білоруссю та країнами ЄС Путін намагається домогтися, щоб Захід визнав президентом Лукашенка. І частково йому це вже вдалося – 15 листопада з Лукашенком телефоном досить довго говорила в.о. канцлера Німеччини Ангела Меркель, намагаючись вирішити питання з мігрантами.

«До речі, в ситуації, що відбувається, Білорусь також цілком може бути використана для вторгнення в Україну, – каже генерал. – Нагадаю, що нещодавно російська та білоруська влада підписали понад 20 пунктів щодо подальшої інтеграції РБ до складу РФ у рамках Союзної держави. А документ щодо використання території РБ військами РФ як своєї території вже було підписано й раніше».

Раніше старший аналітик Центру досліджень сучасної Туреччини Євгенія Габер розповіла "Телеграфу", чому Росія так боїться співпраці України та Туреччини щодо безпілотників.