Росіянам тут не місце - Ігор Кондратюк про Євробачення-2023 і не тільки

Відомий український телеведучий та продюсер поділився з "Телеграфом" враженнями від конкурсу та назвав свого фаворита

У четвер, 11 травня, у Ліверпулі пройшов вже другий півфінал Євробачення-2023. Нагадаємо, що у цьому році Велика Британія приймає конкурс від імені України, яка продовжує відбивати російську агресію. Переможець Євробачення-2023 стане відомим 13 травня на гранд-фіналі, де також виступить представник України – гурт Tvorchi з треком Heart of Steel.

А ще у гранд-фіналі на глядачів чекають виступи інших українських зірок, зокрема представників нашої країни на Євробаченні у минулі роки.

Своїми враженнями від цьогорічного конкурсу, а також – думками про участь/не участь росіян у різноманітних змаганнях поділився з "Телеграфом" телеведучий, продюсер Ігор Кондратюк.

– Що можна сказати про цьогорічне Євробачення напередодні фіналу? Які відчуття-враження?

– Основна відмінність цьогорічного Євробачення – що воно проходить не в країні — переможниці минулого конкурсу. Через агресію росії Україна передала право провести наймасовіший і найяскравіший міжнародний пісенний конкурс Великій Британії.

А пам’ятаєте, що я, мабуть, першим спрогнозував у травні 2022 року таку ситуацію?

Хоча і президент, і міністр культури в один голос говорили, що зроблять все можливе, щоб Євробачення пройшло в Україні…

– Згодні з тим, що конкурс приймає саме Велика Британія?

– Вибір цілком зрозумілий. Представник саме Великої Британії у 2022 році був другим, після Kalush Orchestra. І найсильніше враження – як британці продовжують підтримувати Україну та українців, тепер – на пісенному конкурсі. Це видно скрізь: ведучі поряд з англійками – українці Юлія Саніна (основна сцена) та Тимур Мірошниченко (вечірні концерти-тусовки). Скрізь – жовто-блакитний колір. Багато локацій в Ліверпулі зроблено на українську тематику, в тому числі – воєнну. Заставки-візитівки – з українськими локаціями нарівні з локаціями британськими та країн-учасниць. Музику до цих візитівок, слова, написав Дмитро Шуров –– музичний продюсер українського національного відбору. Ну і на додаток – Ukrainian Village. З нашими артистами та українською кухнею від Євгена Клопотенка! Про такий "виїзний" конкурс Україні годі й було й думати!

– Які очікування від продовження дійства?

– Учасники були на високому рівні. І серед них, вже після першого півфіналу, мабуть, була майбутня переможниця. Я про шведку Лорін. Хоча мені більше сподобався виступ фінна Кааріджа. Далі все буде теж чудово, я в цьому впевнений на 100%!

– Чому важливо й надалі відрізати росію від таких міжнародних конкурсів-змагань?

– Тому, що агресор не несе ніякої культури за означенням! Агресор несе вбивства, руйнування, мінування, пограбування, насильство та інші жахи війни. До того ж національними трансляторами Євробачення в росії є канали, які наповнені пропагандою ненависті не лише до України та українців, а і до майже усіх країн Європи!

– Чому це не завжди виходить (особливо у спорті)?

– Бо керівництво Міжнародного олімпійського комітету (МОК) – це збіговисько соціальних неадекватів. Які де-факто толерують російських агресорів. Чому? Бо вони нехтують головним постулатом засновника сучасного олімпізму П’єра де Кубертена: "О спорт, ти – мир!"

– Які висновки з того, що відбувається, можна (потрібно) зробити?

– Участь російських спортсменів на Олімпійських іграх 2024 року у Парижі буде фатальною помилкою МОК, плювком в обличчя усіх, хто ненавидить війну нинішню і війни взагалі. Фатальність полягає в тому, що наймасштабніша спортивна подія на планеті закриє очі на воєнні злочини росії та її керівництва і зробить спортсменів співучасником змагань вбивць і жертв. Томас Бах повинен піти з поста керівника МОК і ніколи в цю організацію не повертатись. Росіянам не місце на жодному форумі світу – культурному чи спортивному – допоки їхня країна веде жорстоку невиправдану війну проти України.