Путін готує нове вторгнення в Україну: генерал назвав дати та небезпечні напрямки

Читать на русском
Автор
2193
Володимир Путін зараз активно використовує "п’яту колону" в Україні
Володимир Путін зараз активно використовує "п’яту колону" в Україні

Наприкінці січня-початку лютого у Кремлі можуть зважитися на силовий сценарій

Західні ЗМІ та високопосадовці, у тому числі українські, вже більше місяця повідомляють про ризик вторгнення російських військ в Україну.

Останні озвучені дані американської розвідки – планується дислокування 175 тисяч російських військових поблизу кордону, причому джерело Associated Press повідомило, що майже половину з цього угруповання військ уже розміщено.

А німецьке видання BILD, спираючись на дані власних джерел у НАТО та службах безпеки, опублікувало плани можливого вторгнення та карту.

Згідно з одним із сценаріїв, в активну фазу наступ РФ може перейти вже у січні-лютому 2022 року.

Про напругу навколо кордонів України говорить і карта видання Military Times, яку склали на основі оцінки ситуації начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирилом Будановим.

Про те, як президент РФ Володимир Путін намагався і намагається зламати Україну, які є варіанти розвитку подій, що може протиставити агресору наша країна, «Телеграф» поговорив із генерал-лейтенантом, колишнім заступником начальника Генштабу ЗСУ Ігорем Романенком.

Як РФ штовхає Україну до федералізації

– Загроза вторгнення російських військ стала останнім часом топ-темою. Як давно Путін це все затіяв? І чи затіяв?

– Після зміни влади в Україні 2019-го Путін спробував вирішити «проблему Донбасу» на вигідних Кремлю умовах під час зустрічі глав держав нормандського формату в Парижі у грудні. Не вийшло. І Путін поставив курирувати український напрямок Дмитра Козака (заступник керівника Адміністрації президента Російської Федерації з 24 січня 2020 року). Того самого, який просунувся в Молдові з цього питання і мало не довів справу до федералізації.

– Що тоді сталося?

– У листопаді 2003 року Козак був спецпредставником президента Росії з розвитку торговельно-економічних відносин із Молдовою. І запропонований ним «план врегулювання конфлікту та возз’єднання між Молдавією та Придністров’ям» було прийнято. І «урядом» Придністров’я, і Вороніним, який був на той момент президентом Молдови.

Так званий «Меморандум Козака» був вирішенням придністровського конфлікту через федералізацію Молдови. Путін мав летіти та бути присутнім на підписанні відповідної угоди. Але в останній момент американці зламали ці плани.

Втім, Козак встиг просунути низку ініціатив. У результаті молдавани припустилися помилки, вплуталися в переговори з придністровцями. Росія завдяки цьому відійшла убік (як не сторона конфлікту), стала «миротворцем». У результаті проблема не вирішена, і економічні витрати гасить Молдова.

– Такий самий план росіяни намагалися – і намагаються провернути з Україною та ОРДЛО?

Саме так. Але не вийшло. Тоді у хід пішов інший план.

У травні 2020 року планували ювілейний парад Перемоги. Путін готувався до нього по-своєму. Збирав війська біля наших кордонів. Передбачалося, що буде вторгнення чи локальні бойові дії – короткі та переможні. Щоб вийти на парад у новому вигляді, з новими «здобутками». І, можливо, запросити на цей парад керівництво ядерного клубу, щоб організувати новий переділ світу – Ялту-2.

Проте прийшов ковід. У результаті не було ні вторгнення, ні знакового представництва на параді.

Війну довелося відкласти. Путін повернувся до варіанта вирішення українського питання зсередини, у мирних умовах.

Влітку-2020 він погоджується на всеосяжний режим тиші на Донеччині. У відповідь сподівався, що Київ почне легалізувати керівництво ОРДЛО (як свого часу Молдова легалізувала Придністров’я). Справді, рівень бойових дій на лінії зіткнення значно знизився.

Але Україна на легалізацію ОРДЛО не пішла. І з кінця минулого року все повернулося на свої кола. Інтенсивність вогню зросла, як втрати.

Весняне та осіннє загострення від Путіна

– Навіщо Путіну було потрібне весняне загострення-2021 на українсько-російському кордоні?

– На початку 2021 року Путін намагався зовнішньополітичним тиском на керівництво України реалізувати політичну частину Мінських угод, не повертаючись до паризького комюніку. Адже покращення ситуації його, по суті, не цікавить. Путін вирішує важливе питання щодо України – повернути в орбіту російського впливу, припинити наше просування в НАТО, а НАТО – на Схід.

Ці питання не вирішуються. І тоді навесні-2021 Путін створив біля наших кордонів угруповання військ. Щоб розв’язувати свої завдання силовими методами. Головним аргументом Росії завжди були збройні сили. Так Путін домігся червневих переговорів із Байденом.

Втім, потрібного собі результату, схоже, не досяг.

– А угруповання біля українських кордонів залишилося?

– Так. Періодично зменшується чи збільшується кількість батальйонних груп. А техніка нікуди не йде.

Влітку Путіна дуже схвилювали вчення Сі Бриз. Чорноморський флот РФ не справлявся зі спостереженням за кількістю кораблів із різних країн, які вирішили нас підтримати. Російський президент дедалі більше дратується.

Восени відбуваються російсько-білоруські навчання Захід-2021. І Путін знову починає збільшувати кількість особового складу біля кордонів України.

Весною там було до 53 батальйонно-тактичних груп (БТГ). Потім їх поменшало. Наразі, за словами голови Міноборони України Резнікова, там зосереджено понад 40 одиниць БТГ.

Відзначу, що БТГ – це батальйон, посилений підрозділами забезпечення (ППО, артилерія, мінометники, інженери). До 500 плюс-мінус військовослужбовців, здатних діяти окремо та мобільно.

Тобто, якщо Путін і погодиться вирішувати питання політико-дипломатичним шляхом, його підпирає ударне угруповання, яке посилює переговорні позиції.

Нагадаю, що влітку вийшла знакова стаття Путіна щодо України, а восени аналогічна – Медведєва.

Обидві формують позицію у стилі: із нинішнім українським керівництвом Кремль не говоритиме, воно не самостійне.

І тепер Путін знову пускає у хід військовий важіль, щоб мати посилену позицію на нових переговорах із Байденом, намічених у форматі відеодзвінка на 7 грудня.

Звідки, чому і коли може атакувати Росія

– Якщо Кремль все ж таки зважиться на вторгнення – звідки це може статися?

– Порівняно з весною, додався білоруський фактор. Путін підім’яв під себе Лукашенка. І Білорусь стала загрозою для України.

На півночі, з боку Білорусі, наразі перебуває 4 БТГ.

З північного сходу (територія РФ) – 8 таких груп, які мають на меті, зокрема, Харків.

Але основна загроза, як на мене, походить зі сходу та Криму.

Зі сходу – 1 і 2 Армійські корпуси т.зв. «ДНР» та «ЛНР». Це 15 БТГ.

Із Криму – 13 БТГ.

Якщо удар послідує зі сходу, то його метою буде як мінімум захопити територію України в рамках адміністративних кордонів Луганської та Донецької областей.

У їх же завдання, а також завдання можливого удару з півдня, входить — пробити коридор Мелітополь-Маріуполь. У хід можуть піти і десанти – повітряний та морський. Це Одеса, інші міста, що межують із морем.

Плюс – удар можуть завдати з боку Придністров’я, де також є російське угруповання.

Таким чином, тільки із заходу, де ми не маємо кордону з РФ або її сателітами, все більш-менш спокійно.

- Під яким приводом може розпочатися атака?

– Причини початку вторгнення (казус-беллі, привід для війни) – не проблема для росіян. Вигадають щось. Німеччина придумала 1939-го року з Польщею. Відбулася низка нападів агентів спецпідрозділів СС на німецькі об’єкти та покладання провини за ці напади на польську сторону. Радянські війська заради війни з Фінляндією в листопаді того ж таки 1939-го обстріляли свої батареї, поклавши відповідальність на фінів.

Цього разу все може робитися на підставі «захисту частини свого народу». Використати, наприклад, як причину напруженість на Донбасі.

Російські паспорти там розповсюджуються дуже активно, вже сотні тисяч жителів ОРДЛО їх отримали.

І «захищати» РФ буде вже не просто російськомовних, а й – громадян Росії.

Агресор може влаштувати провокації під виглядом обстрілів з боку ЗСУ, вигадати «звірства» від «Правого сектору». І виступити на захист громадян РФ, аргументуючи це ще й необхідністю привести «фашистську державу» до рамок міжнародного законодавства.

Мета – приведення до влади в Україні зручних РФ політиків. Або прописування у нашій Конституції потрібних Кремлю тез.

– Як можливий тимчасовий відрізок вторгнення називають кінець січня – початок лютого. Чому саме цей час?

– Тому що саме тоді дестабілізація ситуації в Україні зсередини може підійти до скрути. Дивіться, зараз задіяно «п’яту колону». Приводів для розхитування ситуації – безліч. Це і вагнергейт, і розслідування щодо проведення святкування ювілею голови Офісу президента, і економічні труднощі (паливні, енергетичні, можливі віялові відключення електроенергії), і активізація антивакцинаторів.

Якщо ситуацію загострити, а все до цього йде – за сукупністю якраз наприкінці січня та на початку лютого, коли зима буде у розпалі, коли почнуться ймовірні проблеми з теплом та світлом, використовуючи внутрішню напругу в Україні, Росія може вирішитись на силовий варіант.

Співвідношення сил та допомога союзників

- Що ми можемо протиставити росіянам, якщо вторгнення все ж таки трапиться?

– У нас 250 тисяч діючих військовослужбовців. Плюс 11 тисяч представників територіальної оборони, а також 1 тисяча представників сил спецоперацій. Це 54 БТГ. За 2 місяці росіяни можуть довести кількість своїх БТГ біля наших кордонів до 56. Тобто майже рівні сили.

При цьому важливо розуміти, що співвідношення 1 до 1 щодо сухопутних військ – не умова для початку бойових дій. Щоб наступати ефективно, без величезних втрат, потрібна триразова перевага.

Але важливе питання, чи агресор застосовуватиме повітряно-космічні сили. Ракетну зброю, авіаційні удари. Якщо так, це суттєво вплине на військову ситуацію. До того ж, у РФ суттєва перевага у бронетехніці, ракетній зброї, бойових літальних апаратах.

Крім того, росіяни мають значні резерви. Нині біля наших кордонів зосереджені війська із Західного та Південного військових округів. Причому Західний вже розпочинає постачання зенітно-ракетного комплексу Тор-М2 для боротьби з бойовими безпілотниками – «Байрактарами», які надійшли на озброєння ЗСУ.

Плюс – росіяни проводять десятками тисяч приховану мобілізацію резервістів. Ті потрібні для утримання захоплених територій. Як тренування проводять мобілізацію дивізій, 9 з яких недоукомплектовані. Нарощувати всі дивізії до складу дуже дорого, так робиться перед війною або великими навчаннями. У нашому випадку це ще може бути для тиску на керівництво України та США.

Також росіяни мають резерви з Центрального військового округу (22 БТГ) і Східного військового округу (35 БТГ). Таке перекидання непоміченим не залишиться. І це явно говоритиме про підготовку до великої війни.

Наразі до початку бойових дій росіяни не готові. Проте за два місяці до 41 БГТ можуть додати ще 25. А якщо Путін наважиться застосовувати авіацію та артилерію, можна буде розпочинати бойові дії.

– Отже, росіяни можуть їх розпочати. Чи почнуть?

- Обстановка для повномасштабного вторгнення все ж таки не сприятлива для РФ. Союзники, як ніколи, підтримують Україну. Триває постачання озброєнь. Британія, Канада, Польща заявили про готовність надати своїх військовослужбовців, якщо Росія атакує. Весь колективний Захід загрожує РФ серйозними санкціями, обіцяючи у разі ескалації збільшити постачання в Україну летальної зброї, включаючи переносні зенітно-ракетні комплекси «Джавелін» та «Стінгер». Також можуть допомогти гвинтокрилами, зокрема Мі-17, які раніше призначалися для Афганістану.

Зараз багато «зав’язано» на зустрічі Путіна і Байдена.

Путін передбачувано малюватиме «червоні лінії». Щоб не було постачання озброєння в Україну, не проводилося навчання за участю країн НАТО – ні на суші, ні на морі. Ну, а Байден вже наголосив, що не збирається брати до уваги російські «червоні лінії».

– А чи готова сама Україна?

– Збройні сили готові до всього. І вони далеко не ті, що були у 2014 році. Проведено масу навчань, багато хто має бойовий досвід. В нас з’явилися нові озброєння. На жаль, частка сучасних озброєнь у ЗСУ становить до 20%, тоді як у росіян у різних лавах та видах збройних сил – від 65% до 75%. Путін 20 років займався цим, на відміну від військово-політичного керівництва України.

Але головне, що українське суспільство налаштоване у переважній більшості проти Росії. Українці готові боронити державу. Це, знов-таки, не ситуація 2014 року, хоч Путін і тоді прорахувався, розраховуючи, що російськомовне населення України зустрічатиме російських загарбників квітами. Я в цей час працював у АТО. Так от, згідно з дослідженнями, на 2015 рік в АТО 60% військовослужбовців ЗСУ були російськомовними. А зараз агресора чекає ще жорсткіший прийом.

Отже, так, Путін готовий відкрито воювати з Україною. Але ситуація для нього несприятлива.

Раніше «Телеграф» писав, що у російської агресії може бути мета — натиснути на Захід заради підписання вигідних собі домовленостей.

При цьому західні партнери України загрожують Росії жорсткими санкціями у разі атаки на нашу країну.

У Кремлі ж запевняють, що будь-які заяви про нарощування військової сили Росії на українських кордонах є «штучним нагнітанням істерики».